MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Круглий стіл з питань прав людини (враження учасника) Рекомендації учасників круглого столу "Стан дотримання прав людини в Україні - міжнародна оцінка.

14.04.2004   
Євген Захаров, Харківська правозахисна група
Репортаж про круглий стіл, організований парламентським Комітетом з прав людини
11 червня в приміщенні комітетів Верховної Ради України відбувся круглий стіл “Стан дотримання прав людини в Україні – міжнародна оцінка”, організований Комітетом ВРУ з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин. Такі ініціативи можна тільки вітати, і я, отримавши запрошення, вирішив спеціально поїхати до Києва, щоб взяти участь у круглому столі. Разом з запрошенням був надісланий переклад доповіді Держдепартаменту США про стан з правами людини в Україні у 2002 році.

Невеличка кімната для засідань Комітету уся заповнена учасниками круглого столу – були репрезентовані майже всі державні інституції, що пов’язані із захистом прав людини, не було тільки представників Конституційного та Верховного судів. Запропонований Головою Комітету Геннадієм Удовенком регламент – сім хвилин – майже ніким не дотримувався.

Відкриваючи круглий стіл, пан Удовенко наголосив, що порушення прав людини в Україні мають масовий характер, що реальне забезпечення прав людини знаходиться на низькому рівні, і мета цього круглого столу – визначити, що робити для поліпшення ситуації, та сформулювати відповідні рекомендації державним установам. За словами Удовенка, до Комітету надходять тисячі скарг на недоліки в діяльності правоохоронних органів і на їх зловживання владою. Особлива увага цьому питанню, зокрема, застосуванню фізичного насильства і катувань представниками правоохоронних органів, приділена і в доповіді Держдепартаменту США. Удовенко навів дані опитування серед посадових осіб кримінального розшуку та слідства, проведеного Національною академією внутрішніх справ. 30% опитуваних підтвердили, що катування в Україні застосовуються дуже часто, 36% – що інколи, 33% відповіли, що дуже рідко, і лише 3.5% відповіли, що катування взагалі не застосовуються. Геннадій Йосипович згадав про рішення Європейського суду від 25 березня за заявами шести українців, які відбувають довічне ув’язнення, відзначив великі терміни перебування під вартою в очікуванні вироку суду, поінформував присутніх, що в опублікованому Центром ООН з запобігання міжнародним злочинам списку країн, що поставляють рабів, Україна посідає друге місце після Росії (далі йдуть Таїланд, Нігерія, Румунія, Албанія, Китай, Бєларусь та Болгарія). Потім виступала Ніна Карпачова – приблизно в тому ж дусі, що і на презентації річної доповіді в парламенті (див. ПЛ №11, 1-15 квітня, 2003 р.). Вона зауважила, що подібні річні доповіді складають й інші країни, наприклад, Великобританія, міжнародні організації, такі, як Amnesty International, Human Rights Watch, що міжнародну оцінку стану з правами людини в нашій країні складають також матеріали дискусії, висновки та рекомендації шести конвенційних органів ООН та декількох комітетів Ради Європи. В останні роки ситуація змінилася – є внутрішня оцінка стану з правами людини України, яка подається в річних звітах Уповноваженого з прав людини, значно більш ґрунтовна і детальна, ніж звіти міжнародних інституцій. Ніна Іванівна також говорила про проблему катувань як про одну з найтяжчих, відзначила необхідність уточнення кваліфікації “катування” в Кримінальному кодексі, вказавши, що скоює цей злочин державна посадова особа. Більше 12 тисяч громадян звернулися до Уповноваженого у зв’язку з застосуванням щодо них катувань з боку правоохоронців. Аналіз цих звернень показує, що найбільш розповсюдженими були такі порушення, як незаконне затримання або арешт, безпідставне притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, порушення права на захист, незаконне переслідування, залякування і застосування насильницьких дій, примусове відчуження об’єктів права власності та інші. На думку Карпачової, доповідь Держдепартаменту США хибує на беззаперечну критику, але, мабуть, це і є призначення доповіді – вказати на порушення. Ніна Іванівна подарувала кожному учаснику круглого столу брошуру з текстами своїх виступів в парламенті щодо двох останніх доповідей Уповноваженого.

З Карпачовою не погодилася заступник держсекретаря Міністерства закордонних справ Наталія Зарудна, яка подала довгий перелік позитивних моментів, відзначених в доповіді Держдепартаменту: відсутність політичних вбивств, активна діяльність Уповноваженого, розмаїття газет, розквіт релігійного життя, увага до проблем національних меншин, невтручання держави в діяльність недержавних організацій і міжнародні перевірки стану з правами людини і багато інших. Разом з тим, пані Зарудна зауважила, що задачі таких звітів – не давати позитивні оцінки, а припинити порушення прав людини. Чи давала комусь позитивну оцінку “Міжнародна Амністія”? Ніколи. Наталія Миколаївна слушно, як на мене, зазначила, що Україна і не може мати іншу ситуацію, оскільки Генеральний прокурор може назвати людину злочинцем до вироку суду і теж саме роблять ЗМІ, отже, рівень правосвідомості суспільства не витримує критики. Суспільство гостро потребує правової освіти і правового виховання. Пані Зарудна відзначила значущість доповіді Держдепартаменту, який впливає таким чином на Конгрес, і поінформувала присутніх, що МЗС надіслало доповідь в усі зацікавлені інституції з проханням проаналізувати її й дати відповідь.

Перший заступник начальника Департаменту з питань виконання покарань Олександр Пташинський відзначив, що Європейський комітет з запобігання катуванням не знайшов особливо кричущих фактів порушення прав людини в кримінально-виконавчій системі України. Департамент погодився з оприлюдненням доповідей Комітету. Моніторинг експертів Ради Європи довів, що надані сім років тому рекомендації Департаментом з питань виконання покарань виконані, але Департамент не може вплинути на кількість в’язнів. Сьогодні їх 200 тисяч, при цьому кількість засуджених до 3 років позбавлення волі – приблизно половина. За 5 місяців поточного року умовно-достроково звільнено 22 тисячі засуджених, а поступило 40 тисяч. Найбільш складна ситуація в слідчих ізоляторах, де на 36 тис. місць перебуває 45 тис. підслідних. Суди майже не застосовують такі нові міри покарання, як арешт, оскільки немає умов для виконання цього покарання: спеціальні арештні будинки так і не збудовані. На прохання Володимира Малинковича прокоментувати наведену в доповіді цифру померлих в установах виконання покарань в 2001 році від жорстоких умов утримання – 1381 особа, Пташинський відповів, що ці дані невірні, що померло 930 осіб, і що взагалі доповідь неточна і упереджена. (Мені пам’яталося, що смертність в установах Департаменту в 2001 році була якраз такою. Я подивився в звіті Уповноваженого – там була наведена саме ця цифра – 1381, ще й було видно позитивну динаміку, оскільки в 1999 році смертність була майже в 2.5 рази більше – 3015 осіб. Я показав ці дані Карпачовій, яка сиділа поруч – “О, Ви добре читали мій звіт!” – сказала вона. – “Олександр Борисович просто помилився, важко тримати в пам’яті всі ці дані”). Пташинський додав, що зараз на активну форму туберкульозу хворіють 9900 позбавлених волі, і що дуже часто вони приносять туберкульоз в установи Департаменту з волі. Що ж до поганих умов утримання в СІЗО – будівлею нових СІЗО проблеми не вирішиш: “Тюрми як дороги, скільки не будуй – все буде мало”.

Наступний виступаючий, перший заступник держсекретаря МВС Михайло Корнієнко зазначив, що, попри наведені дані, масового застосування катувань немає. Жодна зі скарг про незаконні дії працівників органів внутрішніх справ не залишається без перевірки, а таких звернень в МВС було 14000. Винних звільняють і притягують до відповідальності. Так, у цьому році порушено 48 кримінальних справ стосовно працівників міліції (це на 10% менше, ніж в минулому році), засуджено 27 і звільнено 1225 колишніх працівників. Загалом, станом на 1 травня у провадженні органів прокуратури та суду перебувало 246 кримінальних справ щодо 272 працівників міліції за вчинення посадових злочинів, у тому числі 128 – за перевищення влади, 53 – за зловживання владою. Корнієнко багато розповідав про необхідність співпраці органів внутрішніх справ з населенням, про телефони довіри, громадські комісії, 5-річну програму створення позитивного іміджу міліції, яка “має грати роль соціального диспетчера”. Великою проблемою є утримання в спецприміщеннях МВС: ізолятори тимчасового утримання переповнені, перевантаження складає 2-3 рази, а кошти на харчування утриманих не виділялися. Проблема харчування була вирішена спільно з Уповноваженим з прав людини, з якою у МВС склалися добрі ділові стосунки. Корнієнко піддав сумніву цифру загиблих за роки незалежності журналістів, наведену в доповіді Держдепартаменту (38 загиблих).

Володимир Малинкович, голова Комісії при Президенті України сприяння побудові громадянського суспільства, стверджував, що спочатку треба закінчити політичну реформу, а потім змінити адміністративну систему, яка сьогодні не реагує на скарги про порушення прав людини. Аспект прав людини має працювати на місцевому рівні. Необхідно підключити громадянське суспільство. Треба провести громадянський форум, утворити профільні комісії, які отримали б право громадського контролю над державними, зокрема, правоохоронними органами. Щодо поліпшення умов утримання в СІЗО – необхідно побудувати додаткові будівлі. Малинкович говорив також про необхідність прийняття антимонопольного закону щодо ЗМІ і нового закону про мови, який захищав би мови меншин, зокрема, російську мову, оскільки в освіті склалася ненормальна ситуація, коли діти не мають можливості навчатися рідною мовою.

Андрій Хочунський, начальник відділу Генеральної прокуратури, наголосив на тому, що тільки прокурорський нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю зможе допомогти у вирішенні проблеми незаконних дій правоохоронців. Його необхідно повернути на законодавчому рівні, що і намагається підготувати парламентський Комітет з питань правової політики. Хочунський навів такі дані: прокуратурою порушено 236 справ відносно працівників МВС, понад 200 направлено до суду, понад 60 розглянуто судами. Головну проблему пан Хочунський вбачає в застосуванні права, яке ніяк не є на належному рівні. Він підтримав ідею громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів, але зауважив, що спочатку його треба закріпити законодавчо. Пан Хочунський, як і його попередники, критикував доповідь Держдепартаменту за упередженість і неточність інформації, знову згадавши про немовби 1381 загиблих у 2001 році в установах Департаменту від жорстокого поводження.

Потім слово було надано мені. Я сказав, що ХПГ перекладає і публікує доповіді Держдепартаменту США, починаючи з 1998 року, і що, на мою думку, вони неупереджені, а дрібні помилки в цих звітах можна пояснити відсутністю інформації у працівників посольства США, які готують ці звіти. Оскільки державні органи не мають повноважень надавати інформацію посольству США, то вони і відмовляють в наданні інформації, отже, працівники посольства шукають її, де тільки можуть, і, природно, можуть помилитися. Ця інформація і сама ідея, що треба надавати інформацію американцям, викликала обурення у деяких учасників, які й гадки не мали, що доповіді готує посольство США. Вони не могли стримати свій антиамериканізм і майже не давали мені говорити, поки головуючий не закликав усіх бути толерантними і поважати інші точки зору. Я розповів, чому західні експерти вважають умови утримання в наших СІЗО і деяких установах виконання покарань жорстоким поводженням, розповів про висновки Європейського комітету з запобігання катуванням, навів дані про смертність в установах Держдепартаменту, пов’язавши ці дані з рівнем фінансування: коли в 1999 році на харчування виділялося 8 копійок на одну особу на день, то і смертність була в 2.5 рази вище – 3015 осіб, як зазначено в доповіді Уповноваженого, а коли фінансування збільшили, то і смертність стала менше. До речі, цей фрагмент в доповіді Держдепартаменту перекладений неточно: в оригіналі сказано “...протягом 2001 року стався 1381 випадок у в’язницях і СІЗО, багато з них через погані умови утримання”, а не “у в’язницях і слідчих ізоляторах у 2001 році через жорстоке поводження загинула 1381 особа”. Далі я говорив про те, що рекомендації міжнародних організацій у нас не виконуються (у якості прикладів згадав про неодноразову рекомендацію зменшити максимальний термін попереднього слідства – зараз це 18 місяців – і обмежити сумарний час перебування під вартою під час слідства і суду двома роками, як це зробили, наприклад, у Молдові), що сам процес звітування перед конвенційними органами ООН та Ради Європи є втаємниченим, а мав би проходити публічно, що, на жаль, правоохоронні органи не оприлюднюють дані, які стосуються незаконних дій своїх працівників, що не викликає поваги до міліції при такому ставленні її до власної відкритості.

Перші заступники Держкомрелігій та Держкомнацу Микола Маломуж та Рауль Чілачава відзначили, що їхні інституції якраз надали інформацію посольству США, і відповідні розділи в доповіді Держдепартаменту загалом вірно відображають міжконфесійні та міжнаціональні відносини в Україні. Заступник голови СБУ Володимир Пристайко зауважив, що ситуація в правоохоронній сфері не зміниться, поки досудове слідство і судова система будуть існувати окремо, як зараз. Необхідно їх зв’язати. Володимир Ілліч покритикував доповідь Держдепартаменту в частині, що стосується СБУ, зауваживши, що режимно-секретні підрозділи створюються тільки там, де є необхідність охорони державної таємниці, а не усюди, як це сказано у звіті (незрозуміло, як це співвідноситься з охороною інформації з грифом ДСК, яка є у кожному органі державної влади і яку охороняють ті ж самі режимно-секретні підрозділи).

Перший заступник Голови Комітету з прав людини Микола Шульга, професор-соціолог, навів дані соціологічних досліджень цього року: на питання, які групи відіграють головну роль у суспільстві, 43% опитаних відповіли, що мафія, 29% – що бізнесмени, 23% – що чиновники. Тільки 3% згодні, що права людини в Україні повністю дотримуються, 13% частково згодні, 56% не згодні чи частково не згодні. Повністю довіряють органам влади 3% опитуваних, частково – 7-8%, причому ці дані стабільні незалежно від органу влади. Повна чи часткова довіра до міліції – 12%, це необхідно врахувати, реалізуючі 5-річну програми створення позитивного іміджу працівників міліції, про яку розповідав Михайло Корнієнко.

Член Єврокомітету з запобігання катуванням та жорстокому поводженню професор права Володимир Євінтов зосередив свій виступ на питанні закритості процесу міжнародної оцінки стану з правами людини в Україні, на необізнаності державних службовців в цих питаннях. Хто читав звіти Єврокомітету, які оприлюднені 10 жовтня минулого року? Хто і яким чином буде виконувати надані рекомендації? Хто буде вести моніторинг цього виконання? На ці риторичні питання немає відповіді. Уповноважений з питань виконання Європейської конвенції захисту прав людини та основних свобод в Україні Валерія Лутковська ознайомила присутніх з даними щодо кількості і характеру звернень до Європейського суду з прав людини зі скаргами проти України. Вона зауважила, що найбільше скаржаться на насильство з боку правоохоронних органів, невиконання рішень суду та втручання посадових осіб в роботу суду. Щодо доповіді вона запропонувала від загальник оцінок перейти до конкретних дій – перевірити конкретні факти, наведені у доповіді, і потім звернутися до Держдепартаменту через МЗС, вказавши на недоліки у доповіді. Начальник управління виховної роботи Міністерства оборони Олександр Сасько розповів про позитивний досвід співпраці його управління з громадськими організаціями, ознайомив присутніх з підготовленими разом довідниками та іншими виданнями. “Якщо на Заході є “Репортери без кордонів”, то у нас – “Жінки без перепусток”, з якими ми працювали і будемо працювати!” – пожартував він, маючи на увазі “Організацію солдатських матерів України”. Якби й інші державні інституції так ставилися до співпраці з громадськістю! Геннадій Удовенко порадив Михайлу Корнієнку здійснити подібний проект.

Як на мене, круглий стіл вийшов дуже цікавим і корисним. На мою думку, було б доцільним оприлюднити стенограму круглого столу, надрукувавши відповідну брошуру. Бажано було б проводити такі зібрання регулярно, присвячуючи їх конкретним проблемам в сфері прав людини, це значно допомогло б налагодженню співпраці інститутів держави та громадянського суспільства.

Рекомендації учасників круглого столу
“Стан дотримання прав людини в Україні – міжнародна оцінка”


Учасники Круглого столу відзначають, що стан дотримання прав людини і громадянина перебуває у центрі уваги багатьох державних інституцій незалежної України, законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, правозахисних організацій та демократичної громадськості.

Верховна Рада України постійно вдосконалює законодавчу базу щодо забезпечення прав людини.

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин протягом усіх скликань Парламенту України, крім законотворчої роботи, здійснював систематичний контроль за реалізацією прав людини та порушеннями у цій сфері. У грудні 2001 року Комітетом були організовані і проведені за участю силових міністерств та відповідних відомств України публічні слухання “Про дотримання Україною вимог Конвенцій ООН та Ради Європи проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання”.

На слуханнях були прийняті конструктивні, за оцінкою експертів, рекомендації, адресовані відповідним державним структурам і службам.

Нинішній Круглий стіл став спробою проаналізувати – хоча б опосередкованим чином – стан реалізації зазначених вище рекомендацій.

Крім того, учасники Круглого столу з’ясували ситуацію, яка склалася на сьогодні у галузі дотримання прав людини в Україні. Одним з приводів для цього став нещодавно опублікований “Звіт про дотримання прав людини в Україні – 2002 р.”, підготовлений Бюро з питань демократії, прав людини та праці Державного департаменту США, який теж став предметом обговорення на засіданні Круглого столу 11 червня 2003 року.

Учасники Круглого столу, порушивши ряд актуальних і гостродискусійних питань стосовно дотримання прав людини та їх порушень, врахувавши пропозиції і побажання, висловлені під час обговорення, пропонують такі рекомендації:

1. Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам України:

– розгорнути пропаганду прав і свобод людини в Україні, гарантовані Конституцією України та її чинним законодавством, а також Європейською конвенцією з прав людини, іншими міжнародними конвенціями, актами тощо, учасницею яких є Україна. З цією метою систематично друкувати в періодичних виданнях, транслювати по радіо і телебаченню найбільш актуальні матеріали з питань захисту прав і свобод людини, підготовку яких доручити Міністерству юстиції України;

– проаналізувати чинне законодавство України і внести пропозиції про зміни та доповнення до Кримінального кодексу України і Кримінально–процесуального кодексу України щодо декриміналізації деяких видів покарань та вдосконалення існуючих норм у відповідності до міжнародних стандартів у галузі захисту прав людини;

– розширити правові основи судового і цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів;

– законодавче заборонити допитувати затриманих і арештованих без участі адвоката;

– законодавче заборонити суду використовувати у якості доказів визнання, зроблені під катуваннями;

– законодавче обмежити терміни перебування під вартою на всіх стадіях розслідування і судового процесу, після чого перебування під вартою повинно бути замінено на інший запобіжний захід, що не передбачає позбавлення волі;

2. Кабінету Міністрів України:

– забезпечити прозорість доповідей, які направляються до міжнародних організацій щодо виконання Урядом міжнародних зобов’язань у сфері дотримання прав людини, залучаючи правозахисні та інші громадські організації до підготовки цих доповідей;

доручити Міністерству юстиції України у відповідь на звернення Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, доповіді міжнародних організацій підготувати аналітичну доповідь про сучасний стан дотримання прав людини в Україні. Направити її повний текст Комісії 00Н з питань прав людини, Раді Європи, ОБСЄ, а також Держдепартаменту США та організації “Міжнародна амністія”. Опублікувати цю доповідь у періодичних виданнях;

доручити Міністерству юстиції України разом з іншими відповідними міністерствами і відомствами розглянути питання і подати рекомендації щодо утворення громадських Наглядових рад у районах, де знаходяться установи місць позбавлення волі. Посилити громадський контроль за діяльністю в них працівників правоохоронних органів;

розглянути можливість законодавчого забезпечення відшкодування заподіяних збитків жертвам катувань та знущань;

вжити ефективних заходів для покращення умов утримання УВП, ІТТ та СІЗО;

розглянути можливість внесення змін до відповідних законодавчих актів з метою скорочення терміну досудового затримання (72 години) при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

3. Верховному Суду України, Генеральній Прокуратурі України, Уповноваженому Верховної Ради з питань прав людини:

– посилити контроль за дотриманням прав людини при виконанні і відбуванні кримінальних покарань у місцях позбавлення волі, особливо – у слідчих ізоляторах;

– вживати всі можливі заходи для своєчасного, повного і об’єктивного інформування міжнародної громадськості про заходи, які здійснюються в Україні з метою забезпечення прав людини, запобігання катувань, жорстокого поводження;

– забезпечити своєчасне і неупереджене медичне засвідчення осіб, які заявляють про застосування до них катувань.

4. Верховному Суду України, Генеральній прокуратурі України, міністерствам та відомствам України:

– забезпечити невідворотність притягнення до відповідальності службових осіб, винних у застосуванні катувань, заподіянні страждань, фактах насильства;

– змінювати судову практику, частіше застосовуючи заходи покарання, не пов’язані з позбавленням волі, розширивши кількість альтернативних покарань за дрібні злочини;

– у III кварталі 2003 р. розглянути на засіданнях колегіальних, дорадчих рад (колегій) проблеми забезпечення прав людини в питаннях, віднесених до їх компетенції. Про результати розгляду поінформувати Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

– щоквартально інформувати Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин про результати розгляду звернень, заяв, скарг громадян з приводу застосування до них службовими особами катувань, знущань тощо;

– у своїй діяльності ширше використовувати можливості ЗМІ для інформування населення про заходи, які вживаються по забезпеченню прав людини та запобіганню їх порушення з боку працівників правоохоронних органів.

5. Профільним Комітетам Верховної Ради України, зацікавленим міністерствам та відомствам:

– активно відстоювати при формуванні Державного бюджету України належні обсяги фінансування на утримання осіб, що відбувають покарання та які утримуються в ІТТ та слідчих ізоляторах, на проведення ремонту і модернізації цих закладів.
 Поділитися