Удар зліва по «Правому делу». В Одесі вдруге «пресують» редакцію незалежної газети

Уже вдруге протягом року під загрозою закриття опинилася одеська незалежна газета «Правое дело», яку видає місцева студія «Негоціант». За словами заступника редактора тижневика Ірини Голобородько, «спершу газету силкувалася знищити міліція: працівники Жовтневого райвідділу Одеси влаштували обшук у редакції, згодом подали багатотисячний позов до суду. Вельми гостро, мовляв, пережили одну з газетних публікацій, у якій не так, як належало, показана діяльність місцевих детективів». А згодом тижневик зненацька наступив на мозоль місцевому УСБУ. У номері від 19 вересня 2003 року газета вмістила, з посиланням на інтернет-видання Vlasti.net, статтю під назвою «Спецслужби чи торговельне представництво?». Суть публікації — лист анонімного працівника облуправління Служби безпеки України про корупційні дії, які мали місце у спецслужбі в Одеській області.

Як зазначає Ірина Голобородько, «при передруку публікації інтернет-видання газета не виходила за межі ст. 42 Закону «Про друковані засоби масової інформації і преси». Водночас журналістам «Правого дела» стало відомо, що невдовзі після оприлюднення статті про спецслужби відбулися кадрові зміни у керівництві облуправління СБУ. І ми це розцінили як своєрідне підтвердження правдивості публікації з інтернет-видання Vlasti.net, яку передрукували».

Але один з фігурантів статті — Геннадій Труханов — подав позовну заяву до Приморського районного суду Одеси про захист честі, гідності, ділової репутації» і стягнення морально-матеріальної шкоди з редакції газети «ПД». Спершу у позовній заяві він зазначив суму компенсації нібито завданих збитків в одну гривню. А згодом, у доповненні до заяви, на першому судовому засіданні, яке відбулося 13 січня 2004 року, представник Труханова — Валерій Алін — поінформував, що позивач вимагає відшкодування в обсязі 200 тис. грн.

У редакції газети такий позов вважають незаконним.

«По суті, представники певних структур, про які йдеться у статті «Спецслужба чи торговельне представництво?», прагнуть знищити незалежне видання, — переконана Голобородько. — Ми не можемо розцінити цей факт інакше, як спробу позбавити права громадян на правдиву, повну й об’єктивну інформацію. Хочу зауважити: жодних спростувань інформації, оприлюдненої в публікації газети «Правое дело», до редакції не надходило».

Однак найбільше насторожують прямі погрози заступнику редактора напередодні чергового судового засідання, наміченого на 4 лютого. Увечері 19 січня додому до Голобородько несподівано навідалися двоє невідомих молодиків. Відмовившись представитися, один із них попередив журналістку, що газета «Правое дело» «все одно буде знищена». «Однак марно стараються мене залякати, — наголошує пані Голобородько, — я буду й надалі належно захищати інтереси газети на процесі з Трухановим». А самі погрози заступник редактора розцінила «як реальне підтвердження інформації, яку свого часу поширила газета».

20 січня Ірина Голобородько подала начальнику УМВС України в Одеській області та судді Приморського місцевого суду Одеси заяви, в яких вказала: «...Я попереджаю правоохоронні органи, що не збираюся закінчувати життя самогубством, моє здоров’я нині є задовільним, і, якщо зі мною щось трапиться, джерело інформації про це слід шукати у Труханова чи його представників».

Варто зазначити, що конфліктом навколо «Правого дела» вже зацікавилися представники Інституту масової інформації (відділення організації «Репортери без кордонів) та Незалежна профспілка журналістів (Одеса).

(“Україна молода”, №11, 22 січня 2004 р.)

Див. також — “Юридичний вісник України”, №5, 31 січня-6 лютого 2004 р.