Якщо побутує стереотип з приводу ромської національності (мовляв, роми всі шахраї, розповсюджувачі наркотиків тощо), так існує й стереотип щодо правоохоронців. У народі кажуть: краще до них не потрапляти…

Людмила Кравченко, м. Бровари, Київська область:

Переконалася на власному досвіді: не такий страшний чорт, як його малюють. А справа була така. Недавно мені зателефонували з м. Переяслав-Хмельницький і розповіли одну історію. На ромську сім’ю було скоєно розбійний напад із пограбуванням. Потерпілі написали заяву в міліцію, що учасником нападу був ром - один із мешканців міста Переяслав-Хмельницький. Іншим - його знайомий, українець із Черкас. Були в масках, але їх упізнали.

Вислухавши сім’ю підозрюваного, я зрозуміла: він не причетний до злочину. Але всі знають, що таке слідчі ізолятори. Ще й коли там допитують рома. Іноді під тиском зізнаються навіть у тому, чого не скоювали. А тут ще й заява, де звинувачується конкретна людина.

Розслідування вели правоохоронні органи. Я вирішила паралельно почати своє, аби довести непричетність підозрюваних у розбійному нападі.

У м. Черкаси приїхала надвечір. Чекати до ранку не було як, бо о 10-й годині наступного дня повинен був розпочатися допит підозрюваного рома в м. Переяслав-Хмельницький.

Звернулася у чергову частину м. Черкас до головного дільничного Юрія Миколайовича Удовенка. Він зрозумів мене, увійшов у становище. Мені була надана відповідна інформація про підозрюваного мешканця м. Черкас. Юрій Миколайович відклав усі свої справи, бо зрозумів: треба об’єктивно розглянути справу.

Отже, подібна допомога у моєму власному розслідуванні була вкрай потрібна. Вона суттєво вплинула на хід розслідування слідчого відділка м. Переяслав-Хмельницького. Було доведено непричетність підозрюваних до розбійного нападу.