пошук  
версія для друку
07.05.2005

"Мене переслідує міліція..."

   

Шановна редакціє!
Я звертаюсь до вас з невеликого прикарпатського містечка, яке відоме вам через події, висвітлені у "Правде Украины" за жовтень 2004 р. Вони стосувалися мене й мого знайомого, Захаркіна Олексія. Я разом з ним "пройшов" через відділ міліції, мене також безпідставно утримували в ІТТ, звинуватили у зберіганні маріхуани. Ну, і звичайно, теж били правоохоронці. Але мені перепало трохи менше, ніж приятелю, бо через 3 дні мене забрали в Калуш і відпустили додому. Я нікуди не звертався, бо мене попереджали, щоб не скаржився, бо буде ще гірше. Та я тоді й не вірив, що Олексій зможе щось довести, бо там, де панує міліцейське свавілля, справедливості немає.
Сьогодні справу щодо звинувачення працівників міліції передано до суду. Я — єдиний свідок тих подій і наразі, паралельно із затягуванням судового розгляду, почався тиск і на мене, як на свідка. Ось суть справи.
8 лютого 2005 року слідчий Калуського МРВ УМВС Марія Іванівна по телефону запросила мене як свідка до відділу. Я прийшов, розповів, що мені було відомо відносно подій, які цікавили слідчого і відбувалися у вересні 2004 року.
Через 3 дні мене знову по телефону слідчий запросила у відділ. Цього дня було проведено очну ставку, під час якої потерпілий нібито впізнав мене як особу, яка завдавала йому ударів під час бійки, що мала місце біля кафе "Маяк".
Зауважу, що на очній ставці було ще двоє хлопців, які дуже відрізняються від мене і статурою, і віком. Тобто, "впізнавати" мене було дуже легко. З іншим потерпілим очна ставка взагалі не проводилася.
Хочу заявити, що я не маю ніякого відношення до бійки, яка відбулася 8 вересня 2004 р. біля кафе "Маяк". Разом зі своїм знайомим (нас було троє) я відпочивав у кафе, крім нас там було ще близько 20 осіб. Десь опівночі ми викликали таксі, разом вийшли з кафе і поїхали додому. Я навіть не був свідком самої бійки. Потерпілий добре знає, хто його бив, однак на очній ставці дав неправдиві свідчення.
Слідчий ставиться до мене упереджено. Я це пояснюю тим, що виступаю головним свідком у справі по звинуваченню працівників міліції за ст. ст. 364, 365, 371 КК України. Справу передано вже до суду, відбулося попереднє слухання, та розгляд по суті всіляко затягується, бо у справі фігурують колишній начальник Івано-Франківського МВ УМВС, нині викладач Івано-Франківської академії МВС Ж., начальник Вовчинецького відділу К. (обидва вихідці з Калуського МРВ УМВС).
На сьогодні я — єдиний свідок, тому працівники Калуської міліції обрали такий спосіб тиску на мене. Вони просто "фабрикують" проти мене звинувачення, таким чином намагаються перешкодити мені давати свідчення в суді проти їхніх колег.
Я маю всі підстави вважати, що слідчий у змові з потерпілим намагаються зробити мене винним. У мене є свідки, які можуть засвідчити, що під час нашого перебування в кафе бійки не було, відповідно я не міг брати в ній участь. Це може бути доведено в ході судового слідства.
Крім того, мені стало відомо, що потерпілий вже не вперше подає заяви про те, що його побили. По його заяві порушується кримінальна справа, а потім "винний" компенсує грошима "потерпілому" моральну та матеріальну шкоду.
Справу закривають за примиренням сторін ще на стадії досудового слідства. Я можу назвати прізвища осіб, які вже були в ролі "винних" і сплатили "потерпілому" гроші. У даному, вище наведеному випадку, "потерпілий" заявив батькам суму відкупного в 3000$.
Про те, що у потерпілого вже не перший випадок подібного побиття, знають і у відділі міліції. І це наводить на відповідні висновки.
У мене є побоювання, що слідчий хоче ухвалити рішення про моє затримання, а як поводяться із затриманими, мені добре відомо. До того ж, працівники міліції зацікавлені в тому, щоб я не мав змоги давати свідчення проти їхніх колег.
Олег Гудяк, з м. Калуш, Івано-Франківської області

("Правда Украины", 2005.03.10)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль