пошук  
версія для друку

Галиця проти України

   

Рада Європи

Європейський Суд з прав людини

Друга Секція

Рішення

Заява № 29734/02

Василя Петровича Галиці

проти України

 

Європейський Суд з прав людини (Друга Секція), засідаючи 18 травня 2004 року Палатою у складі:

п.Дж-П. Коста, Голова
п. А.Б. Бака
п.Л. Лукайдес
п. К. Биршан,
п. К. Юнгверт,
п. В.Буткевич,
пані Мулароні, судді,
та пані С. Долль, секретар

Враховуючи вищезазначену заяву, подану до Суду 11 липня 2002 року,

Враховуючи зауваження, що їх надав Уряд-відповідач,

Після наради постановляє:

ФАКТИ

Заявник, пан Василь Петрович Галиця, громадянин України, народився 1937 року та проживає у селищі Міжгір’я Закарпатської Області. Уряд-відповідач був представлений своїми представниками пані В Лутковською, яку змінила пані З. Бортновська.

Обставини справи

Факти у справі, як вони надані сторонами, можуть бути підсумовані таким чином.

Від 20 жовтня 1999 року та надалі заявник винаймав половину крамниці у компанії, співвласником якої він був. Другу половину винаймала пані Ч.

9 березня 2000 року заявник склав угоду з власником крамниці про її придбання.

Пані Ч. розпочала цивільний судовий процес проти заявника та компанії у Міжгірському районному суді Закарпатської Області з метою оскаржити цю угоду.

1 серпня 2002 року суд прийняв рішення проти заявника та розірвав угоду. Суд вирішив з цього приводу, що при складанні угоди права третьої сторони, пані Ч., не були враховані.

13 лютого 2002 року Закарпатський Апеляційний Суд підтвердив це рішення.

7 березня 2003 року український парламент прийняв закон, який вніс зміни у Цивільний процесуальний кодекс. Законом скорочувався термін подання касаційних скарг з трьох місяців до одного. Він набув чинності 4 квітня 2002 року.

18 квітня 2002 року заявник подав касаційну скаргу до Верховного Суду України, яка була відхилена 6 червня 2002 року рішенням Судді Верховного Суду з-за прострочення термінів її подачі.

Подальший перебіг процесу закінчився 9 жовтня 2003 року рішенням Цивільної Палати Верховного Суду України, яке було частково на користь заявника, оскільки суди нижчих інстанцій помилково потрактували змінені положення Закону стосовно зміни строків.

СКАРГИ

Заявник стверджував, що його скарга була відхилена свавільно та без чітких підстав. Заявник скаржився на порушення його права на доступ до суду відповідно до статті 6.1 Конвенції. Далі він скаржився, посилаючись на ту саму статтю, на помилкове застосування внутрішнього законодавства національними судами відносно цього питання у вирішенні його майнової суперечки. Наприкінці, він посилається на статтю 1 Протоколу № 1 відносно результату майнової суперечки.

ПРАВО

Повідомлення про заяву було надіслано до Уряду, який надав свої зауваження у відповідь щодо прийнятності та по суті скарг заявника 5 серпня 2003 року. 29 серпня 2003 року заявник був запрошений подати свої зауваження у відповідь. Але заявник цього не зробив. Більше того, він не відповів на рекомендований лист Секретаріату Суду, зареєстрований 18 листопада 2003 року та отриманий заявником 28 листопада 2003 року, яким його було попереджено про можливе вилучення його справи з реєстру справ суду.

Враховуючи статтю 37.1 (а) Конвенції, Суд приходить до висновку, що заявник не має наміру підтримувати власну заяву. Більше того, відповідно до статті 37.1 in fine, суд не визначив жодних особливих обставин стосовно прав людини в сенсі їх визначення Конвенцією та Протоколами до неї, які би зумовили подальший розгляд цієї справи.

Виходячи з цих обставин, Суд одноголосно

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ суду.

С. Долль                      Дж.-П. Коста

Секретар                     Голова

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль