Катування та жорстоке поводження під час дізнання та слідства розповсюджені в країні, як епідемія.

У газеті "Факти", яка зазвичай не свариться з владою, з’явилась дуже значуща стаття. Мова йде про нещодавні чернівецькі події навколо катувань в міліції. Про ту ж саму історію розповіли телеглядачам в програмі новин "Студії 1+1". Ми довго чекали, коли наша влада нарешті візьметься за справу, від якої у повній мірі залежить не тільки її авторитет серед українців, а й її обличчя на міжнародному рівні. І ось останніми місяцями ми бачимо на телеекранах і великих тиражних газетах сюжети про катування: схоже, влада хоче привернути увагу населення до цієї теми. Що ж, слава Богу. Бо ні для кого не є таємницею, що катування та жорстоке поводження під час дізнання та слідства розповсюджені в країні, як епідемія. І ця епідемія вже загрожує і самій владі. Не тільки іміджу держави за кордоном, але й у себе вдома. Бо хто хоче мати майже неконтрольовані силові структури, співробітники яких роблять, що і де їм заманеться, не думаючи про можливі наслідки? Може, тому, що наслідків до цього було замало. А може, через наш суцільний правовий нігілізм - це я кажу не тільки про силові структури, а й про більшість населення країни.

Ось дивний приклад. Мої знайомі з невеличкого міста поблизу Донецька розповіли таке. Їхнього сусіда пограбували підлітки, поцупили велосипед. Чоловік не став звертатися до рідної міліції, що, як всім відомо, "нас береже". Він мотивував це тим, що, по-перше, йому безкоштовно ніхто нічого робити не буде, а по-друге, за оплату теж може нічого не вийти, якщо батьки підлітків заплатять більше. До того ж він прекрасно знав, хто саме міг це зробити, а тому вирішив діяти самотужки. Він впіймав хлопця, якого небезпідставно підозрював у зв’язку з крадіями, посадив його у себе в гаражі на металевий собачий ланцюг і почав... О ні, зовсім не так, як "фахівці" з Чернівців - куди йому! Просто почав лупцювати підлітка дерев’янкою від грабель. Він не підвішував хлопця за наручники з вивернутими руками, як це було в міліції, він і не думав запхнути йому в анус міліцейську дубинку, тобто, на відміну від славетної міліцейської трійки, ніяких ушкоджень внутрішніх органів хлопцю не спричинив. Не кажучи вже про витонченість знущань. При цьому, природно, випитуючи: хто, як, і де тепер його майно. Він лякав хлопця, що ніхто не знає, де саме він подівся, а гараж стоїть осторонь, і як він не кричи, ніхто не почує. Все було правдою, і хлопець розколовся, навіть "фахівці" не були потрібні. Але він не сказав головного - у кого гроші, отримані за проданий велосипед. Бідний чоловік втомився і сказав хлопцеві, що вже ніч, і він іде спати, а вранці той або скаже геть усе, або він буде бити його далі. Але вийшло по-іншому. Дружина цього чоловіка чи пожаліла молодика, чи краще знала кримінальний кодекс, але вона нишком відпустила побитого хлопця додому.

Батьки його до міліції або суду, природно, не зверталися. А якщо звернулися б, то справи наполегливого хазяїна вкраденого майна були б більш непевними, ніж у крадіїв старого мотлоху. Хлопець два тижні лежав вдома, йому викликали лікаря, якого дурили, що він побився з кимсь невідомим. Правдолюбець скоїв злочини, за які відповідав би в суді по статтям Кримінального Кодексу - ст.127 "Катування", ст.146 "Незаконне позбавлення волі", ст.122 "Навмисне нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості". От як! Згідно з ч.1 ст. 127, до речі, передбачене покарання до 5 років позбавлення волі, але на відміну від інших країн в ній немає згадки, що катування спричиняє посадова особа. Отже, відповідав би чоловік "на повну котушку". До речі, герої статті у газеті "Факты" мали б отримати покарання від 5 до 10 років, згідно з ч.2 ст.127.

То ж за що судили у Чернівцях групу "злодіїв у погонах", як їх назвав журналіст? Вони, так би мовити, перевищили службові повноваження. Цікаво, на скільки сантиметрів? Де записано, що служба дозволяє пхати в анус дубинки, чи бити взагалі? Про яке службове становище могла йти мова, коли над людиною знущались годинами так, що Торквемада б заплакав. Ах, вони купили скаліченому ними квартиру? Ах, він просив не дуже боляче тих службовців карати? Що це за дитячий садок з недитячими іграшками? Перевищили службове становище ті, хто затримав слідчого прокуратури - що з ними зробили? Ті, хто не пускав до суду свідка - як вони за це відповіли? А люба трійка білими лебедями летіла під статтю 127 ("катування"). А так можна зрозуміти, що взагалі бити можна -- тільки "не до кровей", як казав мій сусід по парті в школі. Чому ж інші затримані були свідками, а не потерпілими - бо кості їм не поламали і внутрішні органи не повитрушували?

Немає нічого страшнішого, ніж знущання над беззахисною людиною. Цікаво, чи усвідомлює ця міліцейська трійка, що вони скоїли смертний гріх? Може, вони атеїсти - скажете ви. Може. Але й атеїст повинен розуміти, коли занадто далеко переступає межу суспільної моралі і боятися цього, бо в кожного є діти, або будуть, є батьки, рідні, любі. Невже вони не соромляться їх, не бояться, що їм повернеться те страшне зло?

Судячи по оповіданню про велосипед, суспільна мораль у нас не дуже взискуюча. Тому було б вкрай важливо судити за те, що скоєно: за катування, щоб наступний власник велосипеду чи авто, чи просто злобна і мстива людина знала: за такий страшний гріх карають усіх. А ще хотілося б, щоб перевищення службових повноважень було б адміністративним, а не кримінальним правопорушенням. А ми, як і в інших країнах, вважали б суб’єктом злочину "катування і жорстоке поводження" виключно посадових осіб. Але у будь-якому випадку добре, що влада почала бачити це страшне безладдя і почала з ним боротися, хоча і не дуже адекватно. Не було б тільки це черговою кампанією.