пошук  
версія для друку
Діяльність › Кампанії
29.04.2005

«Майдан» і «Пора!» протестували на Банковій проти таємних Указів Президента

   

26 квітня, о 16.00 біля резиденції Президента України на вулиці Банковій з боку вулиці Інститутської пройшла акція «Для друку». Учасники акції протестували проти практики незаконного засекречування нормативно-правових актів, зокрема використання не визначеного жодним Законом грифу «Опублікуванню не підлягає» на Указах Президента та документах інших органів державної влади.

Всеукраїнська громадська організація «ПОРА!» і Альянс громадянських активістів «Майдан» вимагатимуть від влади не виходити за межі Закону «Про державну таємницю» та оприлюднити зміст тих документів, які не підпадають під дію цього Закону. Також висувається вимога оприлюднити незаконно засекречені нормативно-правові акти кучмівського режиму, а також забезпечити публікацію всіх без винятку документів органів місцевої влади та місцевого самоврядування, як того вимагає українське законодавство.

Акція була веселою та знущальною. Було не лише урочисте винесення засекреченого Указу, але й застосування «газет не для читання», «їжі не для споживання», «одягу не для носіння», «презервативів не для використання».

Замість хліба-солі Державному секретаріату подарували великого гамбургера з Указами.

До Державного секретаріату віднесли листа, який роз’яснює суть наших вимог і нещирість дій «нової влади». Зміст листа можна прочитати тут:

Лист Віктору Ющенку стосовно незаконно засекречених нормативно-правових актів

Президенту України Ющенку В. Ю.

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Коли ми були на Майдані, нам казали про відкритість нової влади. Ми прийшли за обіцяним! Перемога народу в Помаранчевій революції, що привела до влади Вас та Вашу команду, стала свідченням принципового заперечення суспільством старої, кучмістської системи організації і функціонування влади, ознаками якої були, зокрема, клановість, кулуарність прийняття рішень, закритість від громадян, острах перед вільними потоками інформації.

Однак, ми констатуємо, що наслідування новою владою одіозної практики видання «таємних» нормативних актів з грифом «Опублікуванню не підлягає» суперечить як вищевикладеним принципам, так і раніше декларованим намірам щодо вірності демократії, побудови правової держави та визнання цінностей громадянського суспільства.

Ми розуміємо, що кожна держава повинна мати свої таємниці. Однак порядок засекречування нормативних актів чітко визначається законодавством.

Ми також знаємо, що гриф «Опублікуванню не підлягає» не зазначений у жодному законодавчому чи нормативному акті, і що навіть законно засекречені документи повинні містити назву, а не тільки номер і дату, як це є зараз. І навіть гриф «Для службового користування» законним назвати не можна, оскільки у жодному Законі про нього немає ні слова.

Коли нинішня влада іще була опозицією, вона викривала подібні дії «старої влади», яка за незаконними обмежувальними грифами ховала від суспільства свої корупційні діяння, кулуарні домовленості й безпрецедентні розміри соціальних благ для вищої номенклатури, які аж ніяк не підпадали під закрн. Про це свідчать, наприклад, розкриті Юлією Тимошенко наприкінці 2002 року Укази Президента № 1180/2002 від 17.12.02 р. „Про Положення про Державне управління справами» та №1213 від 24.12.02 р. «Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення працівників Вищої ради юстиції», які мали гриф «Опублікуванню не підлягає». Валентина Семенюк розповідала, що Ігор Бакай через Державне управління справами продавав в приватну власність об’єкти, заборонені для приватизації, зокрема кримські санаторії, і проводив це через рішення з такими ж незаконними грифами.

Однак, ставши владою, вчорашня опозиція не поспішає оприлюднювати таємниці кучмізму, в т.ч. і два вищезазначених Укази. Досі ховається під грифом ДСК «Національна Програма розвитку енергетики до 2010 року». Договір від 29 жовтня 2002 року між НАК «Нафтогаз України» та РАТ «Газпром» про створення газового консорціуму також має гриф ДСК. Він є закритим навіть для членів спостережної ради НАК «Нафтогаз України». Нам також повідомили, що у Мінюсті поставили гриф ДСК на висновки експертів Ради Європи по проекту Кримінально-процесуального кодексу. Приклади можна наводити далі й далі.

Ще гірша ситуація на місцях, де за грифами ДСК ховають відверто злочинні дії, як це було з роздачею київських земель високопоставленим приватним особам. Більше того, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, навіть не ставлячи ніяких грифів, просто не оприлюднюють всіх, прийнятих ними нормативних актів. І через це люди, чиї права порушують ці акти, навіть не можуть оскаржити їх через суд, оскільки дізнаються про них тоді, коли вже минули всі терміни оскарження.

Перемігши кучмістський режим і привівши на державні посади тих, хто зараз зве себе «новою владою», народ висловив свою волю щодо очищення держави від ознак кучмізму, – за побудову нової, відкритої та прозорої системи організації взаємовідносин між народом-сувереном (ст.5 Конституції України) і державою, як організацією публічної влади, відповідальної перед народом (ст.3 Конституції України). Демократія передбачає добре поінформований народ, інакше це – не демократія.

Відповідно до ст.6 та 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і у межах Конституції та законів України. Використання грифів «Опублікуванню не підлягає» (чи аналогічних ) не передбачено жодним законом. Натомість ст.34 Конституції України передбачає можливість обмеження доступу до інформації тільки «Законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя». На сьогодні єдиним таким законом є Закон України «Про державну таємницю», котрий визнає тільки грифи «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно».

Відтак практика продукування «секретних матеріалів» не лише не відповідає демократичним вимогам, але є неправомірною, за винятком актів, що підпадають під Закон України «Про державну таємницю».

Ми змушені констатувати, що реакція влади на вміщений на сайті «Майдан» відкритий лист (http://www2.maidan.org.ua/n/petit/1107202424), ініційований співголовою Харківської правозахисної групи Євгеном Захаровим та підтриманий сотнями громадян України і десятками громадських організацій, зводиться до відписок.

І ці відписки лише підсилюють наші обґрунтовані побоювання, що прихована від народу інформація насправді не є державною таємницею, а тому й не була засекречена визначеними Законом України «Про державну таємницю» грифами.

А що заважає опублікувати закриті укази Л. Кучми, що не стосуються призначень до СБУ, зате містять, наскільки ми знаємо, преміювання чиновників, незаконне відчуження майна, «відмивання ПДВ через неіснуючі фірми». Хіба є законні підстави для приховування такої інформації?

Сумно читати відповідь Олександра Зінченка (http://maidan.org.ua/static/mai/1113062493.html) правозахиснику Євгену Захарову, в якій Державний секретар фактично виправдовує дії колишнього режиму, вважаючи достатньою підставою для не опублікування нормативних актів не Закон, а лише Указ Президента, тим більше, що ми уже знаємо, які саме дії прикривалися Указами Л. Кучми.

Смішно читати відповідь Міністерства юстиції (http://maidan.org.ua/static/news/1113816463.html) тому ж Євгену Захарову, яка виправдовує практику незаконного засекречування тим, що «інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною власністю», і що «власник інформації щодо об’єктів своє власності має право здійснювати будь-які законні дії». Адже за такою логікою можна сказати, що держава не зобов’язана взагалі друкувати жодного нормативного акту. А якщо й надалі гратися у псевдологічні ігри зі словом «власність» щодо нормативно-правових актів, то можна і взагалі дійти до абсурду. Адже якщо інформація, в даному випадку нормативно-правовий акт, є об’єктом власності і власник (в тому числі держава) визначає режим доступу (тобто може віднести її до конфіденційної), тоді не виключено, що така інформація може змінити власника. І тоді можна попросити голову Фонду державного майна виставити на аукціон десяток Указів Президента з грифом «Опублікуванню не підлягає», оскільки нормативно-правові акти не є у переліку заборонених до приватизації об’єктів державної власності.

Ми, учасники Альянсу громадянських активістів «Майдан», активісти Всеукраїнської громадської організації «ПОРА!» вважаємо, що, як громадяни України маємо право на інформацію, як платники податків маємо право знати, на що витрачають гроші наші наймані працівники, як активні учасники акцій «Україна без Кучми», «Повстань, Україно!», Помаранчевої революції хочемо вірити, що Віктору Ющенку та Юлії Тимошенко нема чого приховувати від суспільства.

Продовжуючи спільні дії задля досягнення нашої мети – зміцнення громадянського суспільства в Україні, побудови вільної правової держави, відповідальної перед суспільством, вимагаємо:

1. Оприлюднення змісту всіх без винятку нормативних актів, протиправно засекречених попередньою владою.

2. Відмови від продовження цієї незаконної практики.

3. Опублікування всіх нормативних актів влади на місцях.

Ми закликаємо Вас, як Президента України, рішуче знищити чи не найбільший в Україні «гравітаційний центр корупції», – практику незаконного засекречування нормативних актів. Саме це великою мірою спричинилося до появи, розквіту та вкоріненню в українському суспільстві правового нігілізму, «телефонного права», законів «не для виконання».

Ми залишаємо за собою право у кожному не передбаченому Законом випадку появи «таємного» акту домагатися правовими методами і засобами прямої громадянської дії розкриття його змісту або офіційного пояснення неможливості такого розкриття.

Надруковано з Майдану. http://maidan.org.ua

Постійна адреса цієї сторінки в Інтернеті: http://maidan.org.ua/static/mai/1114476014.html


Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори