Батьки солдата строкової служби Ростислава Нiкiтченка отримали жахливу звiстку про те, що їхнього сина вже немає в живих. Труну з тiлом привезли вночi, пiд час похорону не було меж людському горю. Зiйшлося все село. Вiйськовослужбовцi розповiдали, що Ростислав навеснi мав повернутися додому. Служив у вiйськовiй частинi в Бiлiй Церквi танкiстом. При переїздi через рiчку до полiгону танк провалився пiд лiд. Два офiцери та прапорщик врятувалися, а от Ростислав загинув. Кажуть, не мiг вибратися з машини, бо люк був завалений боєприпасами. Втiм, хто розбиратиметься у причинах трагедiї, i чи дiйсно потрiбна Українi така армiя, яка в мирний час ракетами збиває лiтаки та житловi будинки, в якiй лiтаки падають на мирних громадян, а люди гинуть у танках?

А Ростиславу у квiтнi виповнилося б двадцять...

(«Сіверщина», №10 (543), 5 березня 2004 р.)