Відкрите звернення правозахисних організацій щодо порушення права на свободу віросповідання та вільні вибори в Україні

Ми, члени мережі правозахисних організацій щодо моніторингу та захисту права на свободу совісті та релігії в Україні, вважаємо використання Церкви з метою політичної агітації брутальним порушенням прав людини та основних свобод, а також загальних принципів проведення вільних виборів.

Випадки агітації представниками Церков були зафіксовані з боку Української православної церкви Московського патріархату в Луганську, Кіровограді, Сарнах, Одесі, Сумах, Запоріжжі, Полтаві та Донецьку. Агітація відбувалася, як у самих Церквах після богослужінь, так і в окремих інтерв’ю чи публічних заявах.

У містах східної України активно поширювалися незаконні листівки без вихідних даних на підтримку кандидата у Президенти В.Януковича, що містять явні ознаки розпалювання релігійної ворожнечі та нетерпимості, а також пряму агітацію УПЦ за цього кандидата.

Нещодавно УПЦ Московського патріархату провело Хресний хід на підтримку кандидата у Президенти В.Януковича, що є формою прямої агітації і, відповідно, незаконною діяльністю релігійних організацій. Ми вважаємо неприйнятним примушування людини обирати Президента України під тиском кліру і загрозою відлучення від причастя. Ми вважаємо неприйнятними випадки морального примусу та залякування вірних Церкви з боку низки священників та єпископів, вважаючи це грубим порушенням права на вільний вибір, що є підвалиною виборчого процесу. За такого психологічного тиску людина втрачає свободу вибору, а сам примус немає нічого спільного із засадничою ідеєю проведення вільних виборів.

У демократичному суспільстві неприпустимим є використання релігійних переконань для політичної агітації, що безперечно є втручанням у приватне життя громадян та порушенням свободи думки та віросповідання.

Така практика порушує не лише закріплений Європейською Конвенцією про захист прав людини та основних свобод принцип нейтралітету держави, закріплений Конституцією України принцип відділення церкви від держави, але й Закон України «Про свободу совісті і релігійні організації», що передбачає не лише те, що релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, але й не ведуть агітації (стаття 5 цього Закону).

Особливо слід відзначити такі порушення згаданих принципів як обіцянки та реальні дії державних посадових осіб (як вищих, так і регіональних) щодо лобіювання інтересів Церкви чи передачу їй майна в обмін на політичну підтримку кандидата від влади.

Ми змушені констатувати, що Церква в таких умовах стає заручницею відповідних політичних сил. Варто нагадати, що за часів СРСР органи влади часто намагалися використати Церкву як частину ідеологічного апарату країни. Коли ж це не вдавалося, то цьому слід завдячувати перш за все мужній позиції священників і єпископів, для яких служіння Богу було вищим від служіння політичному режиму.

Таким чином, стимулювання органами влади та, зокрема, кандидатом на посаду Президента В.Януковичем, релігійної ворожнечі, релігійних конфліктів, дискримінації релігійних організацій, нагнітання протистояння між громадянами на підставі релігійної приналежності безперечно порушує міжнародні зобов’язання України щодо дотримання прав людини та основних свобод і є неприпустимими для країни, що називає себе демократичною і правовою.

Ми обурені бездіяльністю Центральної виборчої комісії, Прокуратури та інших органів влади щодо вказаних грубих порушень законодавства та міжнародних стандартів, що в свою чергу стимулює продовження протизаконної діяльності.

Українська Гельсінська спілка з прав людини Харківська правозахисна група
Севастопольська правозахисна група
Центр правових та політичних досліджень «СІМ» (м. Львів)
Херсонська обласна організація Комітету Виборців України