пошук  
версія для друку

Хлібокомбінат №2 проти України

   

Рада Європи

Європейський Суд з Прав Людини

Друга секція

Рішення

Заява № 67761/01

Хлібокомбінату №2

проти України

Європейський Суд з прав людини (Друга Секція), засідаючи 9 вересня 2003 року Палатою у складі:

п. Дж.-П. Коста, Голова
п. А.Б. Бака
п. Гаукур Йорундсон
п .К. Юнгверт
п. В. Буткевич
пані В. Томассен
п. Угрекелідзе,
суддів та, п. Т.Д. Ірлі, що виконує обов’язки секретаря,

Враховуючи, що вищезазначена заява, що подана до Суду 10 серпня 2000 року

Враховуючи зауваження, надані відповідачем-Урядом

Після наради, приймає наступне рішення:

ФАКТИ

Заявник - юридична особа, Хлібокомбінат № 2, що розташований у м. Запоріжжя. Підприємство спеціалізується на виробленні та продажу хлібобулочної продукції.

Обставини справи, як вони були викладені сторонами, можуть бути підсумовані таким чином.

Протягом 1997-1998 років позивач постачав хліб та хлібобулочні вироби установам Держави, що відповідають за функції виконання покарань (надалі „Державні виправні заклади”), зокрема: Державні виправні заклади №№ Я/Я 310-20, Я/Я 310-55, Я/Я 310/99 та Я/Я 310-181, що перебувають під керівництвом Державного Департаменту виконання покарань.

12 травня 1999 заявник подав позов до Арбітражного Суду Запорізької Області, вимагаючи від Держави виконання контрактних зобов’язань щодо сплати боргів заявнику, що були визнані Державними виправними закладами.

Після різноманітних процедур, припинених 16 січня 2001 року, коли Вищий Арбітражний Суд України своїм рішенням відхилив скарги позивача через те, що Закон України про Державний бюджет не передбачає повернення боргів виправних закладів.

СКАРГИ

Не посилаючись на жодну зі статей Конвенції, позивач скаржиться на відсутність вільного доступу до суду з метою розгляду його заяв та відсутність ефективних засобів для повернення його майна.

Далі згідно зі Статтею Протоколу № 1 Конвенції заявник скаржиться на порушення його права щодо мирного володіння своєю власністю.

ПРАВО

Повідомлення про заяву було скеровано до Уряду, який 3 вересня 2002 року надав власні зауваження щодо допустимості розгляду заяви та заяви по суті. Однак, Суд мусить зауважити, що заявник не надав своїх аргументів у відповідь. Більше того, заявник не відреагував на жодне з повідомлень Канцелярії Суду, останнім з яких був лист, зареєстрований 11 березня 2003 року, що попереджав заявника про можливість виключення його заяви з переліку справ Суду.

Беручи до уваги параграф 1(а) статті 37 Конвенції, Суд приходить до висновку, що заявник не має наміру наполягати на продовженні розгляду своєї заяви. Більше того, згідно з параграфом 1 статті 37 in fine, Суд не вбачає жодних особливих обставин стосовно прав людини, як вони визначенні у Конвенції та її Протоколах, і які би вимагали подальшого розгляду цієї заяви.

Виходячи з цих причин Суд одностайно

Вирішує виключити скаргу з переліку справ.

Т.Л. Ерлі                                       Й-П. Коста

Помічник  секретаря                   Голова

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль