пошук  
версія для друку
26.05.2004
джерело:
(«Україна молода», №75, 23 квітня 2004 р.)

До редакції зателефонував адвокат Ігор Годецький, який представляє інтереси обвинуваченої сторони у «справі Александрова»

   

Запрошення було несподіваним, але інтригуючим.. Захищає він — ні, не тих, кому нині інкримінують безпосередню організацію вбивства журналіста, а одного з правоохоронців, котрі свого часу «працювали» з Юрієм Вередюком. Тобто схиляли покійного «бомжа», спонукали, змушували його (це вже як кому до вподоби прийдеться) до неправдивих свідчень по справі, до самообмови. Йдеться, зокрема, про Тамбовцева Олега Олександровича — колишнього дільничного одного з міліцейських райвідділків, а нині клієнта пана Годецького, який (за твердженням адвоката) нині знаходиться у «законній відпустці» й підправляє здоров’я десь за межами України...

Зусилля слідства: ретроспектива

У справі про вбивство директора телерадіокомпанії «ТОР» останнім часом спостерігається деяке пожвавлення. Захисники обох сторін у справі роблять доволі несподівані заяви. Проте — про все по порядку. І передусім необхідно згадати те, на чому слідство зупинилося ще кілька місяців тому, коли відповідальні за розкриття цього злочину оголосили, що вбивць Ігоря Александрова нарешті знайдено.

Реагуючи свого часу на заяву Генеральної прокуратури про те, що директора Слов’янської телерадіокомпанії «ТОР» Ігоря Александрова насправді «замовив» бізнесмен Олександр Рибак і що цей злочин наразі розкрито, а винні будуть покарані, колишній співробітник УБОЗу міста Краматорська Олег Солодун сказав наступне. Він (Солодун) «не відчуває ні радості, ні задоволення, а тільки порожнечу... Це повинно було бути зроблено ще три роки тому (йдеться про знешкодження злочинної групи Рибака. — Авт.), поки не загинуло стільки людей... Заплачена дуже дорога ціна», — наводила слова Солодуна «Українська правда».

Зайве, мабуть, нагадувати, що Олег Солодун та Михайло Сербін — звільнені з органів внутрішніх справ за надто незалежну позицію правоохоронці — надавали журналісту Александрову інформацію щодо місцевих мафіозних кланів, а також запрошувались ним на зйомки авторської програми Александрова «Без ретуші». Під час таких телепередач з екрана звучали імена, оприлюднення яких декому могло прийтися надзвичайно не до смаку. Так, один із сюжетів, підготовлених до ефіру Александровим, був присвячений керівнику впливової слов’янської фірми «Укрліга» Олександру Рибаку. Останнього гості програми Солодун і Сербін звинуватили у скоєнні низки злочинів, у тому числі й у вбивствах представників «конкуруючих» злочинних груп.

Минуло чимало часу, поки й офіційне слідство пристало на ту точку зору, що наявних матеріалів вистачає для обвинувачення Олександра Рибака у замовленні вбивства, його молодшого брата Дмитра — у його організації, а таких собі громадян Турсунова і Онішка — у, власне, вбивстві журналіста Александрова. (Хоча, між іншим, адвокат сім’ї загиблого Богдан Ференц не так давно зробив уже згадувану «УМ» заяву, згідно з якою Ігоря Александрова ніхто не збирався вбивати, його мали лише налякати. Так би все й було, твердив Ференц, якби не «ексцес виконавця», що змусив одного зі злочинців вийти за межі попередніх домовленостей і завдати журналістові смертельних травм).

Утім мова зараз здебільшого про обвинувачених. Отже, після того як з убивцями Александрова слідство «визначалось» і Юрія Вередюка у такому контексті перестали згадувати, виявилося, що лаву підсудних разом із братами-Рибаками ділитиме ще дехто... 

Вередюк і «хороші слідчі»

Хоча перед покійним Вередюком i досі ніхто з офіційних осіб, причетних до перебігу слідства у «справі Александрова», так і не вибачився (мертвому-то, звісно, байдуже, але на живих було б хоч трохи менше сорому), проте всі ходи теперішніх слідчих говорять начебто про готовність принаймні частково щодо нього справедливість відновити. Адже зрозуміло, що останній самоідентифікував себе як вбивцю не просто так, не з доброго дива. До цього кроку Вередюка схилили певні особи. І зараз у справі про вбивство Александрова як обвинувачені («зі сторони», так би мовити, Вередюка) проходять двоє заарештованих:  екс-дільничний Краматорська Дроздов та начальник тамтешнього міліцейського райвідділку Криволапов. Обом їм інкримінують фабрикування справи, незаконний тиск на Юрія Вередюка, внаслідок якого той дав слідству неправдиві свiдчення про свою участь у справі. Що ж до згаданого на початку Олега Тамбовцева, то йому поки що обвинувачення не висунуте (що, до слова, було б складно зробити, адже сам Тамбовцев — десь за межами досяжності своїх колишніх колег-правоохоронців).

Проте про адвоката Тамбовцев подбав заздалегідь. До речі, останній навіть спромігся організувати телефонний дзвінок від свого таємничо зниклого підзахисного, аби преса могла на власні вуха почути версію подій від Тамбовцева. Той стверджував, що його, ясна річ, просто підставили, аби зробити таким собі черговим Вередюком — невинною людиною, яка відповідає за чужі гріхи. Слухала я ці пояснення і ловила себе на думці, що чомусь у злу карму Тамбовцева повірити складно. По-перше, очевидно, що Вередюка на всі його дії хтось «надихнув» — не того ця людина була психічного складу та стану, аби самостійно прийняте рішення про те, що він бере на себе вбивство журналіста. По-друге, дещо підозрілими виглядають усі фізичні недуги Тамбовцева, через які той був змушений відбути кудись у близьке зарубіжжя. (До того ж на тлі арештів його колишніх співробітників).

По-третє, і це, мабуть, є головним: адвокат Годецький особисто мене не зміг переконати в невинуватості людини, чиї інтереси він захищає. На запитання «Які аргументи ви можете привести на підтвердження своїх слів?» відповіді були більш ніж не конкретні. Нарешті десь на середині розмови вигулькнув один документ, згідно з яким громадянин Мацедон Валерій Іванович повідомляв, що його змусили до показів проти міліціонерів Дроздова і Тамбовцева. Мацедон причетний до всіх перипетій справи лише тієї мірою, що він був одним із тих, хто вказав слідству (за посередництва іще однієї особи) на Вередюка як на людину, що могла брати участь у нападі на Александрова. Законослухняний громадянин Мацедон лише хотів допомогти слідству, а натомість сам потрапив під слідство, йдеться у його нотаріально завіреному листі.

11 січня цього року, пише Мацедон, його було викликано на допит до Генеральної прокуратури, де старший слідчий з особливо важливих справ Каліфицький разом із групою співробітників ГП протягом кількох годин тиснув на нього, вимагаючи показів проти Дроздова і Тамбовцева. «Мене вивела з рівноваги погроза виключити моїх дітей з Харківського університету», — скаржиться Мацедон. «Я вже не володів собою, не міг противитися насиллю», — зазначає він далі, пояснюючи у такий спосіб, чому він після «психологічних тортур» дав покази проти колишніх краматорських правоохоронців.

Правду пише чи ні пан Мацедон — цього, зрозуміло, не знає ніхто, крім самого автора. Проте його свідчення — це й усе, що було з реальних документів у адвоката Годецького. (Принаймні це все, що було продемонстровано пресі). Хоча ні, помиляюсь, була ще грубезна папка публікацій по справі Александрова, роздруківок з iнтернету. Проте з цим на суд не підеш. Так що ті з журналістів, у кого були сумніви, з ними ж і лишились, як лишився у своїй «законній відпустці» і Олег Тамбовцев. Утім із відпусток повертаються. Якщо тільки, звісно, не вдаряються у мандри...

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори