пошук  
версія для друку
14.03.2005

Конституційно-правовий аналіз політичної ситуації в Україні

   

(за станом на 25 листопада 2004 р.)

Ми, що нижче підписалися – дипломовані фахівці в галузі конституційного права України та інших галузей права, заявляємо, що здійснений нами конституційно-правовий аналіз політичної ситуації в Україні, яка склалася у результаті проведення та оголошення офіційних результатів чергових виборів Президента України у 2004 році, свідчить про наступне:

1. Більшість етапів виборчого процесу супроводжувалися грубими порушеннями та прямим нехтуванням засадничих конституційних принципів здійснення виборчого права, які закріплені статтею 71 Конституції України, та принципів виборчого права, закріплених статтями 1, 2, 3, 5, 6, 8, 11, 13 Закону України «Про вибори Президента України».

По-перше, етап формування списків виборців супроводжувався допущенням численних помилок у написанні прізвищ, імен, по-батькові, року народження виборців, відсутністю у списках виборців великої кількості прізвищ виборців, які на законних підставах проживають у межах відповідного територіального виборчого округу, та наявність у списках виборців громадян України, які померли чи вибули з території відповідного територіального виборчого округу. Внаслідок цього десятки тисяч громадян України, що мають право голосу, не змогли реалізувати своє конституційне право вільно обирати Президента України. Надзвичайно велика кількість таких помилок у порівнянні з попередніми черговими виборами Президента України та останніми черговими виборами народних депутатів України, на яких подібні випадки мали місце вкрай рідко, переконливо свідчить про грубе порушення засадничого принципу виборчого процесу – загального виборчого права.

По-друге, на етапі проведення передвиборної агітації мало місце відкрите нехтування конституційних принципів рівного виборчого права та вільних виборів, закріплених статтею 71 Конституції України та статтями 3 і 6 Закону України «Про вибори Президента України», а також принципів законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес; публічності та відкритості виборчого процесу; рівності всіх кандидатів на пост Президента України; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу кандидатів на пост Президента України до засобів масової інформації; неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових осіб до кандидатів на пост Президента України, які закріплені статтею 11 Закону України «Про вибори Президента України».

Про це переконливо свідчать факти масового порушення усіма загальнодержавними аудіовізуальними засобами масової інформації основних принципів інформаційної діяльності: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об’єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації, які закріплені статтею 5 Закону України «Про інформацію».

Опозиційний до чинної влади кандидат на постПрезидента України практично перебував у державній інформаційній блокаді, оскільки не лише не мав можливості через загальнодержавні телевізійні канали донести до виборців основні положення своєї передвиборної програми, але й був позбавлений права відкрито спростовувати недостовірну інформацію, поширену про нього тим чи іншим загальнодержавним аудіовізуальним засобом масової інформації. Більше того, в ході виборчого процесу не виконувалися судові рішення, якими суди зобов’язували відповідні телевізійні канали надати кандидату на пост Президента України прямий ефір для спростування недостовірної та відверто образливої інформації, поширеної про нього. У той же час іншому кандидату на пост Президента України, який представляв чинну владу, був створений режим найбільшого сприяння в усіх загальнодержавних та регіональних засобах масової інформації. Внаслідок цього виборцям не було забезпечено умов для вільного формування майбутнього волевиявлення.

Окрім того, незважаючи на пряму законодавчузаборону, у передвиборній агітації на боці одного з кандидатів на пост Президента України відкрито брали участь переважна більшість керівників та інших посадових осіб центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, керівників підприємств та установ з державною часткою власності, чим відверто порушувався принцип неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових осіб до кандидатів на пост Президента України.

По-третє, на етапі голосування мали місце масові порушення принципів добровільної участі громадян у виборах, особистого голосування, таємного голосування. Насамперед про це свідчать факти масового голосування за відкріпними посвідченнями організованими групами осіб, чим фактично була спотворена відповідна норма закону України «Про вибори Президента України». Вважаємо, що голосування за відкріпними посвідченнями саме організованими групами виборців є прямим свідченням відвертого зловживання правом. Попередньо організоване переміщення великих мас виборців було викликане не об’єктивною потребою самих людей залишити у день голосування місце свого постійного проживання, а волею організаторів такого переміщення. Тому ми вважаємо, що дане право було використане не з метою забезпечити суб’єктивне виборче право, а як засіб впливу на вільне волевиявлення відповідних груп виборців, і, як наслідок, з метою спотворення реального волевиявлення громадян на виборах.

Окрім того, про масові порушення принципів вільних виборів, таємного прямого голосування, публічності та відкритості виборчого процесу свідчать факти свавільного та протизаконного позбавлення права бути присутніми на виборчій дільниці під час голосування та під час підрахунку голосів представників засобів масової інформації, офіційних спостерігачів одного з кандидатів на пост Президента України, офіційних спостерігачів від міжнародних організацій. Відповідні документальні докази є у розпорядженні офіційних спостерігачів у Харківському регіоні, Харківської правозахисної групи.

2. Законом України «Про вибори ПрезидентаУкраїни» встановлено пряму заборону на проведення передвиборчої агітації шляхом наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт тощо. При цьому один із кандидатів на пост Президента України, який займає посаду Прем’єр-міністра України, використав як одну з форм проведення своєї передвиборної агітації збільшення за рахунок держави соціальних грошових виплат – пенсій, стипендій, адресних соціальних допомог тощо. Саме на це, як на перевагу передвиборної програми кандидата на пост Президента України, зверталася основна увага усіх керівників виборчої кампанії чинного Прем’єр-міністра України.

Вважаємо, що хоча такі дії прямо не заборонені Конституцією України та Законом України «Про вибори Президента України», вони безумовно суперечать духу Закону та міжнародним стандартам вільних та демократичних виборів, оскільки грубо порушують принципи вільних виборів та рівного виборчого права. Більше того, виплачені грошові кошти не були передбачені законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік», а тому відповідне рішення Кабінету Міністрів України вмотивоване політичною кон’юнктурою. Жоден з кандидатів на пост Президента України не може використовувати загальнодержані кошти для проведення своєї власної передвиборної агітації.

3. Відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів демократії її сутність полягає в абсолютному дотриманні вимог юридичної процедури. Демократія – це повна визначеність процедури при непередбачуваності результатів. Тому масові порушення демократичних принципів під час підготовки та проведення виборів Президента України 2004 року практично повністю позбавляє юридичного змісту її наслідки. Простіше кажучи, вибори із суттєвими порушеннями вимог юридичної процедури не можуть вважатися виборами як такими.

З огляду на все викладене, ми вважаємо, що масові порушення засадничих принципів виборчого процесу на виборах Президента України унеможливлюють встановлення результатів реального волевиявлення громадян України, чим порушується основоположна стаття 5 Конституції України, відповідно до якої «носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ», та стаття 3 Конституції України, відповідно до якої «права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Тому ми вважаємо, що у Верховного Суду України є усі правові підстави для визнання рішення Центральної виборчої комісії України про встановлення результатів повторного голосування незаконним та відмінити його, зобов’язавши ЦВК при прийнятті нового рішення відповідно до Закону України «Про Центральну виборчу комісію» та Закону України «Про вибори Президента України» визнати недійсними результати голосування на тих виборчих дільницях по Україні, на яких зафіксовано масові порушення засадничих принципів виборчого права.

Юрій Баулін, доктор юридичних наук

Віктор Колісник, доктор юридичних наук

Володимир Богуцький, кандидат юридичних наук

Федір Веніславський, кандидат юридичних наук

Віктор Кичун, кандидат юридичних наук

Олександр Кушніренко, кандидат юридичних наук

Борис Ольховський, кандидат юридичних наук

Станіслав Погребняк, кандидат юридичних наук

Всеволод Речицький, кандидат юридичних наук

Михайло Сібільов, кандидат юридичних наук

Тетяна Слінько, кандидат юридичних наук

Юрій Ткаченко, кандидат юридичних наук

Роберт Хорольський, кандидат юридичних наук

Олена Шостко, кандидат юридичних наук

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори