Прокурорське око бачить суд, а потерпілі по справі Александрова — ні. «УМ» наводить обидва твердження

Минулого тижня, в номері за 3 лютого 2005 року, один з матеріалів «УМ», розміщений на «кримінальній шпальті» (під назвою «Вік... зони не бачити?»), ставив перед «компетентними органами» наступне питання: що відбувається зі справою про вбивство журналіста Ігоря Александрова?

Із відповіддю на це не забарилася прес-служба Генеральної прокуратури. У повідомленні, яке було надіслано в «Україну молоду» і яке ми подаємо без скорочень, говориться:

«В Апеляційному суді Луганської області триває розгляд розслідуваної Генеральною прокуратурою України кримінальної справи за обвинуваченням Рибака О. М., Яворовського К. В. та інших (усього 12 осіб), якими у складі організованої злочинної групи вчинено низку вбивств, замахів на вбивство та інших тяжких та особливо тяжких злочинів. Серед цих злочинів — убивство у липні 2001 року журналіста Ігоря Александрова (генерального директора телерадіокомпанії «ТОР» м. Слов’янська). На даний час починається дослідження доказів саме цього вбивства.

Крім цього, Артемівським міськрайсудом Донецької області на 16 лютого 2005 року призначено до розгляду по суті направлену в січні поточного року Генеральною прокуратурою України кримінальну справу стосовно працівників органів внутрішніх справ Донецької області Тамбовцева О.О. і Дроздова Є.Ф., яких обвинувачують у фальсифікації матеріалів справи про вбивство Ігоря Александрова, що призвело до необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності Юрія Вередюка».

Єдине питання, яке й досі лишається відкритим, торкається ставлення слідчих органів до потерпілої сторони. Чому про дату слухань не сповіщають вдову та дітей Ігоря Александрова? Офіційне пояснення засвідчує, що не всі епізоди справи їм буцімто можуть бути «цікавими». Втім з’являтись на суді чи ні — це вибір потерпілих. Але щоб його зробити, їм не завадить знати про дату та час кожного наступного судового засідання.

(“Україна молода”, №25, 10 лютого 2005 р.)