MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

До справи Юлії Тимошенко

08.04.2004   

Мабуть, для урізноманітнення цілої низки протиправних дій, які останнім часом супроводжували справу колишнього керівництва ЄЕСУ, Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень працівниками Київського слідчого ізолятора. Йдеться про те, що всупереч прийнятому Апеляційним судом Київської області рішенню про звільнення з-під варти екс-директора ЄЕСУ Геннадія Тимошенка та бухгалтера корпорації Антоніни Болюри їм так і не вдалося покинути тюремні стіни. Народні ж депутати, які прибули під стіни Лук’янівського СІЗО зустріти Антоніну Болюру (Геннадій Тимошенко на той час знаходився у Чернігівській в’язниці), отримали, за їхніми словами, тілесні травми від правоохоронців, які вартували вхід на територію СІЗО і всіма силами (в тому числі, й недозволеними) намагалися змусити парламентаріїв розійтися по домівках. Провадження у цій справі, порушеній за ст. 365 КК України, надасть можливість перевірити викладені у заявах народних депутатів дані про перевищення службових повноважень працівниками слідчого ізолятора і прийняти законні рішення, зазначається у повідомленні прес-служби ГПУ. А відповідальність за проведення досудового слідства покладено на прокуратуру Києва, куди й спрямовані матеріали справи.

(“Україна молода”, №91, 23 травня 2003 р.)

***

Со вчерашнего дня ищут Лидию Сокольченко, пребывавшую ранее в лечебном учреждении. Из этого учреждения, утверждает заместитель Генерального прокурора, она исчезла 19 мая, о чем свидетельствует соответствующая справка. Где Сокольченко сегодня — неизвестно, поэтому вчера и был объявлен ее розыск.

(“Сегодня”, №113, 24 мая 2003 г.)

***

23 травня Печерський райсуд вдруге санкціонував арешт колишніх керівників корпорації ЄЕСУ.

Наведений у коментарі адвоката арештованих Віктора Швеця перелік найгрубіших порушень, вчинених у ході процесу в Печерському райсуді, на якому розглядалося подання Генпрокуратури про арешт його підзахисних, яскраво демонструє міру залежності судової влади від прокуратури та адміністрації Президента.

“За чинним Кримінально-процесуальним кодексом (п.2-1 ч.1 ст. 54 КПК України), судді, які під час досудового розслідування справи вирішували питання щодо обрання запобіжного заходу, не можуть розглядати справу про видачу санкції на арешт. Однак ті ж судді Печерського райсуду Малинін та Кузьменко, які 16 травня вже розглядали питання про обрання запобіжного заходу стосовно Геннадія Тимошенка та Антоніни Болюри, розглядали і справу про видачу санкції на їх арешт. Таке порушення саме по собі є достатнім аргументом для відводу цих суддів, однак мої зауваження не були прийняті головою райсуду Н. Фадєєвою, яка відвела їх без жодних пояснень та мотивації щодо цього свого відверто незаконного рішення. Затримання Геннадія Тимошенка та Антоніни Болюри 16 травня 2003 року відбулося таємно, що є грубим порушенням загальних принципів судочинства, в тому числі, й принципу змагальності сторін у процесі.

Подання прокуратури про арешт мусить обов’язково розглядатися одночасно зі скаргою адвокатів на незаконність затримання. Однак суд, ніяк не пояснивши свого рішення, розвів ці питання не тільки в часі, але і в “просторі”, перенісши розгляд моєї скарги в інше адміністративне приміщення. Тож навіть її задовільнення після видачі санкції на арешт не нестиме жодних юридичних наслідків. Прокуратура не надала (а суд не запитував) жодного аргументу щодо підстав повторного арешту Геннадія Тимошенка та Антоніни Болюри і не пояснила, як саме вони будуть “ухилятися від слідства та чинити тиск на слідчих”.

Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 1957 року, ратифікованої Законом України 16 січня 1998 року, екстрадована особа (якими є Г.Тимошенко і А. Болюра) не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім порушення, за яке її було видано (екстрадовано); її свобода ні з яких інших причин не може обмежуватися. Генеральна прокуратура України сфальсифікувала нову кримінальну справу, перекваліфікувавши склад “злочину” і, відповідно, порушивши вже не тільки українське, а й міжнародне законодавство. Однак суд не зважив і на це.

Відповідно до Кримінального кодексу, за яким порушувалися кримінальні справи щодо Г.Тимошенка та А. Болюри, “злочини”, у вчиненні яких їх обвинувачують, належать до категорії злочинів середньої тяжкості і передбачають покарання від 2 до 5 років. Арешт на час ведення слідства у цих випадках не передбачений. Окрім того, за цими статтями кодексу існує термін давності — 5 років. Справам же, які “розслідує” прокуратура, по 7 років, і вони взагалі не повинні братися до розгляду. Суд проігнорував і цю обставину. Крім того, нині обвинувачені є пенсіонерами, стосовно яких упродовж останніх років за подібні правопорушення проведено кілька амністій, тож вони взагалі не підлягають кримінальному переслідуванню. Суд проігнорував і цей аргумент захисту.

Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, у тому випадку, коли тривалість арешту перевищує термін 2 місяці, наступна санкція на арешт може бути видана тільки апеляційним судом. Тимошенко і Болюра перебувають під вартою уже близько року. Відповідно Печерський райсуд взагалі не мав права розглядати це питання.

Насамкінець завідувач кафедри судової медицини та основ права Київського медичного інституту академік А.С. Лісовий на моє прохання підготував висновок щодо стану здоров’я Г. Тимошенка. Печерський районний суд грубо проігнорував застереження, хоча подібне “ігнорування” заслуговує найменування відвертого садизму та знущання над людьми”.

(“Свобода”, №22, 3-9 червня 2003 р.)

***

Очікуваний минулого тижня розгляд в Апеляційному суді м. Києва скарг адвоката В. Швеця на постанови Печерського райсуду про арешт колишніх керівників корпорації ЄЕСУ не відбувся: за ініціативою керівництва Генеральної прокуратури заступник голови Верховного Суду П. Пилипчук передав ці скарги до Апеляційного суду Чернігівської області. Їх розгляд призначений на 11 червня поточного року.

(“Свобода”, №23, 10-16 червня 2003 р.)

 Поділитися