Заява Правління Київської організації Національної спілки журналістів України
Правління найбільшої організації Спілки журналістів, яка об’єднує професіоналів преси, радіо та телебачення, висловлює глибоку стурбованість подіями, що склалися навколо державних ЗМІ останніми днями. Заяви, що пролунали з вуст віце-прем’єр-міністра і державного секретаря, не тільки поставили перед журналістами низку злободенних проблем, а й кардинально відрізняються від позиції Президента України Віктора Ющенка, неодноразово заявленої ним і під час виборчої кампанії, і після інавгурації. Йдеться не лише про форми подальшого існування (або відсутність його) державних ЗМІ, а передусім про долю тисяч професійних творчих співробітників преси, радіо і телебачення. Бо журналісти впродовж десятиліття, виконуючи роль посередника між державними структурами і населенням країни, інформуючи громадян про діяльність державних інститутів, несподівано виявилися без вини винуватими — заручниками нового підходу до проблем інформаційного простору країни. Крім того, постає питання: хто виконуватиме цю роль, якщо масовому роздержавленню будуть піддані ЗМІ — від районних газет, радіо і ТБ до офіційних рупорів державної влади?
Національна спілка журналістів ще кілька років тому виступила з ініціативою роздержавлення ЗМІ і розробила проект відповідного закону, передбачивши насамперед економічні та соціальні гарантії для журналістів. Без цього вести мову про роздержавлення аморально, а тим більше злочинно, не забезпечивши їх належний соціальний статус, викидати напризволяще журналістів видань, що ліквідуються.
Ми не можемо залишити поза увагою і наступ на свободу слова, яка сьогодні виливається в масові гоніння на журналістів, що працювали у ЗМІ, які підтримували через різні причини — економічні або політичні –іншого кандидата. Безперечно, були в наших лавах і добровільні "кілери від слова", що знехтували всі писані й неписані етичні норми журналістики, але про них особлива розмова.
А вимога "добровільного" написання заяв про відставку із своїх постів, складання "чорних списків" видань і журналістів, залякування беззастережним припиненням фінансування, відсутність навіть натяку на можливість відстоювання своїх позицій — усе це, на жаль, починає нагадувати часи компартійного контролю ЗМІ. Але навіть у ті часи неодмінно висували конкретні претензії до журналіста, нехай навіть і формальні.
Київська організація Національної спілки журналістів ще під час виборчої кампанії рішуче виступала на боці журналістів, котрі відстоювали в умовах гонінь і загроз з боку влади право на свободу слова, право на власну незалежну позицію. Ми були впевнені, що демократія в нашій молодій країні несумісна з гоніннями на ЗМІ, на журналістів.
У нинішніх умовах ми не можемо стояти осторонь і мовчки спостерігати, як зусиллями окремих державних мужів зневажається наше право на свободу слова, право бути повноцінними громадянами своєї країни, а не пішаками в чиїйсь політичній грі. Спілка журналістів і надалі відстежуватиме ситуацію, яка складається сьогодні навколо ЗМІ.
("Голос України", №2302, 2005.02.23)