пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200501
01.02.2005
джерело: www.rupor.org

Життя після виборів

   

Отже, перемога. Опозиція стає владою, але чи стає, в свою чергу, влада – опозицією? І чи може влада стати опозицією, котра необхідна кожній країні, що обирає демократичний шлях розвитку?

Країна, в котрій опозиції не існує, неминуче втрачає. Адже саме опозиція покликана контролювати владу. Саме опозиційні сили мають контролювати дотримання свободи слова та прав людини в країні. Саме опозиційні сили повинні запобігати зловживанню владою. Але сили, котрі зараз опиняться поза владою, попри те, що мають досить велику підтримку в ряді регіонів, не мають під собою жодної реальної бази. Великою мірою ці виборці підтримують Януковича з мотивацією «тому що свій», і голосують за нього, задурені геббельсівською пропагандою колишньої влади.

Чесно кажучи, і в страшному сні не побачиш, приміром, громадянина Білоконя, котрий опікується правами людини, громадянина Медведчука, котрий слідкує за дотриманням свободи слова, чи горе-ректора Царенка, котрий слідкує за демократичністю в освітній сфері. Мусимо визнати: зараз ані Партія Регіонів, ані СДПУ(о) не мають жодного політика, котрий може стати опозиційним лідером.

Однак економічні рішення нового уряду, без сумніву, опиняться під увагою залишків колишньої більшості. Практично єдиним шансом цих політичних сил увійти в склад нового парламенту є неуспішна діяльність майбутнього уряду. Декілька криз – і ці партії зможуть отримати більш-менш вагомий відсоток голосів.

Таким чином, опозиційна ніша залишається порожньою. Сподіваємось, що соціалісти, котрі підтримали Ющенка в президентських перегонах, і відповідно, взяли на себе частину відповідальності за майбутнє держави, ввійдуть до складу відповідальної більшості та матимуть своїх представників в уряді. Тим часом комуністи дискредитували себе, ведучи «флюгерну» політику. Фракція комуністів залишається потужною, але як політична сила вони є безперспективними.

Таким чином, є деяка логіка в заявах одного з активістів «ПОРИ!» Владислава, котрий пропонує перетворити цю кампанію в політичну силу нового типу, лідерами котрої будуть люди, не задіяні в бізнесі, люди, котрим подобається працювати задля процвітання свого народу.

Але чи потрібна Україні ще одна політична партія? Навряд чи існуючі формування відображають практично всі напрямки різних ідеологій, від екологічних до відверто маргінальних. А чи потрібне Україні громадянське суспільство, розвинені механізми громадського контролю? Беззаперечно – так.

Довіру українців до «ПОРИ!» можна пояснити саме тим, що ми не є політичною партією, а саме громадським рухом. Гадаю, що «ПОРІ!» навіть не потрібно реєструватися в якості юридичної особи. Наша близькість до людей і підтримка в суспільстві зникне, як тільки ми причепимо на двері офіційну табличку, наймемо охоронця, поставимо турнікет і заведемо товстих діячів в шкіряних кріслах, котрі будуть з розумним видом розповідати по телевізору, що мав на увазі Президент, сказавши «А», і яке «Б», на їхню думку, завтра буде Президентом сказане. Партію «ПОРА!», якщо така виникне, очікує безславне політичне майбутнє – ця теза була доведена в Югославії, де партія «Отпор», перемігши в державі, з тріском програла парламентські вибори.

Натомість Тарас Чорновіл, не довго думаючи, вже «намалював» обриси майбутньої опозиції. Він заявив, що опонувати Ющенку будуть Тимошенко, Мороз, кампанія «ПОРА» і... Янукович. Ми в свою чергу, просимо громадянина Чорновола не поширювати власні зрадницькі звички на кампанію «ПОРА!». Ми безперечно будемо контролювати владу, однак навряд чи будемо співпрацювати тут з Януковичем. Принаймні не захочуть підтримувати ті активісти, в котрих досі не закриті кримінальні справи, сфабриковані в той час, коли режим забажав зробити з кампанії терористичну організацію. Не захочуть співпрацювати з вами всі ті, хто боровся за свободу слова та права людини в той час, як громадянин Янукович, займаючи ключову державну посаду, не зволили звернути увагу на всі ці безчинства. Тим більше не захочуть нічого чути про співпрацю з Януковичем сумські студенти, з вимогами яких Віктор Федорович не забажав навіть ознайомитись, відвідуючи місто.

Дехто вважає, що «ПОРА!» зробила свою справу. Основною нашою метою було повалення диктаторського режиму –«кучмізму». Зрозуміло, що кучмізм – це не тільки Кучма. І не тільки Янукович. І не тільки інші відомі діячі, на кшталт Білоконя та Васильєва. Кучмізм – це залишки радянського мислення в головах багатьох наших керівників і, власне, залишки цих керівників на відповідальних посадах. Враховуючи фантастичну здатність цих викопних істот до мімікрії, найближчим часом не слід сподіватися на остаточне знищення кучмізму. Він все ще живий, і наша боротьба не втрачатиме змісту доти, доки з українського політичного лексикону не зникнуть поняття „прикупив собі трохи Верховної ради й парочку міністрів», а бізнесмени не дійдуть висновку, що займатись бізнесом таки вигідніше, аніж займатися політикою, і що не потрібно займатися політикою, щоби робити бізнес.

Громадянське суспільство в Україні вже народилось. І саме «ПОРА!» може стати тим інструментом, котрий звертатиме увагу людей на ті чи інші зловживання владою. В цьому контексті хотілося б нагадати про першу – сигнальну – перемогу громадянських рухів. Мова ведеться про протести сумських студентів проти об’єднання вузів. Ця акція закінчилась перемогою, і немалим чином завдяки підтримці цілого ряду громадських організацій, в тому числі ГК «ПОРА!». Притік активістів з різних регіонів України створив ситуацію, коли кількість учасників походу збільшувалась з кожним днем. Під кінець більшість з них не мала сумніву в тому, що вони таки дійдуть до Києва. Зрештою, Кучма дійшов висновку, що краще не збурювати передвиборну столицю – і відмінив указ про об’єднання ВУЗів. Власне, в подальшому «ПОРА» бачить своє існування в якості каталізатора громадянського контролю. «ПОРА!» буде привертати увагу суспільства до порушень різного рангу – в першу чергу до корупції, котра, звичайно, не зникне сама собою, допомогою в організації страйків, закінчуючи охороною старовинних споруд.

«ПОРА!» зникне як громадський рух тоді, коли громадянський контроль в країні стане нормою, а не екзотикою, і кожен українець зможе відстояти свої права як наодинці, так і разом із іншими. Аж тоді можна буде сказати: наша робота закінчена.

28.12.2004

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори