Як стати тиражними в Криму?
Юлія ДОРОФЕЙ:
Нещодавно газета "Кафа" відзначила вихід свого 1000-го номера. Примітно, що її тираж упродовж останніх п’яти років щороку збільшувався приблизно на 5 - 6 тис. екземплярів. І це дало підставу вважати "Кафу" третьою за тиражністю інформаційною газетою в Криму. Головний редактор цієї газети Ірина Прокопюк приїхала до Сімферополя з метою розповісти на прикладі власного "кафського" досвіду місцевим журналістам, як треба робити кримське читабельне видання, що потрібно читачам і на що бажано робити ставку газетам півострова для збільшення тиражів.
Високий тираж "Кафа" утримує завдяки ефективній роботі трьох "китів", а саме: власне редакції, рекламного відділу та відділу розповсюдження. Кадрову проблему, яка, мабуть, торкається чи не кожної кримської, а особливо, українськомовної газети, "Кафа" намагається вирішити шляхом самонавчання. Виявилось, що за спеціальністю в редакції працюють лише водій та бухгалтер, а співробітниками є і колишні офіціанти, і випускники шкіл, яких тут навчають специфіці "кафської" газетної роботи. Оскільки газета розрахована на читачів південно-східного регіону, то редакція подає саме ту інформацію, яка їх цікавить найбільше. Окрім випуску власне газети, редакція видає вісник "Хто є хто" (в Феодосії, Керчі) і каталог товарів та послуг. Користується популярністю редакційна довідкова служба: кожний феодосієць може отримати тут будь-яку інформацію.
"Кафі", за словами редактора, вдалося підняти планку об’єктивності і неупередженості. І це - найголовніше. Пані Ірина, зокрема, сказала: "Десять років тому, розгортаючи будь-яку з газет, ви могли бачити лише хвалебні матеріали на честь роботи місцевих органів влади. Там про будь-яку з проблем існувала одна думка, яка і вважалась справедливою. Більшість кримських газет, на жаль, і дотепер такі. Ми вирішили піти іншим шляхом і показати, що існує декілька поглядів на будь-яке з явищ, тобто ми не навішуємо ярликів. Виявилось, що це виграшна стратегія. Як наслідок - у "Кафи" почала збільшуватися кількість читачів".
Отже, одним з принципів журналістів "Кафи" є не нав’язування власної думки щодо певного явища чи події, мовляв, потрібно подавати думки всіх, окрім власної. Тут, думаю, можна посперечатися. Чи не є журналіст одним із суб’єктів громадського життя, чому його думка менш важлива і компетентна, ніж думка звичайного обивателя?
На мій погляд, теорія збільшення тиражу є дуже своєрідною, бо неможливо одному виданню, як би воно цього не хотіло, підлаштуватися під усі, такі різноманітні, читацькі смаки та уподобання. Для когось газета - це бізнес, а для когось - джерело знань, духовності, розваг. Чи можна поєднати непоєднуване? Подумалося про один з методів "підлаштування", який би, напевне, підійшов і для "КС", беручи до уваги специфіку регіону, де вона розповсюджується: якби "Кримська світлиця" виходила російською, мабуть, і наш тираж зростав би. Проте, все ж таки є категорія читачів, кому ми справді потрібні такими, якими є, і не тільки в інформаційному плані, а й, що важливо, в духовно-освітньому.
Є такі моменти в роботі редакції "Кафи", на яких можна було б справді повчитися. Наприклад, проведення професійного опитування серед читачів з метою визначити, про що вони хотіли б читати в своїй газеті. Можливо, справедливою є позиція цього видання стосовно того, що політика нікому (крім політиканів) не потрібна й простим громадянам вже остогидла. Проте наше суспільство не настільки здорове, аби ухилятися і замовчувати дії наших політичних сил та влади. До речі, про це промовисто свідчать результати американського дослідження преси в різних країнах світу, яке показало: чим менше ЗМІ в країні приділяє увагу політиці, тим кращі умови життя її громадян, здоровіша економіка. Не заперечую того, що читачу потрібна газета, читаючи яку, він відпочиває, розважається, отримує обивательську інформацію. Проте мають право на існування публіцистичні, аналітичні публікації, які розтлумачують громадянам всі процеси чи то економічного, чи політичного характеру, які відбуваються в країні, зокрема, в регіоні.
За словами редактора "Кафи" Ірини Прокопюк, їхнє видання повністю аполітичне та толерантне, розповідає лише те, що цікаво простому обивателю, наприклад, чи будуть взимку гарячими батареї. Отже, власний рецепт збільшення тиражу для свого південно-східного регіону ця газета віднайшла і можна лише порадіти за колег.
Який же рецепт віднайти нам, світличанам, аби збільшити попит на українськомовний державницько-просвітницький продукт в Криму? Відмовитися від рідної мови, просвітництва, державництва, затратних духовно-освітніх акцій, таких, як мовні, пісенні, літературні конкурси серед юних кримчан? Якщо писатимемо про "батареї" (хоч і про це стараємося), чи вирішить це справу?
На жаль, для таких газет, як наша, рецептів під час зустрічі з "Кафою" не "роздавали"...