пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200426
13.10.2004 | Ольга Гончарова, м.Харків

Привід вештається по Україні. Привід адмінресурсу

   

Якщо СРСР збагатив іноземні мови словами “спутник” та “перестройка”, то мабуть пострадянська Україна змусить західний світ запам’ятати та вимовляти слово “адмінресурс”. Занадто часто вже вживається це незграбне слово під час президентської виборчої кампанії.

Не тільки ми всі звикли до цього слова, а вже і наші політологи намагаються сформулювати, що ховається під цим підступним адмінресурсом. Нещодавно Олександр Дергачов у статті “Епоха Кучми завершується”, надрукованій у тижневику “Слово Просвіти” (ч.40 (260), 30 вересня – 6 жовтня 2004 р.) визначив, що “влада стала об’єктом приватизації, роздвоїлася, частково втратила власне державний, публічний характер. Це породило такий феномен як адміністративний ресурс, власне, форму переорієнтації діяльності державних органів на обслуговування індивідуальних і вузькогрупових інтересів на шкоду суспільним.” Ось саме цю діяльність державних органів на користь однієї особи – “єдиного кандидата від влади” – ми і спостерігаємо під час кожного дня цієї важливої для всього суспільства президентської кампанії.

Спочатку ми всі побачили неймовірну, невідповідну ніякому виборчому фонду кандидата, як того вимагає Закон України “Про вибори Президента”, кількість біг-бордів з портретами В.Януковича. Харківська влада просто в приказному порядку, як написано в Конституції України “незалежно від форми власності”, наказала кожній бюджетній організації, кожному акціонерному товариству, багатьом приватним фірмам виготовити таку передвиборчу агітацію за свої кошти (тобто за наші з вами, бо всі підприємці візьмуть ці кошти із споживачів). У Харкові, ті, хто зовсім не підтримують цього кандидата, спочатку намагалися щось приписати на ці біг-морди, тоді влада розпорядилася поставити по міліціонеру біля кожного. Кількість настільки перебільшила якість, що народ влучно перейменував біг-борди в біг-морди і… перестав на них звертати увагу.

Через деякий час, навіть передвиборчий штаб кандидата від влади визнав, що ці біг-борди малоефективні, і тільки принесли шкоду передвиборчій кампанії кандидата. Думаєте – зняли? Та, ні! Мабуть, вже такі великі гроші крутяться при виготовленні цієї агітації, що цього просто не можна було допустити.

Передвиборчий штаб В.Януковича прийняв інше рішення: хай на біг-бордах будуть зображені “прості люди”, які підтримують В.Януковича. Але, чи то у штабистів “єдиного” не вистачило дизайнерського смаку, чи то фотографи за радянською звичкою тримали “фігу в кармані”, обличчя на біг-бордах другої серії не викликають нічого, крім гіркої посмішки. На превеликий жаль, серед цих облич і перший Президент України Леонід Кравчук. Ми звикли бачити красивого, дуже імпозантного пана, який завжди гідно виглядав. На цих біг-бордах Леонід Кравчук виглядає як пенсіонер, який відстояв велику чергу в районному пенсійному фонді якогось українського міста, щоб подати заяву на перерахунок своєї пенсії згідно з пенсійною реформою. Та й сорочечку і піджачок Леонід Макарович позичив мабуть у свого садівника. А виставити біг-борд с портретом першого Президента України у Харкові – це взагалі дратувати населення, бо у “рожевому” Харкові велика частина населення його і досі вважає винним у розвалі Радянського Союзу. Так що, на мою думку, штаб під керівництвом Сергія Тигіпко робить багато чого, що тільки шкодить їх кандидату.

Але найбільш потворні форми адмінресурсу ми спостерігаємо в роботі з організації виборів, тобто роботі виборчих комісій всіх рівнів.

Коли почали утворювати територіальні виборчі комісії, взялися за цю справу райвиконкоми, намагаючись зробити все можливе, щоб отримати слухняні комісії, і при цьому не порушити Закон “Про вибори Президента”. Отут і стало зрозуміло, навіщо певними колами витрачалися гроші на технологічних кандидатів, як, наприклад, Г.Черниш, який має річний дохід 226 гривень, але знайшов 500 000 гривень застави. Бо до складу виборчих комісій всіх рівнів кожен кандидат може подати по дві кандидатури. Звісно, якщо певна кількість прізвищ кандидатів незнайома, навіть тим, хто слідкує за політичним життям країни, то звідки ж взятися командам у цих кандидатів на організацію 27 штабів у кожній області. А саме штаби повинні готувати кандидатури членів виборчих комісій. Тому територіальні і дільничні комісії утворили звичним порядком. Райвиконком “спустив” рознарядку бюджетним організаціям, згідно з якою певні люди написали заяви із згодою працювати у виборчих комісіях, а потім вже райвиконком сам розписав людей за технологічними кандидатами. Це неможливо не помітити, бо, якщо подання кандидатур на посади в виборчих комісіях від кандидатів в Президенти України В.Ющенка, П.Симоненка, О.Мороза, М.Бродського, М.Грабара, В.Януковича, О.Омельченка, Н.Вітренко, А.Кінаха були подані довіреними особами в Харкові, то подання всіх інших технологічних кандидатів були оформлені у Києві, завірені одним нотаріусом, в один і той же день. І це для всіх округів Харківської області! Така спритна робота цього нотаріуса викликала природне здивування і недовіру деяких членів територіальних комісій, і зараз прокуратура Харківської області перевіряє законність такого оформлення цих подань. До речі, можливо хтось з тих наших читачів, хто працює в територіальних комісіях, прискіпливо перевірить, як саме ці подання зроблені в інших містах. Можливо, є загальні риси?

На жаль, і серед кандидатур, які були запропоновані довіреними особами у Харкові від Олександра Мороза, Олександра Омельченка, навіть, від Петра Симоненка є певна кількість кандидатур, поданих від райвиконкомів. Без допомоги органів місцевого самоврядування, крім команди Віктора Ющенка, обійшлися команди Анатолія Кінаха, Леоніда Черновецького, Михайла Бродського, Миколи Грабара.

Такий спосіб утворення виборчих комісій призвів у Харкові до анекдотичних та сумних ситуацій. Так, коли поважному доценту Н., працівнику одного із Національних університетів Харкова, зателефонував секретар виборчої комісії і запросив його на збори комісії, він ввічливо погодився. Але, коли секретар уточнив, чи саме ця поважна людина є представником кандидата в Президенти України Романа Козака, доцент Н. страшенно образився, накричав на невинного секретаря і відмовився працювати в цій комісії. В іншій комісії, яку очолила представник кандидата в Президенти України Віктора Ющенка, а більшість членів комісії були призначені директором школи (читай – райвиконкомом), в якій працює виборча дільниця, стався іншій конфлікт. 33 (!) члена комісії заявили, що вони всі підтримують кандидата в Президенти України Віктора Януковича, і вони не будуть працювати під керівництвом націоналістів! На цілком резонне зауваження голови комісії, що серед цих 33 є представники сумнозвісних Романа Козака, Дмитра Корчинського, Андрія Чорновола, Богдана Бойка, які на відміну від Віктора Ющенка називають себе справжніми націоналістами, 33 “бійця” за В.Януковича відповіли, що краще вони зірвуть вибори на цій дільниці, ніж будуть працювати під керівництвом представника Віктора Ющенка!

Те, що адмінресурс використовується в таких масштабах і приймає такі потворні форми, безумовно, перш за все винна влада, яка, крім всього, не вміє і не хоче працювати в умовах, коли потрібно виконувати норми, закладені в законі. Але влада може робити це, перш за все, тому, що ми маємо не тільки карликові, слабкі партії, а ще й тому, що у нас практично відсутнє громадянське суспільство.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори