Статистика порушень свободи слова за рік

4 українські журналісти загинули за нез’ясованих обставин або були вбиті. 42 журналісти зазнали нападів, погроз, залякувань. 38 українських мас-медіа заявили про економічний, політичний або непрямий тиск на себе або своїх співробітників. 33 факти перешкоджання виконувати журналістські обов’язки виявлено моніторингом ІМІ. 46 позовів подано проти українських ЗМІ та окремих журналістів, 20 позовів проти представників влади та державних установ ініціювали самі ЗМІ та журналісти.

Порівняно до позаминулого року, сумарна кількість порушень стандартів свободи слова, виявлена моніторингом ІМІ, суттєво не змінилась. На кількісному зрізі, і в 2002, і в 2003 роках тримається показник у майже 170 різного роду очевидних порушень. Ситуація як мінімум не покращилась, а якщо проаналізувати порушення 2003 року за якісним показником, можна констатувати зміцнення певних негативних тенденцій.

Торік загинуло за нез’ясованих обставин або було вбито 4 журналісти - Тарас Процюк, Володимир Єфремов, Володимир Кучеряв, Володимир Карачевцев.

Тарас Процюк став першим українським міжнародником, якого забрала чужа війна - військова операція Сполучених Штатів та Великої Британії в Іраку. Розслідування Пентагону робить висновок про фатальну і випадкову помилку снайпера. Не всі колеги Тараса однозначно погоджуються з цими висновками. Проте, заперечувати їх в судовому порядку чи іншим способом рідні та близькі Процюка не стали.

Володимира Кучерява було застрілено, схоже, його близьким знайомим та діловим партнером. Мотиви цієї загибелі також неоднозначно трактуються в Кременчуку. Професійна діяльність Кучерява, не лише пов’язана з журналістикою (він був керівником місцевого представництва холдінгової компанії "Бліц-інформ") не виключається.

Володимир Єфремов, головний редактор газети "Собор" та представник ІМІ в Дніпропетровську, загинув у автомобільній катастрофі - його машина наразилась на вантажівку. Триває слідство, яке розглядає різні версії причини катастрофи.

Володимир Карачевцев загинув від асфіксії, перечепившись воротом светра за ручку холодильника. Наразі міська прокуратура Мелітополя проводить додаткове вивчення обставин загибелі журналіста, щоб визначитись, чи відкривати кримінальну справу за фактом вбивства.

На жаль, 2003 рік не став, як обіцяли правоохоронні органи, переломним у розслідуваннях резонансних вбивств журналістів Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова. Попри заяви, ніби вбивці Александрова вже затримані та свідчать, - тож суд ось-ось розпочнеться, - а вбивці Гонгадзе відомі та перебувають у розшуку, - тож попереднє слідство, нарешті, має завершитись, - жодного суду над винними ми так і не побачили. 2003 так і залишився роком безкарності.

Щодо нападів і погроз, вітчизняний репертуар мало різниться від традиційного. Це за суттю. Поза тим, у 2003 ми зафіксували майже вдвічі більше проявів цього порушення, ніж роком раніше: 42 проти 23. Країна і далі живе за радянським стандартом зневаги до ролі та думки окремого громадянина та абсолютизації прав тих, хто при владі.

Особливо наявна ця тенденція в провінції, звідки надійшла левова доля повідомлень про напади та погрози. І де місцеве начальство, як повелося з 1917, якщо не раніше, свято переконане, ніби на кожну проблему існує тільки дві думки: моя та неправильна. Звідки й наполегливість у доведенні "власної" правоти.

Факти політичного, економічного та непрямого тиску на мас-медіа також, на жаль, залишаються актуальними для України. Торік таких фактів було зафіксовано 38, позаторік - не набагато менше, себто 30. Причому саме непрямий тиск, коли щось довести однозначно дуже важко, залишається пріоритетним методом уярмлення тих не багатьох, хто ще не встав під знамена партії влади.

Останні приклади з "Львівською газетою" тому наявне підтвердження. Численні повідомлення з провінції свідчать: проблемним стає не лише підтримувати опозицію - це і раніше не надто заохочувалось, - проблемним стає просто не працювати на офіційну владу.

У 2003 ІМІ відомі 46 позовів, які було подано проти мас-медіа та журналістів. Позаторік їх було трохи менше - 38. Найчастіше зустрічається мотивація "за наклеп, моральну та матеріальну шкоду, збитки діловій репутації". Єдиним позитивом можна вважати той факт, що жоден позов про наклеп не призвів, як це траплялось раніше, до закриття мас-медіа.

Поза тим, варто відзначити, що позови проти найманських матеріалів, котрі свідомо, на замовлення, паплюжать честь і гідність опонентів тих чи інших політичних або фінансових діячів, з нашої точки зору є цілком легітимними і навіть необхідними для запровадження реальної демократії в Україні. Демократії, котра скрізь у світі починається з відповідальності за власні дії.

А ось позовів, ініційованих журналістами, торік було менше, ніж у 2002: 21 проти 27. У колег, схоже, опускаються руки через відсутність позитивних прецедентів. Але бажаючі поборотись за свої права ще існують і навіть втілюють свої непрості задуми в життя. Побажаємо їм наснаги та вправних адвокатів.

http://imi.org.ua/?id=read&n=34&cy=2004&m=thm
12.01.2004