Убієнним синам України

2 липня 1937 року Політбюро ЦК ВКП(б) схвалило постанову П 51/94 “Про антирадянські елементи”, якою секретарям обласних, крайових, республіканських організацій та представникам НКВС пропонувалося в п’ятиденний термін створити “особливі трійки” і визначити кількість осіб, що підлягають розстрілу або висланню. Операція розпочиналася 5 серпня 1937 року за наказом НКВС СРСР № 00447 і мала тривати 4 місяці. Насправді ж вона була припинена за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року. Це була наймасовіша за всю совєтську епоху, “єжовська чистка” суспільства від категорій населення, які, на думку керівництва СРСР, не годилися для будівництва комунізму. За 15 місяців цієї кампанії “особливі трійки” без розслідувань, судів, прокурорів, захисників і здебільшого без самих звинувачених винесли 681.692 смертні вироки, списками. Вироки виконувалися негайно. Цілком у дусі настанови творця радянської держави В.І.Леніна, який учив: “Будьте зразково нещадними. Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини!”

На кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення, співвідношення 3 до 1). “Знизу” посипалися звіти про перевиконання лімітів, розгорнулося соціалістичне змагання за їх перевиконання, прохання й вимоги збільшити їх, особливо за І категорією, висувалися “зустрічні плани”. Так, нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський тричі звертався за таким збільшенням, новопризначений у січні 1938 році нарком Александр Успенський – двічі. І Москва їх задовольняла.

Дія “трійок” поширилася на всі категорії населення. Під репресії потрапили “куркулі”, “кримінальники”, “контрреволюціонери” різних відтінків, “повстанці”, “церковники”, “шпигуни”, “троцькісти”, “диверсанти”, “шкідники”, “буржуазні націоналісти”, тобто й українська інтелігенція, яка, за визначенням Сталіна, “не заслуговувала довір’я”...

Безперечно, репресії зачепили всі народи, що мали нещастя залишитися в російській імперії під новою назвою СРСР. Та все ж чи не найбільше постраждав український народ, бо він,  з його глибокою релігійністю, волелюбністю, потягом до самостійного господарювання увесь не годився для будівництва комунізму і його слід було замінити.

На виконання згаданої Постанови, “чистка” відбулася і в концтаборах. Так, начальник Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН) Ейхманс одержав наказ скласти список на розстріл 1825 в’язнів. Одна група, 507 в’язнів, була розстріляна під Леніґрадом 8 грудня 1937 року, 200 (насправді 198) – на Соловках 14 лютого 1938 року. Доля 1116-и, так званого “Соловецького етапу”, стала відомою щойно в 1997 році: 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року капітан Михаїл Матвеєв розстріляв 1111 соловецьких в’язнів в урочищі Сандармох – “обычном месте расстрелов” на півдні Карелії, неподалік Біломорканалу, там, де в 150 ямах уже покоїлися біля 8 тисяч жертв – будівників Біломорканалу, карелів, фінів.

До “Соловецького етапу” Ейхманс дібрав інтелігенцію практично всіх народів СРСР, які були ув’язнені на Соловках. Серед них майже 300 українців: у списку “українських буржуазних націоналістів” поет-неокласик професор Микола Зеров, творець театру “Березіль” Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, Антон, Остап і Богдан Крушельницькі, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Влизько, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріз, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики академік Матвій Яворський, професор Сергій Грушевський (брат Михайла Грушевського), науковці Михайло Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Микола Трохименко, творець Гідрометеослужби СРСР голландець родом професор Олексій Вангенгейм, міністр фінасів УСРР Михайло Полоз... Це були люди, які ще створити б неоціненні духовні скарби, володіючи якими, ми стали б урівень з іншими цивілізованими народами. Сама присутність таких людей у суспільстві робить його кращим. Але постріли  малограмотного ката Матвеєва – виконавця волі чужої, глибоко ворожої нам російської комуністичної влади  – змінили хід нашої історії... 

Цей Сандармох знайшли та ідентифікували на місцевості 1 липня 1997 року Карельський та  Санкт-Петербурзький “Меморіали”, а саме Юрій Дмитрієв і Веніамін Іофе. Уперше 27 жовтня того року загиблі були належно вшановані. Тоді в Сандармох їздили Лариса Крушельницька, Іван Драч, кобзар Микола Литвин, священик Павло Бохняк. За два дні художник Микола Малишко вирубав невеликого дубового хреста з Плужниковими словами “Убієнним синам України”. Його привіз у Сандармох Євген Сверстюк. Поруч на галявині вже стоять великі польський та російський хрести, мусульманський пам’ятний знак, а в лісі – з півтори сотні карельських. При вході в меморіал споруджено пам’ятник з написом “Люди, не убивайте друг друга”, Санкт-Петербурзький “Меморіял” привіз сюди камінь із Соловків.

Відтоді щороку 5 серпня в урочищі Сандармох та 7 серпня на Соловецьких островах проводяться Дні пам’яті жертв політичних репресій. Збираються нащадки розстріляних, громадськість багатьох країн, приїздять консули Фінляндії, Польщі, Німеччини, України. Минулого 2003 року сприяннями блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” у Сандармох і на Соловки автобусом їздила експедиція з 50 осіб, шестеро з них – нащадки там загиблих, багато молоді, журналістів. Я був там уже п’ять разів, і знову треба їхати.

Сього 2004 року в урочищі Сандармох споруджується триметровий козацький хрест сірого граніту на могилі з валунів. Напис “Убієнним синам України”. На хресті проступатимуть деякі хрестоматійні обличчя. Автори – Назар Білик та Микола Малишко. Замовником виступає Товариство української культури “Калина”, яке очолює велика подвижниця українського духа Лариса Григорівна Скрипникова. Адреса Товариства: 185014, пл. Ленина, 2, г. Петрозаводск, Карелия, Российская Федерация. Т. 8-10-7-814-2 – 75-75-45 , 70-28-94, E-mail: [email protected]  

Кошторис, з урахуванням вартості каменю, попередньої його грубої обробки, становить 150 тис. гривень (майже $28.000). Блок “Наша Україна” ще навесні вніс 10.000 грн. Уже вирізано брилу, робота розпочалися, є надія завершити цю добру справу до Дня пам’яті 5 серпня. Та нема чим платити.

Тому ми звертаємося до української громадськости, до всіх громадян України, особливо до заможних людей в Україні й діаспорі, до організацій, підприємств, установ і колективів з проханням внести від чесних трудів своїх на цей рахунок:

Для внесків у гривнях чи рублях:

Карельское ОСБ №8628, г. Петрозаводск, корсчет 30101810600000000673 в ГРКЦ НБ

Республика Карелия, г. Петрозаводск, БИК 048602673, ИНН 7707083893,ОКОНХ 96130

Скрипниковой Ларисе Григорьевне

счет 42307 810 8 2500 1906558

Для внесків у доларах США: 

Счет № 42301 840 8 2500 190021601

Скрипниковой Ларисе Григорьевне

в Карельское ОСБ № 8628 (филиал 1125) ПетрозаводскРоссия

with Karelian office № 8628 (branch 1125) of the Sberbank of the Russian Federation, PetrozavodskRossia

через Северо-Западный банк Сбербанка Российской Федерации, Санкт-ПетербургРоссия

(СВИТ:SABRRU2P)

via the Sberbanr of theRussian Federation, (SEVERO-ZAPADNY HEAD OFFISE), St.PetrozavodskRossia (SWIFT:SABRRU2P)

Невеликі внески можна надсилати звичайними переказами на вище вказану адресу Товариства “Калина” з обов’язковою позначкою “На пам’ятник у Сандармосі”.

Дійсним є і оголошений раніше рахунок:

ФБ Петрозаводский филиал ЗАО “Балтийский банк”, г. Петрозаводск

Корреспондентский счет: 30101810000000000752

БИК: 048602752

ИНН:7834002576

Транзитный счет: 40703840900120917768

Карельская Республиканская Общественая Организация “Общество украинской культуры “Калина” (або: КРОО “Калина”)

За додатковою інформацією можна звертатися до мене по телефону (044) 295-12-11, E-mail: [email protected] .

А 5 серпня пом’янімо всіх невинно убієнних під час Великого Терору. Зокрема, загиблих у Сандармосі наших співвітчизників. І пам’ятаймо, звідки віками чигає на нас небезпека.

Василь Овсієнко, колишній політв’язень, лауреат премії ім. В.Стуса.

“Підтримуємо”. Михайло Горинь, Євген Сверстюк, Надія Світлична”.