Голодом проти міліції бунтує побитий у райвідділку запоріжанин
Мешканець Ленінського району Запоріжжя Микола Рудяков давно долучився до пропозиції перейменувати головне міліцейське відомство України на «Міністерство внутрішніх органів» — з огляду на те, що у його слідчих кабінетах зізнання чи свідчення надто часто «вибивають» аж ніяк не в переносному значенні даного слова. Упевнився 58-річний чоловік у цьому на власній шкірі. За словами Рудякова, кілька років тому наряд міліції затримав його і доставив до Ленінського райвідділу, де його жорстоко побили. Стверджує чоловік, що під час затримання з його ж квартири зникла тисяча доларів.
Помічник прокурора області Ірина Климуш акцентує, що неприємності у Рудякова виникли по тому, як правоохоронців поінформували, що він упродовж кількох років чинив фізичну наругу над своєю екс-дружиною. Сам підозрюваний це заперечує. «Мого сина також жорстоко побили, а медики відмовляються оформляти бюлетень тимчасової непрацездатності», — натомість каже «протестант». Зрозумівши, що його права не захищають ні прокуратура, ні міліція, Микола Рудяков вдався до голодування. Вимога номер один — відновити провадження у кримінальній справі за фактом завдання йому тілесних ушкоджень працівниками міліції.
Протестна акція Рудякова — одна з останніх справ, які стали об’єктом персональної уваги прокурора області Григорія Середи (перед його переведенням до Полтави). Він особисто вислухав голодувальника — і досудове слідство поновили.
Організм Рудякова був настільки ослаблений, що карета швидкої допомоги відправила його до шпиталю № 9 обласного центру. Тут він упродовж тижня продовжував голодування (погодився лише на введення глюкози). Білкові харчі почав приймати по тому, як упевнився: прокурор Середа дотримав свого слова.
За інформацією завідувачки гастроентерологічного відділення шпиталю № 9 Людмили Таранюк, організм 58-річного пацієнта після 24-денного голодування дуже ослаблений. Є збої у функціонуванні нирок, інших органів. Упродовж кількох діб Рудякову давали винятково соки, розбавлені водою, протерті фрукти і овочі. Почав він їсти невеличкими порціями і хліб. Зробив перші прогулянки...
Не жаліючи слів вдячності медперсоналу, пан Микола водночас шкодує з приводу переведення «такого уважного» прокурора до Полтави.
(«Україна молода», №22, 6 лютого 2004 р.)