пошук  
версія для друку
15.04.2004

Письменник Володимир Яворівський проти газети “Молода Галичина”

   

Першого березня у Франківському місцевому суді м. Львова відбулося слухання у справі позову народного депутата України, письменника Володимира Яворівського проти газети “Молода Галичина”.

13 листопада минулого року на шостій сторінці “Молодої Галичини” з’явилася добірка матеріалів про діяльність Володимира Яворівського. В одній із публікацій пана Яворівського звинувачували у смерті головного редактора газети “Літературна Україна” Василя Плюща, в іншій – у співпраці з КДБ.

Від імені позивача справу доручили адвокатові Віталію Домашовцю. Позовна заява складається із понад десяти друкованих аркушів і містить претензії до всіх матеріалів добірки. Відповідача мав представляти адвокат Андрій Сірий. Він не подав жодних документів на підтвердження опублікованих у “Молодій Галичині” звинувачень, мотивуючи це тим, що їх ще збирають. Головний редактор “Молодої Галичини” Роман Шостак ще не знає, чи займатиметься зазначений юрист цією справою надалі.

За згодою сторін друге слухання справи відбудеться 10 березня об 11.00 у приміщенні Франківського місцевого суду Львова. Справу веде суддя Марія Мартинишин.

(“Львівська газета”, 4 березня 2004 р.)

***

Вчора у Франківському місцевому суді м. Львова вдруге відбулося слухання у справі позову народного депутата України, письменника Володимира Яворівського проти газети “Молода Галичина” про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди. Відповідачі не прийшли на засідання.

Суд отримав лист від газети “Молода Галичина”, в якому редакція просила перенести слухання на місяць у зв’язку з необхідністю зібрати матеріал. Як зазначив позивач, згідно з українським законодавством, редакція повинна мати докази, які підтверджують достовірність інформації, вже на момент публікації. Перше засідання суду відбулося 1 березня, і тоді представник “Молодої Галичини” просив перенести засідання на 10 березня, оскільки не мав документів, які б підтверджували викладені у “Молодій Галичині” факти.

Адвокат позивача висловився проти того, аби відкладати слухання справи ще на місяць. Але оскільки це був перший випадок відсутності відповідача у суді, погодився на компромісний варіант: відтермінувати наступне судове засідання на два тижні.

Суддя Марія Мартинишин, яка веде цю справу, прийняла соломонове рішення: засідання перенесли на три тижні, тобто на 29 березня.

Сам Володимир Яворівський сказав, що обов’язково приїде й 29 березня. Також він нагадав, що один із матеріалів, опублікований у добірці – лист до Юрія Андропова, котрий буцімто написали Яворівський, Дмитро Павличко та Іван Драч, – був предметом судового розгляду ще на початку 90-х. Цей лист розповсюджували як листівку, і тоді його опублікувала газета “Товариш” (на той час – видання КПУ). Старокиївський районний суд м. Києва задовольнив позов Яворівського до “Товариша”, визнав лист фальшивкою та заборонив його розповсюдження. Під час того процесу надсилали запити у московський архів КДБ та в СБУ, оскільки всі листи “нагору” проходили через Київ. Володимир Яворівський тоді не тільки довів, що не був “стукачем”, а й відсудив мільйон карбованців, які пожертвував на дитячий сиротинець. Цього разу він сподівається отримати від редакції “Молодої Галичини” 100 тисяч гривень компенсації, які, у разі задоволення позову, витратить на благочинну діяльність у своєму окрузі.

Іронія долі полягає в тому, що свого часу Володимир Яворівський сам працював у газеті, з якою тепер судиться. Тоді вона мала назву “Ленінська молодь”.

(“Львівська газета”, 11 березня 2004 р.)

***

Оксана Форостина:

Нагадаємо, що минуле засідання у справі позову Володимира Яворівського проти газети “Молода Галичина” про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди відбулося 9 березня у Франківському районному суді Львова. Представники відповідача не з’явилися, лише надіслали прохання перенести засідання. Суддя Марія Мартинишин, яка веде цю справу, призначила його на 29 березня.

Учора на початку засідання з’ясувалося, що за дорученням від 23 березня 2004 року інтереси “Молодої Галичини” захищатиме її консультант Анатолій Комаров, юрисконсульт ГО “За права людини”. Коли суддя Марія Мартинишин запитала, чи має пан Комаров відповідну освіту, він відповів, що “має, і навіть більше, ніж деякі судді”. На традиційне запитання судді, чи довіряє пан Комаров суду, він заявив, що не довіряє, подав клопотання про відвід головуючої, посилаючись на статтю 18 Цивільно-процесуального кодексу України, а також заявив, що братиме участь у судовому засіданні разом із нею він тільки тоді, коли Марія Мартинишин буде підсудною. Претензії Анатолія Комарова до судді полягали в тому, що 1996 року, коли вона намагалася притягнути його до відповідальності за хуліганство, здійснила низку порушень.

Після цього суддя Мартинишин вийшла в дорадчу кімнату, а присутні в залі змогли оцінити дотепність пана Комарова, зокрема, фразу: “Я один такий, а суддів багато, їх можна замінити”. Суддя відхилила клопотання Комарова про відвід головуючої через неприязні стосунки з представником відповідача. Наступним клопотанням Комарова було про перенесення судового засідання, оскільки його лише в четвер увечері повідомили про виступ у суді. У п’ятницю пан Комаров перебував у Рогатині, відтак попросив суд дати йому можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Адвокат Володимира Яворівського Віталій Домашовець наполягав на тому, що такі дії є затягуванням розгляду справи з боку відповідача. Він також наголосив, що число “Молодої Галичини” з публікацією, в якій Яворівського названо вбивцею, вийшло збільшеним тиражем, до того ж, газету “закинули” на його виборчий округ, хоча “МГ”не мала і не має жодного підтвердження викладених у статті фактів.

Анатолій Комаров стосовно опублікованих у “МГ” звинувачень кинув репліку: “Все колись буває вперше”. Після того присутні довідалися, що пан Комаров – не адвокат, а правозахисник. Наступна його заява була ще цікавішою: “Хто сказав, що в нас немає таких документів?” Тобто документи редакція таки має, але пан Комаров з ними не ознайомлений, а лише з позовною заявою.

Позивач Яворівський погодився надати Комарову годину-півтори для ознайомлення зі справою, але Комаров відмовився. Він знову клопотав про відвід судді Мартинишин, мотивуючи це тим, що вона перешкоджає Комарову захищати інтереси відповідача, а також називає позивача Володимиром Олександровичем, тому є зацікавленою особою. І взагалі, “якщо вона знала , що я буду брати участь у процесі, могла би подбати про самовідвід”. А потім прямо заявив, що “не може з таким судом захищати редакцію газети “Молода Галичина”. Комаров пообіцяв подати генеральному прокуророві заяву про притягнення до кримінальної відповідальності: “за попередні речі не притягнули, так за це притягнуть”. Суддя натяку не зрозуміла, й ображений Комаров об 11.10 залишив залу суду.

Суд заслухав позивача і продовжив розгляд справи, зокрема, зачитав заяву попередника пана Комарова Андрія Сірого про те, що станом на 5 березня він уже не є представником газети “Молода Галичина”. Опівдні суддя Мартинишин завершила розгляд і повідомила, що о 13.00. винесуть рішення.

Як не дивно, за годину в залі засідання знову з’явився пан Комаров, уже в доброму гуморі. Суддя несподівано оголосила, що... слідство поновлено, оскільки надійшли нові документи. Віталій Домашовець і Володимир Яворівський розцінили цей дивний поворот у справі як свідчення тиску на суд. Суддя Мартинишин мовчки залишила залу.

Наступне судове засідання у справі відбудеться 9 квітня. У коментарі “Газеті” пан Комаров висловив сподівання, що суддя буде інший.

(“Львівська газета”, 30 березня 2004 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори