пошук  
версія для друку
09.04.2004

Заява за результатами реалізації програми Моніторинг дотримання політичних прав громадян на території автономної республіки Крим у 2003 р.

   

Кримське відділення Комітету виборців України підбило підсумки роботи за 2003 рік за програмою “Моніторинг дотримання прав виборців з представлення їхніх інтересів народними депутатами Верховної Ради України, депутатами Верховної Ради Криму, органами місцевого самоврядування, політичними партіями”.

Кримське відділення Комітету виборців України – незалежна громадська організація, нейтральна стосовно політичних партій і виборчих блоків. Місія організації – активізація громадян для участі в управлінні державою і реалізації їхніх конституційних прав.

Члени Комітету неодноразово в письмовому вигляді зверталися до зазначених вище суб’єктів політичної діяльності і просили представити відповідну інформацію. Зокрема, у депутатів цікавилися про те, що вони роблять для виборців свого округу, як часто його відвідують, у чому полягає їхня сесійна діяльність. Органам місцевого самоврядування пропонувалося направити інформацію про депутатський склад, графік прийому громадян, ухвалені програми, спрямовані на соціально-економічний і культурний розвиток регіону. У політичних партій цікавилися про кількість членів та осередків, представництво в місцевих радах, Верховній Раді Криму та України.

Комітет виборців України у свою чергу пропонував отриману інформацію розміщувати на Всеукраїнському інформаційно-аналітичному інтернет-порталі “Політична Україна” (polit.com.ua) і Кримському інформаційно-аналітичному інтернет-порталі www.ргоkгуm.оrg.ua, а також у друкованих виданнях Комітету виборців.

Доступність інформації про діяльність органів державної влади є одним з найважливіших кроків на шляху до демократизації суспільства. На жаль, на сьогоднішній день ми змушені констатувати, що більшість суб’єктів політичного процесу досить слабко реагує на прохання виборців і громадських організацій, що представляють їхні інтереси. Яскравим підтвердженням цього є нижчезазначені відомості:

1. Протягом 2003 року КВ КВУ п’ятнадцятьом депутатам Верховної Ради України від Криму послідовно були відправлені три листи. Перший з пропозицією про співробітництво, другий і третій – інформаційні запити з конкретною інформацією, що цікавить кримчан. Відповіді були отримані тільки від народного депутата ВР України А.В. Раханського, який надав вичерпні відомості про свою депутатську діяльність.

2. Тричі по 99 листів ми відправляли депутатам кримського парламенту: просили, пропонували, наполягали: “Ну розкажіть хоч щось про себе”. Відповіли одиниці. Відгукнулися і підписали угоду про інформаційне співробітництво депутати Верховної Ради Криму В.О. Кисельов, М.П. Колісниченко, В.Б.Синицький. Досі жоден з них не надав інформацію про свою діяльність. Відповіли на поставлені питання 12 народних обранців: А.М. Авідзба, П.І. Акімов, Л.Р. Безазієв, В.О. Верченко, Г.І. Глобінець, О.О.Гресс, В.О. Дзоз, Ю.М. Коломійцев, О.В. Котовський, В.В. Мостовий, О.В. Осадчий, Г.І. Томашек. М.С.Арудов переадресував наш запит до постійної комісії з депутатської етики, організації роботи ВР і ЗМІ, звідки ми ніякої інформації не одержали. Непевну відповідь дав С.К. Веліжанський. В.І. Рябошапко, Н.Г. Плужникова, А.В.Сенченко і Р.Л. Аронов відмовилися інформувати населення, використовуючи інформаційні ресурси КВ Комітету виборців України. Дехто стверджували, що законодавством “не передбачене здійснення контролю за діяльністю депутатів ВР АРК”, інші наполягали на тому, що їхні виборці не користуються інформаційними інтернет-джерелами, отже, немає необхідності надавати якісь відомості КВ КВУ. Інші депутати Верховної Ради Криму просто проігнорували ініціативу громадської організації і не відповіли на жоден інформаційний запит. Прохання хоч якось вплинути на народних (!) обранців КВ КВУ в письмовому вигляді направило всім Головам Постійних комісій Верховної Ради АРК, сподіваючись, що вони зможуть “рекомендувати” депутатам допомогти нам інформувати виборців про роботу парламентарів. Цього не сталося. Таким чином, з 99-ти депутатів нам вдалося встановити контакт тільки з 21. Крім вищевикладеного ми відправили інформаційний запит до Верховної Ради АРК з проханням прокоментувати питання про статус депутата Верховної Ради АРК. Відповідно до отриманої відповіді на сьогоднішній день Верховна Рада України досі не ухвалила відповідний закон, що визначає статус депутата ВР АРК. Це означає, що ніде у законодавстві не визначено обов’язки депутатів вищого представницького органу автономії, крім обов’язку бути присутнім на засіданнях відповідних постійних комісій. Відсутність офіційного статусу депутата ВР АРК, на нашу думку, не є нормою демократичного суспільства і не сприяє дотриманню політичних прав громадян регіону.

в Первомайська і Нижньогірська райради уклали з нами угоду про співробітництво. Від Первомайської ніякої інформації ми досі не одержали. Нижньогірська надала відомості про роботу ради. Крім Нижньогірської, на інформаційні запити відповіли Красногвардійська, Сімферопольська, Совєтська, Чорноморська, Ленінська районні ради, а також Алуштинська, Джанкойська, Євпаторійська, Сімферопольська, Судацька, Ялтинська міські ради.

Відмову з найцікавішою мотивацією надіслала Бахчисарайська райрада: “Діяльність Ради вичерпно висвітлює районна газета “Слава труду”, а при укладанні договору “відбуватиметься зайве дублювання інформаційних функцій”. До того ж бахчисарайці побоялися збільшення “трудового навантаження на працівників виконавчого апарату ради і його матеріальну базу”. Не менш кумедною була відповідь Сакської міськради: “Наші виборці, Асоціація органів місцевого самоврядування АРК <...> ніколи не звертали нашу увагу на необхідність розширення гласності”. До числа тих, хто не бажає розповідати про свою діяльність, належать також Кіровська, Красноперекопська і Джанкойська райради. Не дали остаточної відповіді Керченська і Армянська міськради. Поважають закон про інформацію лише одиниці. На інформаційний запит взагалі не відповіли Білогірська, Роздольненська районні ради, а також Красногвардійська і Феодосійська міські ради. Очевидно, для решти Закон “Про інформацію” не є обов’язковим для виконання;

4. Відіславши листи кримським відділенням українських політичних партій із пропозицією інформаційного співробітництва, ми одержали не тільки відповіді, але й повернення, тому що половина з партій не розміщуються за зареєстрованими в Мін’юсті адресами. Довелося робити запити в Центральні організації Всеукраїнських партійних об’єднань про місце розташування їхніх кримських осередків.

Були “знайдені” й уклали з нами угоду про співробітництво Кримське відділення НРУ, Кримське відділення МПУ, Кримське регіональне відділення Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина” і Кримське регіональне відділення партії “Яблуко”. Однак відомостей про себе, крім КРО ВО “Батьківщина”, ніхто не надав. Відгукнулася на наш заклик і кримська ПППУ, але цим їхня ініціатива обмежилася. Відповіді на анкетні питання ми одержали від КРО СДПУ(о), КРО ДемПУ, УРП “Собор”, КРО “Слов’янський народно-патріотичний союз”, КО КУН, КРО ВО “Батьківщина”, КРО ПСПУ, КО НДП. Не завжди у відповідях була належним чином висвітлена діяльність партій. Респонденти в “міжсезоння” не задумуються про те, що довіра до партій незначна. Популяризацією своєї роботи вони повноцінно не займаються. Тоді про який перехід на пропорційну основу виборів може йти мова?

Підбиваючи підсумки вищесказаного, хочеться акцентувати увагу на наступному: якщо громадська організація, яка тривалий час цілеспрямовано домагалася зворотного зв’язку із суб’єктами політичного процесу, була змушена зіштовхнутися з такою кількістю труднощів і перешкод, то скільки повинно бути наполегливості і терпіння у виборців, які намагаються достукатися до тих, хто, по ідеї, зобов’язаний представляти і захищати інтереси громадян.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори