пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200505
07.03.2005

Гумові палиці, наручники і дактилоскопія, або «Профілактичне» залякування ромів

   

Подія, що сталася зимового ранку цього року, збудоражила всіх мешканців ромського мікрорайону Радванка міста Ужгород. Річ у тім, що 20 січня близько шостої години ранку у Радванці, де компактно проживає населення ромської громади, з’явився наряд міліції разом з представниками «Беркута» у масках, з гумовими палицями. Вони заходили майже в кожну оселю, де мешкали роми, порушуючи спокій сімей, які ще не встигли проснутися, й грубо грюкали у вікна і двері, а якщо їм відразу не відкривали, то виламували силою. Увірвавшись в оселю, вони сходу наказували дорослим ромам швидко одягатися і сідати в автобус, що стояв поруч будинків, куди збирали усіх чоловіків.

Після перебування у міліції група потерпілих ромів звернулася у правозахисну всеукраїнську ромську організацію «Чачіпе» («Правдивий захист»).

Тиберій Тирпак, вул.Гранітна.

– Рано-вранці, близько 6-ї години ранку, коли ми ще всі спали, хтось постукав у вікно. Дружина Марія швидко схопилася і відкрила двері, не підозрюючи щось лихого. У хату ввірвалися троє осіб у масках в камуфляжному одязі. Побачивши мене, вигукнули: «Ваші документи!» Я їм дав паспорт. Ознайомившись з його даними наказали: «Негайно вдягайся і йди з нами!» Я попросив пояснити мені причину мого затримання. У відповідь пролунало: «Якщо не встигнеш одягнутися до того часу, поки порахую до 3-х, то отримаєш за заслугою за невиконання наказу». За відведений мені час я-таки не встиг одягнутися і дістав сильний удар у ліве вухо та по спині. Розірвали на мені майку і повели у великий автобус жовтого кольору. Там знаходилося вже близько десяти ромських чоловіків. Деякі з них плакали від болю.

Іван Сурмай, вул.Гранітна

– Ранком мене розбудив наряд «Беркута» у масках, серед яких я упізнав одного з них – Колю. Наказали швидко вдягатися. Гумовими палицями підганяли, начепили наручники. Я не встиг одягтися у тепле. Загнавши мене в автобус, пристебнули до поручня сидіння і продовжували бити гумовими палицями, погрожуючи відбити мені ліву нирку і приходити до мене кожного ранку й знущатися. У такому вигляді мене доставили в Ужгородський міський відділ міліції на вул.Гагаріна.

Юрій Йонаш, вул.Ужанська

– На світанку у хату увірвалися незнайомі мені люди у камуфляжній формі і масках. Наказали мені і 18-річному сину Юрію швидко вдягтися і йти з ними. Перелякана дружина і діти здійняли плач і галас, бо не знали причини такого поводження з чоловіком, сином і братом. Адже ніякого пояснення ніхто не давав, крім команди: «Пред’явіть паспорти!», «Швидко вдягайтеся!», «Через дві хвилини аби був готовий до виходу!». Я не встигав швидко вдягатися, та вони підганяли гумовими палицями. Мені і сину Юрію дружина кидала теплий одяг в автобус. У салоні вже знаходилося близько сорока осіб. Деякі були у наручниках, «беркутівці» продовжували людей бити. Роми всі стояли, а люди в масках сиділи на сидіннях.

Василь Лацко, вул.Погранична

– Піднявши рано-вранці з теплого ліжка, люди в масках примусили мене зайти у великий жовтий автобус, де були вже ромські чоловіки з сусідніх будинків. Плачучи, моя дружина вибігла за мною і просила відпустити мене, адже я хворий на туберкульоз і маю часті напади задухи. Тіло моє боліло від ударів гумової палиці, бо мене кинули на землю і жорстоко побили. На голові й зараз є кілька гематом.

У міськвідділі правоохоронці вишикувалися у дві шеренги і змусили нас через цей живий коридор зайти у приміщення, заклавши руки за голову.

Іван Іванович Сурмай, вул. Погранична

– Мене, як й інших ромів, привезли автобусом в Ужгородський міський відділ міліції. Коли я проходив через живий коридор правоохоронців, у руках яких були гумові кийки і ними вони підганяли ромів, то мене кілька разів вдарили по голові і ногах. А для мене ці удари тим більше були не бажаними, що я хворію на виразку шлунка і від цього в мене почалося загострення хвороби. З того часу я почуваю себе дуже погано.

У міськвідділі нас вишикували в шеренгу по одному й по черзі заводили у кабінети, де ми підписували якісь документи. У кабінеті № 6 у всіх брали відбитки пальців і долоні.

Подібний захід відбувався не тільки у мікрорайоні «Радванка», але і в іншому місці компактного проживання ромів в Ужгороді – на вулиці Тельмана.

Йосип Тирпак, вул.Тельмана

– Живу я зі своює сім’єю в убогій хатинці. Коли «беркутівці» намагалися зайти у будинок, то зірвали з петель двері й пошкодили їх. Перекинувши все в хаті й перелякавши всю родину, заламавши мені руки за спину, вивели на вулицю і заштовхали в автобус. Зі мною також, як і з іншими ромами, поводилися брутально і били, а у міськвідділі міліції зняли відбитки пальців. А в чому моя провина, я не знаю.

Вислухавши скарги потерпілих ромів, які звернулися у правозахисний центр «Чачіпе», ми, у свою чергу, вирішили звернутися до старости табору (бірова) на вул.Тельмана Олександра Михайловича Лацка:

– Мене на світанку розбудила ромка Ольга Косору і повідомила, що її чоловіка Олександра і 15-річного сина Аліка схопили «беркутівці», які раптово увірвалися в хату і наносячи удари кийками, заламавши руки за спину, вивели з оселі й заштовхали їх в автобус. Разом з ними було взято ще близько сорока чоловіків, навіть осіб похилого віку та хворих. У руках деяких «беркутівців», що приїхали автобусом за ромами, були і дерев’яні кийки.

Я підійшов до автобуса і запитав у одного з прибульців причину таких дій. Мені пояснили, що це є рейд – «обработка цыган». Коли я попросив «беркутівців», щоб вони не забирали літніх ромів, вони мені пригрозили, що заберуть і мене з собою.

Крім того, у Миколи Косору під час рейду вилучили з будинку єдину його втіху – магнітофон.

Ранком я пішов у міськвідділ міліції, щоб з’ясувати причину затримання ромів. Мені там знову підтвердили, що це запланована органами внутрішніх справ акція «обробка ромів». Ті, хто виходив, розповідали мені, що у них брали відбитки пальців, долонь, а деяким заглядали у рот і перевіряли зуби, наче у коней. Магнітофон Миколі Косору не віддали, мотивуючи тим, що він у них залишиться до понеділка.

– Олександре Михайловичу, яка ваша думка щодо подій, які відбулися у таборі 20 січня?

– Це було найбільше приниження ромів за останній період і нехтування їхніми людськими правами.

Зі мною як з біровом говорили непристойно, незважаючи на мій вік, соціальний статус, і не прислухалися до моїх порад. Якби вони звернулися до мене як достарости заздалегідь, то можна було б обійтися без такого брутального поводження з ромами.

Заява

Начальнику УМВС України в Закарпатській області

п-ку міліції Прошковському І.І.

Копія: Начальнику Ужгородського МВ УМВС п. Зелінському А.Ф.

Прокурору м. Ужгорода п. Тацюну

Голови Всеукраїнської правозахисної

ромської асоціації «Чачіпе» Аладара Адама

Шановний пане Прошковський!

Від імені ромської громади м. Ужгорода змушений звернутися до Вас із проханнями розібратися в ситуації, що виникла із ромським населенням, яке проживає в мікрорайоні «Радванка».

20.01.2005 року в нашу організацію звернулися по допомогу роми, із слів котрих випливає, що 20.01.2005 року близько 6-ої години ранку, в помешкання ромів, які знаходяться на вул. Пограничній, вул. Тельмана, вул. Гранітній, увірвалися працівники міліції в масках і, застосовуючи грубу фізичну силу, без будь-яких пояснень, примусили ромів сісти в автобус і поїхати з ними в Ужгородський МВ УМВС. На прохання людей пояснити, в чому справа, окремі працівники міліції почали наносити ромам побої. Внаслідок таких протиправних дій з боку працівників міліції, деякі роми отримали тілесні ушкодження, також був пошкоджений їхній одяг.

Після приїзду до Ужгородського МВ УМВС з ромів почали знімати відбитки пальців рук. Під час цієї процедури їм нічого не пояснювали, ніяких документів підписувати не давали. Адже відповідно до Закону України «Про міліцію» органам міліції дозволяється «проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, але тільки таких , які:

 – затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво;

 – обвинувачені у вчиненні злочину;

 – взяті під варту;

 – піддані адміністративному арешту.

Отже, є лише 4 підстави для проведення дактилоскопії. Причому кожна з них має своє процесуальне оформлення (постанова слідчого, протокол тощо). Ті ж підстави передбачені у п.1.5. інструкції « Про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженої наказом МВС України від 11.03.2001 року. Але жодного з ромів не «затримали за підозрою у скоєнні злочину», «не взяли під варту», «не звинуватили у скоєнні злочину». Тому дії працівників міліції були незаконними щодо ставлення до ромської меншини, і жодна «оперативна потреба» не може їх виправдати.

Зважаючи на те, що останнім часом в Україні такі випадки набувають масового характеру, ми будемо змушені інформувати про такі факти Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (Н.Карпачову), профільний комітет Верховної Ради України ( Г.Удовенко) та Європейський центр захисту прав ромів (м. Будапешт).

Враховуючи вищевикладене, переконливо прошу Вашого термінового втручання в цю ситуацію з метою запобігання порушень прав громадян ромської національності, а також для з’ясування причин так званого «візиту» працівників міліції до ромів із нанесенням їм тілесних ушкоджень.

20.01.2005 р.
З повагою,
Голова Всеукраїнської правозахисної
організації «Чачіпе» Аладар Адам

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори