MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Віктор Дудник: «Я терпів катування півтора місяця...». Після оголошення в недержавних засобах масової інформації про підготовку громадських слухань із запобігання тортурам «Жертви катувань, не мовчіть - говоріть!» до Полтавського медіа-клубу продовжують надходити численні звернення тих, чиї людські права були грубо порушені

07.06.2004    джерело: (“Інформаційний бюлетень”, №21, 27 травня 2004 р.)

Людмила Кучеренко, президент Полтавського обласного медіа-клубу:

Віктор Миколайович Дудник до квітня 2003 року працював заступником директора газопромислового управління «Полтавагазвидобування».

Вже рік, як він утримується в полтавському СІЗО за підозрою... в розкраданні газового конденсату

Команда, яку сформував новий керівник «Полтавагазвидобування» І.С.Атаманчук, на кінець 2002 - початок 2003 року намагалася розв’язати проблему крадіжок за допомогою технічних рішень, дещо несподіваних для крадіїв, в результаті чого крадіжки практично зійшли нанівець. До того ж, від охорони об’єктів ГПУ «Полтавагазвидобування» були практично відсторонені міліцейські структури й укладені угоди з приватними охоронними агенціями». В.Дудник припускає, що саме відмова від послуг міліціонерів надзвичайно розсердила їх, і вони вирішили помститися йому, сфабрикувавши кримінальну справу. Після затримання, стверджує Віктор Миколайович, працівники Полтавського УБОЗу знущалися з обвинувачуваних, підозрюваних, а також свідків, а прокуратура прикривала цей «бєспрєдєл».

«Це було півтора місяця суцільного жаху, - пише в листі В. Дудник. - Саме стільки співробітникам УБОЗу знадобилося, щоб вибити в мене необхідні свідчення. З самого початку щодо мене було вчинено психічний, а потім і фізичний вплив, позбавлено мене можливості скористатися захистом. 29 квітня 2003 року я заявив про застосування незаконних методів дізнання (тортур) і наполіг на проведенні судово-медичної експертизи, яка зафіксувала тілесні ушкодження. Як тільки Октябрський райсуд Полтави виніс постанову про взяття мене під варту, убозівці із залу суду повезли мене на Жовтневу, 38 і катували вже в неодноразово описаний пресою спосіб: протигаз, електрострум (мегометр), наручники, пляшка з водою. Мене били, щоб я, за словами «оперів», вживався в роль, яка мене чекає

Потім застосували протигаз з цигаркою (я взагалі не палю), після третьої цигарки я просто знепритомнів. Моє прохання припинити знущання викликали в УБОЗівців лише додатковий азарт. Я раніше чув про застосування мегометра, але не уявляв, яке це жахіття. Кати приєднали кліпси до моїх вух (не знімаючи протигаз) й увімкнули струм. Мої щелепи так ходили ходором, що я поранив язик і порожнину рота. Я пам’ятаю лише три перші підключення струму, далі втратив їм лік. Після вух кліпси почали приєднувати до різних частин тіла, одночасно перекриваючи клапан протигазу, від чого я справляв нужду прямо під себе. Я знаю прізвища тих, хто мене катував. Це старший оперуповноважений В.Шаблій, а його керівник Б.Цикаришвілі постійно заходив і справлявся, чи й далі я маю намір «грати у мовчанку».

В.Дудник пише, що ним і його адвокатом неодноразово подавалися скарги на ім’я тодішнього заступника прокурора області О.Закорецького на протизаконні дії В.Шаблія, Б.Цикаришвілі та старшого слідчого Лубенської міжрайонної прокуратури А.Ринденка. З аналогічними заявами про катування він звертався й до прокурора області М. Гаврилюка. Але вже 15 травня 2003 року заступник прокурора області П.Карпінський надіслав відповідь про те, що такі факти «не знайшли підтвердження в ході перевірки», хоча висновки службового розслідування, проведеного в УБОЗі, були датовані лише... 21 травня 2003 року, тобто П.Карпінський, виходить, заздалегідь був переконаний, що УБОЗівці невинні, як ті янголи.

Після скарг В.Дудника співробітники УБОЗу, пише він, ще більше шаленіли й, як вони казали, «для профілактики» мучили. У рапорті начальнику УБОЗу О.Плужнику від 15 травня 2003 року старший оперуповноважений В.Шаблій викладає це так: «... Скаргу Дудника В.М. вважаю такою, яка має мету скомпрометувати працівників міліції, особливо мене...» Тож таку «провокацію», як скарги на УБОЗ, у цьому відомстві викорінювали гестапівськими методами. До речі, чи не за порадою О.Плужника писав В.Шаблій, бо останнім часом у різних варіаціях те ж саме повторює в численних інтерв’ю для преси та телебачення полковник Плужник. Але це метод самозахисту, який не витримує критики.

«Мої адвокати, - стверджує В.Дудник, - постійно посилалися на тиск з боку УБОЗівців, попереднє судове засідання через це було зірвано. У грудні 2003 року я змушений був найняти захисників з Києва, оскільки в Полтаві не знайшлося адвокатів, які бажали допомогти, а якщо й були «помічники», то тільки з викачування грошей. Співробітники УБОЗу В.Шаблій та І.Новацький неодноразово до грудня 2003 року відвідували мене в СІЗО №23, проводячи зі мною неофіційні бесіди, вимагаючи згоди з їхньою версією обвинувачення, погрожуючи при цьому не лише мені, а й моїм рідним та близьким. І тільки після подій у грудні 2003 року (смерть у Полтавському УБОЗі чернігівця В.Цісельського) припинили ці відвідування».

Смерть 30-річного жителя Варви Чернігівської області в частунках Полтавського УБОЗу в самому центрі Полтави стала тією краплею, яка переповнила чашу терпіння громадськості

Адже катування у цьому міліцейському підрозділі набули надзвичайно масового й системного характеру. Але всьому буває кінець.

І ось уже сам колишній «опер» В.Шаблій сидить у Полтавському СІЗО як обвинувачуваний у катуваннях численних громадян і смерті невинної людини. Ще щодо чотирьох його колишніх колег, які подалися «в біга», оголошено в розшук. Новий прокурор Полтавської області Г.Середа обіцяє, що ще цього року винні в катуваннях постануть перед судом. У нещодавній бесіді зі мною він абсолютно погодився з тим, що такого розгулу знущань над беззахисними людьми в міліції, в тому числі й таких, що призводять до каліцтва та смерті, не було б, якби органи прокуратури роками не потурали злочинцям у погонах, закриваючи очі на катування. Адже саме вони відповідно до чинного законодавства України повинні проводити слідство й порушувати кримінальні справи за фактами зловживань службовим становищем правоохоронців. Він має намір цю ситуацію кардинально міняти...
 Поділитися