MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Якщо хтось погрожує тим, що в країні з’являться диктатура та тоталітаризм, то він глибоко помиляється, – всі ознаки цих явищ уже наявні

25.05.2004    джерело: («Львівська газета», 20 квітня 2004 р.)

Йдеться про те, що в Мукачевому озброєні правоохоронці поклали на підлогу народних депутатів, заламали руки та скинули їх з другого поверху. Пояснення міліціонерів вражають не менше, ніж сам факт того, що трапилося.

“Це не фізичне насильство, – прокоментувало джерело заяву лідера блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка з приводу побиття нардепів. – Ніхто нікого не бив!” “Крім того, – заявив представник міськвідділу міліції, – від них усіх йшов явний запах алкоголю!” “Загалом їхнє поводження категорично заважало роботі виборчої комісії, що порушувало правопорядок, і співробітникам загону швидкого реагування “Беркут” довелося вивести народних депутатів з території виборчої дільниці”, – підкреслив співрозмовник “Української правди”.

Чи можна собі уявити випадок, коли, наприклад, на відкритті Сихівського мосту був би присутній президент України Леонід Кучма, якого беркутівці би поклали на асфальт, заламали руки й викинули вниз, у бік, скажімо, вулиці Луганської, на тій підставі, що від нього пильні правоохоронці почули запах алкоголю? Чи можна собі уявити, що міністра внутрішніх справ України на підставі того, що від нього чути запах одеколону (а не секрет, що одеколон використовують не тільки за прямим призначенням!) скручує сержант міліції, бо поведінка наодеколоненого генерала може завадити злагодженій роботі внутрішніх органів (не генерала, звісно, і не сержанта, а країни)? Чи варто на цій підставі законодавчо заборонити використання духів і одеколону взагалі? Чи варто преміювати за пильність і чуйне ставлення до виконання професійних обов’язків тих, хто здійснюватиме ці акти “попередження злочинів”?

І зовсім не смішне питання. Якщо таке можливе щодо осіб, які представляють владу країни, то яким буде ставлення до пересічних громадян? Можна припустити, що тепер не виключене застосування принципу “спочатку стріляти – потім питати”.

Не можу зрозуміти виконавців усього цього “бєспрєдєлу”. Адже, по-перше, вони прекрасно розуміли, що відбувається. По-друге – це неминуче викличе відповідну реакцію. І грубій силі буде протиставлено набагато більше. Проти кийків і тупих виконавців виникне громадський спротив – від звичайного негативного ставлення до ненависті й прямої протидії. І це при тому, що кілька осіб, які виконували наказ, підставили тисячі своїх колег у всіх регіонах України. Подібного не було навіть у Донецьку під час приїзду Віктора Ющенка, а тодішні події, без сумніву, були вершиною цинізму.

Серед причин, які стали передумовою того, що трапилося в Мукачевому, на мій погляд, є безкарність, а радше – потурання тому, що відбувалося набагато раніше. 2001 року, коли на київському вокзалі, застосовуючи силу, і без жодних пояснень затримували львівських студентів – їх “вирахували” за хустинками з написом “За Правду!”, за володіння українською мовою. Ті події надто пам’ятні, а телевізійні кадри обійшли не тільки Україну – чи когось покарали за те, що відбулося тоді? Пам’ятаю лише, як представники львівської міліції, котрі, за наказом згори, зустрічали київський потяг з активістами, говорили, що в Києві стався “бєспрєдел”: “Хлопці! В Києві ж мєнти, а ми – міліція!” Їхня поведінка тоді чітко засвідчила сором за дії київських колег, але для виправдання було мало слів – потрібна була дія, яка би виливалася пізніше в їхній внутрішній і зовнішній спротив київським наказам. Пізніше студентський страйк – десятитисячні демонстрації і відставка тодішнього губернатора Львівщини Степана Сенчука, який не зміг контролювати львівських подій.

Однак винуватців, які віддавали наказ, і його виконавців не покарали, що породило відчуття вседозволеності. Та всьому є межа. Адже вседозволеність і відсутність покарання за протиправні дії породжує бажання використовувати цю вседозволеність все більше й більше. Що, в свою чергу, призводить до ще більшого спротиву. І не дай, Боже, статися ситуації, за якої епоха, коли міліціонерів називали “мєнтами”, викликатиме ностальгію за хорошими часами доброго до них ставлення.

 Поділитися