пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200508
08.04.2005 | Людмила Кучеренко, м.Полтава

Настав час спорудити в Україні меморіал пам’яті жертв міліцейських катувань

   

Більше року минулого з того страшного дня, коли нелюди з управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) УМВС у Полтавській області до смерті закатували 30-річнього чернігівчанина Володимира Цісельського. Але читачі дзвонять і пишуть, запитуючи, коли ж нарешті садисти у міліцейських мундирах отримають заслужене покарання.

Як повідомили у прокуратурі Полтавської області, одному з колишніх оперуповноважених УБОЗу, котрі застосовували до громадян незаконні засоби ведення слідства та дізнання, – В.Шаблію – пред’явлено обвинувачення і справа буде направлена до суду. Однак іншим чотирьом його колегам-подільникам за потурання тодішнього начальника УБОЗу полковника Олександра Плужника вдалося втекти й нині вони знаходяться у розшуку.

Стають відомими й деякі подробиці, від яких стає не по собі. Так, під час слідства за фактами катувань в УБОЗі, яке вела прокуратура Полтавської області, О.Плужник неодноразово відкрито погрожував розправою слідчим з особливо важливих справ та начальнику слідчого відділу Юрію Костенку. А коли зрозумів, що його не злякалися, наслав перевірку на підприємство, де працює донька Ю.Костенка. Та справжнім цинізмом можна назвати дії О.Плужника після смерті дружини Юрія Костенка. Він подав офіційні запити до бюро ритуальних послуг: чи платив Костенко за копання ями, чи сплачував за труну? Але корупцію Костенку «пришити» не вдалося...

«Незговірливим» судмедекспертам вони теж влаштували «веселе життя». Адже обласне бюро СМЕ посміло надати правдивий висновок щодо причин насильницької смерті у кабінеті УБОЗу В.Цісельського. Починаючи з січня минулого року (буквально через кілька днів після завершення експертизи трупа) бюро СМЕ було паралізоване численними перевірками самого УБОЗу, відділу по боротьбі з економічними злочинами та контрольно-ревізійного управління.

Всупереч законодавству УБОЗівці без відповідної постанови і відповідного протоколу вилучили в бюро СМЕ журнали реєстрації результатів експертиз трупів та реєстрації носильних речей, доказів і цінностей. А «орли» Плужника – співробітники УБОЗу В.Кравченко, В.Баштовий, С.Лук’яненко, Р.Колінько та С.Токар принижували судмедекспертів та погрожували їм розправою.

Врешті-решт на світ божий з-під пера силовиків з’явилося два адмінпротоколи про нібито корупційні діяння двох судмедекспертів (підробляли в позаробочий час в інших підприємствах). Однак районні суди не завбачили порушення закону й відмовили у притягненні їх до відповідальності.

У свою чергу працівники бюро СМЕ зверталися за захистом від свавілля УБОЗівців до прокуратури області. Але прокуратура чомусь відмовила у порушенні кримінальної справи (мабуть, так буде доти, доки не зміниться керівництво прокуратури).

Нещодавно я мала тривалу розмову з начальником Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ Олександром Новиковим. Ми з ним були солідарні в тому, що стан боротьби з корупцією та злочинністю в Україні суттєво не поліпшиться, доки такого очищення кадрів, яке розпочав Юрій Луценко, не відбудеться в органах прокуратури та судах. Адже ні для кого не є секретом, що за кучминого режиму існував своєрідний бізнес силовиків: квоти на потрапляння порушених міліцією кримінальних справ до суду. Одна чверть, де з обвинувачуваних можна «здоїти» добрі гроші за припинення карної справи, віддавалася прокуратурі; друга чверть – вищому міліцейському керівництву; ще чверть – СБУ, а одна чверть (ну треба ж щось у звітах показувати – на кшталт крадіїв мішка дерті чи взагалі сфабрикованих справ на невинних) потрапляла у храми правосуддя.

Хоча всеукраїнські ЗМІ повідомили більш вражаючу статистику: виявляється, з усіх кримінальних справ, які порушувало УБОЗ, до суду доходило (тримайтесь за стільці!) лише 2,4%. Та й чи змінилося щось радикально нині?!

Мова про подібне йшла на одній з останніх прес-конференцій у прокуратурі Полтавської області, а як негативний приклад наводилися публікації газети «Факты и комментарии» з, м’яко кажучи, передчасною інформацією про досягнення полтавського УБОЗу. Її полтавський власкор Ганна Волкова, схоже, була власним кореспондентом самого О.Плужника, адже він надто часто давав їй ексклюзивні інтерв’ю про порушення тих чи інших кримінальних справ. «Прокукурікавши» на всю Україну (певно, за це він із завидною регулярністю отримував державні відзнаки, а журналістка – гонорар) про черговий подвиг на ниві боротьби з організованою злочинністю, справи закривали за відсутністю складу злочину й відповідно – не доводили до суду, але тим вже ніхто не переймався – ні полковник Плужник, ні власкор Волкова, яка, по суті, дезінформувала читачів найтиражнішої української газети. Врешті-решт з Г.Волковою у прокуратурі відбулася серйозна розмова, її попередили про неприпустимість порушення журналістських стандартів.

І наостанок. Під час перебування у Полтаві міністра внутрішніх справ Ю.Луценка з нагоди представлення нового начальника УМВС у Полтавській області Богдана Керницького, Полтавський медіа-клуб оголосив про ініціативу спорудження в Україні пам’ятника жертвам міліцейських катувань. Можливо, в особі Володимира Цісельського. Адже за даними такої авторитетної всесвітньої громадської організації, як «Міжнародна амністія», за роки незалежності в Україні від тортур правоохоронців загинуло понад 900 громадян (це більше, ніж загиблих при виконанні службових обов’язків міліціонерів)..

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори