пошук  
версія для друку
09.05.2005

“Стягнути на користь Ратушняка Сергія Миколайовича матеріальну шкоду, що складає: з видавця — редакції газети "Репортер" — 1200 (одну тисячу двісті) грн., головного редактора Романенка Сергія Васильовича — 500 (п’ятсот) грн. моральної шкоди, а також судові витрати, що складають 17 (сімнадцять) грн. державного мита та витрати на оплату послуг юриста в розмірі 340 (триста сорок) грн." (Із рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 грудня 2004 року)

   

Такого від Ужгородського міськрайонного суду ніхто не чекав. Літературного героя Рату, котрий проходив червоною ниткою через кілька публікацій народної газети “Репортер”, вони вирішили ідентифікувати — з… ким би ви думали? З поважною людиною над Ужем — народним депутатом України Сергієм Ратушняком. Новорічні свята вочевидячки дуже далися взнаки для служителів Феміди, бо на деякий час задрімала в нашому краї біла зима, але ота клята біла гарячка не заспить і на мить.

І, знаєте, це зовсім не сон.

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області цілком серйозно потішив редакцію народної газети “Репортер” черговим сумнівним рішенням, до якого не завадило би додати акт обстеження психіатрами стану їхнього здоров’я. Цікаво, що головуючий на минулорічному засіданні суддя Ужгородського міськрайонного суду О.Леміш заявляє в підписаному ним рішенні, що останнє може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом одного місяця з дня наступного після його оголошення”. Найсмішніше, що рішення було підписане паном Лемішем 17 грудня минулоріч, а вислали його, згідно поштового штемпеля, 21 січня цього року. Ще п’ять днів його доставляли на поштових нартах широченними сибірськими просторами Ужгорода. Даний факт показує, що таке рішення не що інше, як рецидив білої гарячки в працівників відповідної галузі правоохорони.

Мало того, Ужгородський міськрайонний суд вимагає якогось спростування стосовно народного депутата України, вельмишановного Сергія Миколайовича Ратушняка, про якого в редакції ніколи й не думали, оспівуючи лише такого собі літературного персонажа Рату.

Дорогі наші, Ратушняка ми любимо як провідника правди в нашому краї, борця за справедливість у помаранчевому Києві. Ніхто не мав на меті його образити. Він — герой нашого часу!

І гуморески, які судді сприйняли серйозно, насправді такими і є — “надуманими, безпідставними та неправдивими”.

Такі ознаки й передбачають ці літературні жанри — гуморески, усмішки.

Не завадило би вам узяти кілька консультантів за певний гонорар із нашого університету — філологів європейського рівня. Хай би й вони заробили якусь дещицю, а то вже набридло дивитися на серйозні вілли наших пихатих місцевих адвокатів. Хай би і працівники духовності посмакували здобним суддівським пирогом, що дещо притупив у суддів адекватне сприйняття дійсності.

Та їм можна пробачити — не всі витримали революційну напругу в суспільстві під час майданного переділу влади.

P.S. На початку наступного тижня редакція газети «Р-р» планує провести прес-конференцію з цього приводу. Про дату та час її проведення буде повідомлено додатково.

P.S.P.S. Редакція «Р-ру» обов’язково скористається своїм правом звернутися в Апеляційний суд Закарпатської області, оскільки дане рішення вважає абсолютно незаконним.

(“Репортер”, м. Ужгород, 28 січня 2005 р., 15:27)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль