Конституційне подання щодо офіційного тлумачення положень пунктів першого і п’ятнадцятого статті 64 Закону України “Про вибори Президента України”
Відповідно до пункту другого статті 150 Конституції України, статті 41 Закону України “Про Конституційний Суд України” та пункту третього статті 13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” звертаємося до Конституційного Суду України з проханням про офіційне тлумачення пунктів першого і п’ятнадцятого статті 64, пункту 4 частини 3 статті 56 Закону України “Про вибори Президента України” (у подальшому – Закон) від 5 березня 1999 р. №474-ХІУ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, №14, ст.81; 1999, №28, ст.237; 1999, №44, ст.387; 2001, №9, ст.38; 2003, №27, ст.209; 2003, №30, ст.247) (в редакції Закону України від 18 березня 2004 р. №1630-ІУ (Урядовий кур’єр, 2004, №64).
Вказаними пунктами статті 64 Закону, яка встановлює обмеження щодо ведення передвиборної агітації, визначено, що:
“1. Участь у передвиборній агітації забороняється:
...2) органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам....
15. Кандидатам на пост Президента України, які займають посади, у тому числі за сумісництвом, в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на державних, комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях, військових частинах (формуваннях), забороняється залучати до передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих їм осіб (у робочий час), службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, а також використовувати службові чи виробничі наради, збори колективу для проведення передвиборної агітації”.
З наведених положень випливає певна колізія: п.1 ст.64 Закону повністю забороняє посадовим і службовим особам органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування брати участь у передвиборній агітації, а п.15 забороняє кандидатам на пост Президента України залучати названих осіб до передвиборної агітації тільки у робочий час.
У зв’язку з цим виникає питання про співвідношення положень п. 1 і п. 15 ст. 64 Закону, а саме – чи є положення п. 15 конкретизуючим щодо положення п. 1, чи воно передбачає виключення із загального правила, передбаченого п. 1 ст. 64 Закону.
Системне тлумачення п.15 ст. 64 і п.4 ч. 3 ст. 56 Закону також свідчить про наявність певної колізії норм. Згідно п. 4 ч.3 ст. 56 Закону Центральна виборча комісія оголошує попередження кандидату на пост Президента України та партії (блоку), яка його висунула, у разі, якщо кандидат на пост Президента України, який займає посаду, у тому числі за сумісництвом, в органах виконавчої влади чи в органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях, у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, залучав або використовував для проведення передвиборної агітації підлеглих йому осіб, службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи. При цьому про час, протягом якого використовувалися для передвиборної агітації підлеглі особи, не згадується. Проте п.15 ст.64 Закону, який визначає обмеження щодо проведення передвиборної агітації, містить заборону залучати підлеглих осіб тільки в робочий час, тим самим фактично дозволяючи залучати їх до передвиборної агітації поза межами робочого часу. Наявна колізія не тільки порушує цілісність нормативного матеріалу, але й здатна суттєво вплинути на хід передвиборної кампанії, оскільки, з одного боку, містить загрозу необґрунтованого притягнення до юридичної відповідальності тих кандидатів, які, керуючись п.15 ст.64 Закону, залучатимуть до передвиборної агітації підлеглих осіб, а з іншого – обмежує право громадян підтримати своїх керівників, зареєстрованих кандидатами на пост Президента України.
Означена проблема тягне за собою необхідність з’ясування низки пов’язаних з нею юридичних термінів, застосованих законодавцем у Законі “Про вибори Президента України”. Зокрема, потребує тлумачення використаний у п.15 ст.64 Закону термін “підлеглі їм особи”, оскільки він є недостатньо чітким і викликає суперечливе тлумачення на практиці. Які юридичні ознаки мають бути притаманні відносинам між кандидатами та “підлеглими їм особами” – підконтрольність, підзвітність, спрямування діяльності, безпосереднє керівництво чи інші? Зокрема, чи можна вважати голову місцевої державної адміністрації особою, “підлеглою” Прем’єр-міністру України? Потребує, тлумачення й інше положення .п. 15 ст.64: обрана законодавцем формула “за місцем роботи” стосується тільки службового транспорту, зв’язку, устаткування, приміщень, чи також і підлеглих осіб?
Крім того, виникає питання щодо застосування використаного у п. 15 ст. 64 та п.4 ч.3 ст. 56 терміну “за місцем роботи”. Що вважати “місцем роботи” кандидата на пост Президента України, який є посадовцем: безпосередньо орган, підприємство, заклад, установу, організацію, чи відповідну систему (наприклад, систему міністерства чи всю систему органів виконавчої влади), до якої вони належать і в межах якої перебувають у субординаційних відносинах?
З огляду на те, що від рішення даного питання залежить можливість участі у передвиборчій агітації значної кількості громадян України, що обіймають посади в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, і, відповідно, форми реалізації ними свого конституційного права на участь у виборах, керуючись статтею 150 Конституції України, пунктом четвертим статті 13, статтями 39, 41, 93 Закону України “Про Конституційний Суд України”, –
ПРОСИМО:
Надати офіційне тлумачення пунктів першого і п’ятнадцятого статті 64 Закону України “Про вибори Президента України” в частині можливості участі у передвиборній агітації посадових і службових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та критеріїв віднесення їх до категорії „підлеглих” тим кандидатам на пост Президента України, які займають посади, у тому числі за сумісництвом, в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, на державних, комунальних підприємствах, у закладах, установах, організаціях, військових частинах (формуваннях). Крім того, у контексті поставлених питань просимо надати офіційне тлумачення п.4 ч.3 ст.56 Закону України “Про вибори Президента України”. З огляду на те, що виборча кампанія в Україні завершується 30 жовтня 2004 року, прошу, згідно з частиною другою статті 57 Закону України “Про Конституційний Суд України”, розглянути конституційне подання невідкладно.
Голова Харківської обласної
державної адміністрації Є.П. Кушнарьов
Голова Харківської обласної ради О.М. Колєснік