пошук  
версія для друку
22.05.2004
джерело:
“Волинь”, м. Рівне, №5, 30 січня 2004 р

Події на Березнівщині

   

Події, що відбулися нещодавно на Березнівщині, яскраво свідчать: працівники міліції, усвідомивши свою безкарність, часто вдаються до кримінальних дій навіть з ознаками особливої жорстокості. Про один із таких випадків йтиметься у цій розповіді

Ігор Гошовський:

Поступове перетворення України на поліцейську державу, пріоритет на зростання кількості міліціонерів та їх добробуту, що спостерігається уже не перший рік, на жаль, не супроводжується процесом покращення  якості роботи української міліції

Ввечері 14 січня у селі Кам’янка Березнівського району Станіслав Ціпан, як і завжди, заступив на нічну варту КСП «Шанс». Ніщо не віщувало того, що події цієї ночі він запам’ятає на все життя, так, наче найстрашніший сон став реальністю. «Близько першої години ночі, - розповідає Станіслав, вже перебуваючи на лікарняному ліжку районної лікарні, - до прохідної підприємства, яке я охороняю, на авто під’їхав мій безпосередній начальник Микола К. у супроводі свого сина та дільничного інспектора п. Віктора О. Я відкрив браму, оскільки прибув мій безпосередній керівник, тож ті без перешкод потрапили до середини. Усі вони перебували напідпитку».

Авторитету п’яній «делегації» додавала велетенська вівчарка. Дільничний інспектор заповзявся з’ясовувати, скільки Ціпан вжив алкоголю перед тим, як вийти на роботу, і після запевнень останнього про свою абсолютну тверезість зі словами: «Зараз наша собака з’ясує, скільки ти випив!» спустив оскаженілу вівчарку з повідка. На підтвердження своєї розповіді постраждалий демонструє свої покусані обидві руки та ноги: «Мене врятував кожух, що пес пошматував, але укуси виявилися відносно не глибокими. Я притулився до стіни, і собака мав змогу атакувати мене лише зі спини. Перебуваючи на межі між життям і смертю у стані шоку, я схопив невеличкий ніж, що лежав поруч, і пхнув ним пса». Це подіяло, нападники відтягли вівчарку, але тортури на цьому не завершилися. Наляканого сторожа запхнули до багажника авто і повезли у райцентр для визначення рівня вмісту алкоголю у його організмі.

  Лікар, який проводив аналіз, запевнив, що постраждалий був цілком тверезий, тож розрахунок списати інцидент на п’яний дебош сторожа фактично провалився. Тим не менше його потягли до відділку міліції і там заховали від сторонніх очей. Станіслава врятувало те, що він зумів зателефонувати до рідної сестри Зої і повідомити, що він у небезпеці. Вона одразу з’явилася у відділку, але там факт перебування її брата приховали, а самого Ціпана пізніше викинули на вулицю. Зоя підібрала стікаючого кров’ю брата та з заключенням про сильний струс головного мозку, забій, травми обличчя та голови, укуси поклала до лікарні на лікування. Дільничний інспектор, очевидно, ще не дійшовши до тями від оп’яніння, почав тероризувати медперсонал клініки, зайшовши туди в супроводі свого чотириногого друга

Вже наступного дня на ім’я районного прокурора було подано заяву зі скаргою на дії міліції. Відчувши, що пахне дуже смаженою розборкою між своїми (прокуратурою і міліцією), прокурор приймати заяву не став. І тільки згодом поставити резолюцію на заяві погодився заступник прокурора. Проте, вже понад тиждень кримінальна справа ні за фактом побиття Станіслава Ціпана, ні проти дільничного інспектора не відкривається. Офіційно прокуратура посилається на проведення до слідчих дій, але, схоже, у Березно вже не залишилося жодного мешканця, який би в це повірив. «Вони покривають один одного і покриватимуть надалі», - так стверджують всі. Впевненості для таких висловлювань додає попередня діяльність майора Віктора О., яка також не була безславною.

Наприклад, у грудні мешканець села Кам’янка п. Андрій був збитий автомобілем його односельця і досі лежить у лікарні. Про те, що важкі травми він отримав внаслідок аварії, знають всі, і винуватець це не дуже то й приховує, проте дільничний інспектор Віктор О. справу сфальсифікував і вийшло, що начебто пан Андрій у стані алкогольного сп’яніння сам впав у яму, внаслідок чого і травмувався. Іншим разом відзначився особисто дільничний, коли жорстоко побив мешканця села Яринівка. Справу навіть не відкривали, а жертва залишилася на все життя інвалідом. Очевидно, хочуть вийти сухими з води, щоб авторитет березнівської міліції був беззаперечним і цього разу. Відповідні можливості є. Усі лікарі, причетні до справи, ті, які робили огляд потерпілого, медичне заключення і навіть ті, які просто його лікують, категорично відмовляються від будь-яких коментарів взагалі і ховаються від диктофону як чорт від ладану. Один з них пошепки пояснив: «Розумієте, це велике село, один одному всі родичі, а хто не родич, той сусід, тому ніхто вам нічого не скаже». У відділку міліції мене зі словами: «Ми вам нічого не скажемо, своїх не обговорюємо» відіслали подалі... Ось так наша міліція нас береже.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори