пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200504
23.02.2005 | Георгій Кобзар, м.Харків

Люстрація еволюційна, або оновлення влади демократичним шляхом

   

Зараз багато говорять про люстрацію, про доцільність її проведення, про те, чи можна її провести практично. Думаю, що не підлягає сумніву сама теза про необхідність оновлення влади, ротації кадрів, приходу до владних структур людей не стільки молодих за віком, скільки мислячих по-новому, відповідно до реалій часу. Але для того, щоб прийшли нові, необхідно, щоб пішли старі і, чим далі вони підуть, тим краще для України. Виходячи з того, що самоусуватись від владних посад бажаючих небагато (для багатьох з них це майже рівнозначно самогубству), дехто з гарячих р-р-революціонерів пропонує провести суцільну люстрацію для тих, хто «працював в органах влади кучмівського режиму станом на 31 жовтня 2004 року». Ідея наскільки «гарна», настільки й примарна, бо на шляху її ймовірного втілення виникає дуже багато питань:

Чи всі, хто співпрацював з кучмівським режимом, наробили якогось лиха і відтепер повинні бути відсторонені від владних важелів?

До якого «коліна» у системі посад державної служби повинно дійти колесо люстрації (тобто, чи карати дрібних службовців – виконавців наказів згори)?

Що робити з тими, хто «підпрацьовував» вже після 31 жовтня, тобто посів якусь посаду у кучмівській вертикалі після 1-го туру виборів?

З якої точки відліку відраховувати початок «ганебної співпраці з Кучмою,» – в якому році, місяці, дні з ним ще можна було працювати, а в якому – зась (бо навіть сам Ющенко був помічений у цьому, причому на досить вагомій посаді прем’єр-міністра)?

Наскільки широке коло тих, кого необхідно «вдарити» люстрацією, за межами суто держадміністрацій, чи підпадають під праведний гнів революції директори державних установ та підприємств, керівники закладів освіти, охорони здоров’я, податкової адміністрації, правоохоронних органів, пенсійного фонду, соціальної сфери тощо, тобто всіх бюджетних організацій?

На який термін оголошувати фактичну заборону на професію для тих, хто потрапив під дію люстрації?

І, власне, головне питання: які законні засади має, на чому ґрунтується принцип колективної відповідальності та своєрідної «презумпції провинності»?

На всі ці питання просто не може бути більш-менш виважених та доконаних відповідей, тому, думаю, методом «від зворотнього» я довів саму неможливість революційної, тобто повної та всеосяжної люстрації.

Однак, це зовсім не означає того, що владу не слід кардинально оновлювати, бо, якщо цього не зробити, на «горі» залишиться багато осіб, за якими в’язниця вже давно і вголос плаче, та людей, які в силу свого обмеженого мислення можуть привести країну до нового застою. Якщо можна так висловитись, необхідна люстрація обмежена, поступова, еволюційна. Проводити її слід приблизно за такою схемою:

1. Особи, що здійснювали злочинну діяльність, знаходячись при владі, що заплямували себе корупцією, організацією фальсифікацій на виборах, повинні не тільки бути зняті зі своїх посад, але й покарані згідно із законом, на підставі рішень судів (так і тільки так, ніякої вакханалії революційних трибуналів, ми це вже проходили). Це необхідно зробити найближчим часом, протягом 1-ї половини 2005 року.

2. Змінити голів Облдержадміністрацій (ОДА) та райдержадміністрацій (РДА). Зараз ця прерогатива належить Президенту, і він має нею скористатися, при цьому ніяких законодавчих нововведень проводити не потрібно. Міняти необхідно практично всіх голів ОДА та РДА, ТОМУ ЩО всі вони слухняно служили режиму Кучми-Януковича-Медведчука та виконували будь-які, в тому числі й не зовсім законні, або навіть і зовсім незаконні, накази, що надходили від «папи» та його опричників.

Термін втілення цих заходів – січень-лютий 2005 року.

3. Новопризначені голови ОДА та РДА набирають собі нові команди та проводять атестацію підлеглих, що працювали раніше, за підсумками якої приймають рішення про доцільність перебування на державній службі осіб, що за своїми професійними та моральними якостями до цього не придатні. Відбувається ротація кадрів, негідники та лінивці йдуть геть.

4. Необхідно провести ДОСТРОКОВІ вибори до органів місцевого самоврядування (бажано, вже восени 2005 року, бо, як свідчить досвід українських революцій минулого та теперішнього століть, наш народ відчуває найбільше піднесення саме в осінньо-зимовий період). Багато осіб, що були обрані «мерами, серами та перами» за часів старої влади, вскочили у теплі крісла завдяки фальсифікаціям, махінаціям, впливу з боку адмінресурсу, підкупу виборців тощо. Вони досі зобов’язані своїм «благодєтєлям» з колишніх керманичів ОДА, провідників провладних партій, місцевим «авторитетам». Тому, не зважаючи на той колір, у який вони зараз перефарбовуються, під час парламентських виборів 2006 року вони можуть стати і, вочевидь, таки стануть (якщо їх не поміняти), своєрідною п’ятою колоною, яка може призвести до поразки демократичних сил. Серед місцевих князьків багато тих, хто скомпрометував себе корупцією, нехтуванням інтересів громади, самодурством та іноді, навіть, непролазною дурістю. Треба показати їм на двері. Натомість сконцентрувати всі зусилля на те, щоб об’єднати патріотичні демократичні сили та перемогти на місцевих виборах, сформувати нові представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування, які в майбутньому слугуватимуть гарантом розвитку громадянського суспільства в Україні та забезпечать проведення чесних і прозорих виборів до Верховної Ради 2006 року. А ці вибори можуть бути карколомними для подальшої долі України, з огляду на те, що у наступному році роль парламенту у політичному житті держави дуже зросте.

5. Новообрані голови сіл, селищ та міст проводять ротацію кадрів на зразок тої, що описана у пункті 3.

6. Вибори до ВРУ. Виступити на них єдиним фронтом, а не збіговиськом дрібних партій, одержати переконливу перемогу, сформувати ПЕРЕВАЖНУ більшість у парламенті і, таким чином, забезпечити сталість нового уряду.

Таким чином буде вибудована нова політична структура, влада поміняється на всіх щаблях – від Президента (що вже відбулося) до службових осіб у виконкомах сільських рад. Відбудеться поступове, тобто еволюційне оновлення кадрового потенціалу влади.

І наостанок. Банально, але справедливо: народ – єдине джерело влади, владу він ОБИРАЄ і влада повинна діяти в інтересах народу. Якщо навіть зараз всіх можновладців позбавити права займати високі державні посади і, таким чином, розчистити шлях новим людям до влади та убезпечити їх від зазіхань вчорашніх чиновників, але і нові (не дай Боже!) опиняться не ліпшими від старих, то народ і їм може сказати: «Геть!»

Ось така перманентна еволюційна люстрація...

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори