MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Відбулась презентація Книги Пам’яті про воїнів Харківщини, які загинули у мирний час

01.07.2004   
Книга «Торжественно присягаю... О воинах, погибших в мирное время» присвячена військовослужбовцям, що були призвані на військову службу з Харкова та Харківської області, які загинули у мирний час під час служби в армії.

31 травня відбулася презентація книги «Тор­жественно присягаю... О воинах, погибших в мирное время.» Книга присвячена військовослужбовцям, які були призвані на строкову військову службу з Харкова та Харківської області. Ці юнаки загинули не в локальних військових конфліктах, а під час відбування військової служби в Радянській армії, потім в військах України.

Такий мартиролог виданий в Україні вперше. Книга підготовлена Харківською спілкою солдатських матерів в рамках проекту, який був виконаний при підтримці «Фонду сприяння демократії» при Посольстві США в Україні та Харківської правозахисної групи.

Мета цієї книги – привернути увагу суспільства, органів влади, громадськості, військових до проблем, пов’язаних із загибеллю військовослужбовців у мирний час, та відсутності дійового захисту на всіх рівнях прав родин загиблих. Книга містить спогади батьків про своїх синів, їх фото, спогади друзів загиблих. Але це – тільки невелика частина матеріалу, якій ми одержали від родин, тому що всього по Харкову та Харківській області налічується 423 родини, про яких ми маємо дані.

На презентацію були запрошені представники від облдержадміністрації, від міської Ради, депутати Верховної Ради від Харкова та області, депутати міської Ради, голови райрад, обласного відділу охорони здоров’я, від Міністерства оборони та Харківського ОВК, журналісти ЗМІ м. Харкова, голови комітетів сімей загиблих з різних регіонів України.

На презентації були присутні: начальник управління у справах преси та інформації Харківської облдержадміністрації (за дорученням Є.П.Кушнарьова), представники Харківського Облвійськкомату, заступник начальника факультету з виховної роботи Харківського Військового університету (за дорученням Міністерства оборони), провідні спеціалісти Фрунзенської, Орджонікідзевської та Комінтернівської міських рад, помічник народного депутата Олексіюка С.С. – п.Третецький, кореспондент газети «Вечірній Харків», голови комітетів сімей загиблих м. Дніпропетровська, Дніпродзержинська, м. Конотоп, Сумської області; голова Українського комітету сімей загиблих (м. Київ).

На жаль, представників від владних структур було дуже мало. Це ще раз свідчить, що проблема захисту прав родин загиблих, які передбачені Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на всіх рівнях влади мало кого турбує, а для більшості – її зовсім не існує. Можливо тому, вирішення усіх проблем, пов’язаних з випадками смерті в/службовців у мирний час, зайшло у глухий кут.

Ми щиро вдячні всім, хто прийняв участь у презентації, хто відчув біль цих родин. Насамперед ми вдячні Київському райвиконкому, якій безкоштовно надав приміщення для проведення цього заходу, на якому був присутній і його представник.

Всім присутнім були надані екземпляри книги «Торжественно присягаю». Книга розповсюджується безкоштовно.

  Харківська обласна спілка солдатських матерів

 

***

Виходу цієї книги з нетерпінням чекали, перш за все, родини загиблих, ті члени Харківської спілки солдатських матерів, які безпосередньо виконували цей проект, всі члени Харківської правозахисної групи, серед яких були ті, хто колись задумав таке видання, ті, хто бачив фотографії цих хлопців, поки книгу готували до друку. Нікого ця книга не залишила байдужим...

Списки загиблих були надані районними військкоматами. Потім укладачі – Людмила Бикова, Майя Крюкова і Марія Шутальова – звернулися до сімей загиблих з проханням надіслати матеріали до цієї книги. Батьки надіслали до цієї книги не тільки фотографії, а й листи, в яких розповідають про своїх синів, листи друзів та коханих, листи самих загиблих, що були написані під час служби в армії.

Книга стала пам’ятником кожному загиблому хлопцю, і цей пам’ятник залишиться в родині і збереже пам’ять про них, навіть тоді, коли вже нікого з близьких, хто безпосередньо знав цих молодих людей, не буде на цьому світі. Книга збереже пам’ять про цих хлопців серед земляків, серед громадян нашої держави.

Безумовно – це пам’ятник і нашим тяжким десятиліттям. Тому у списках загиблих є ті, хто загинув у радянській армії, і ті, хто загинув в армії нашої молодої держави.

З виходом цієї книги трагедія загибелі молодих хлопців вже має  не тільки особистий характер. Тепер це вже зафіксована частинка історії, яка, на нашу думку, допоможе майбутнім історикам скласти більш повну картину нашого часу.

Наше суспільство повинне знати не тільки про безглузду передчасну смерть цих молодих хлопців, а й про їх батьків, убитих горем, кинутих напризволяще державою. Іноді суспільству необхідно подивитися на себе в дзеркало, навіть, коли воно побачить там себе в такому страшному вигляді. Хоча б для того, щоб в майбутньому таке не повторювалося.

Копіткий чотирьохрічний труд жінок – членів Харківської обласної спілки солдатських матерів, які зібрали і упорядкували ці матеріали, має і практичне значення – ще раз нагадати про неприпустиме ставлення нашої влади до батьків загиблих під час строкової служби. В Україні, на відміну від Росії, немає навіть окремого закону стосовно цієї категорії громадян. Пільги то милостиво дають, то відміняють, а органи місцевого самоврядування не встигають на це реагувати. Як правило, батьки загиблих – це люди, які втратили здоров’я, дуже ранимі. Чому вони повинні доказувати, що держава зобов’язана нести відповідальність за їх дітей, котрі несли службу в армії? Чому батьків розділили в їх горі, надаючи їм різні пільги – батькам тих, хто загинув під час виконання службових обов’язків, і тих, хто помер або покінчив життя самогубством під час проходження військової служби?

В Росії, згідно із законом всі батьки загиблих (якщо вони не скоїли карного злочину) отримують однакові пільги, отримують пенсію в подвійному розмірі.

Чому ж у нас не так? І таких запитань дуже багато...

Харківська обласна спілка солдатських матерів, яка підготувала це видання, має надію, що влада не зможе не звернути увагу на цю книгу, відмахнутися від запитань, які вона викликає.

Подивимося – хто і як відреагує на чужу біль...

Інна Сухорукова

 Поділитися