пошук  
версія для друку
09.04.2004

«Як патруль забрав у мене рибу...»

   

Олег, вінничанин:

Доброго дня, шановна редакціє! Часто читаю вашу газету, але ніколи не думав, що доведеться розказувати вам свою історію. Мені 42 роки, маю двох дітей, вже 26 років працюю начальником структури на одному з підприємств міста. В місті маю багато друзів, і всі мене знають як нормального чоловіка. Понад усе на світі люблю риболовлю, і в моєму житті ще не було таких вихідних, щоб я не ходив на Вишенський ставок. Там мене знають усі рибалки. Ось одного ранку також пішов на рибалку. Улов був не дуже вдалим, але дещо додому ніс. Скажу чесно, що трохи ми випили. Ні, п’яним не був, на ногах тримався і йшов впевнено. А неподалік Вишенського парку патрулює міліцейська машина. От вони зупиняються біля мене. І кажуть, мовляв, сідай, підвеземо додому. Кажу, не треба, он мій будинок. А вони силою заштовхали мене в машину і повезли у своє відділення. Там мене обшукали, забрали всю рибу, ще 20 гривень з кишені, потім ще й побили. Викликали мені «швидку допомогу». Мене завезли в лікарню, але ніякої допомоги не надали, тільки висидів у коридорі. Добре, що дозволили хоча б дружині зателефонувати, вона приїхала по мене.

Коли наступного дня я прийшов у райвідділ, там показали журнал — мого прізвища там не було, черговий просто розвів руками: «Пробачте, але вас тут не було.»

Словом, зробили з мене, нормального мужика, якогось п’яничку, з яким провозилася наша міліція, потім лікарі, замість того, щоб займатись більш нагальними справами».

(“33-й канал”, м. Вінниця, №10,3 березня 2004 p.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль