пошук  
версія для друку
09.05.2005 | Юрій Брязгунов

Найоперативніше і виважене слово... Про свободу слова-2004

   

Поза сумнівом, що видавництво Міжрегіональної Академії управління персоналом нині є одним із найавторитетніших з-поміж усіх вітчизняних, котрі продукують книги, підручники, монографії з найактуальніших проблем сьогодення.

Цього разу увагу громадськості має прикувати щойно видана книга "Свобода слова: вибір-2004", автором якої є віце-президент МАУП Юрій Бондар*. І цінність її не лише в глибині науковості й широті охоплення, а й в оперативності, позаяк це — перше подібне видання про перипетії передвиборчого марафону й "помаранчевої" революції. Як завжди, МАУП і тут в авангарді процесу...

Насамперед, вражає обсяг фактажу, наведеного й проаналізованого автором у книжці. Адже охоплено не лише діяльність столичних засобів масової інформації під час буремних подій помаранчевих осені й зими, а й багатьох регіональних часописів та окремих зарубіжних радіостанцій. Автор видання, що продовжило започатковану МАУП серію книг з проблем свободи слова, цього разу вийшов за вузькі рамки суто внутрішньожурналістських проблем і розкрив практику взаємодії преси з політичними і владними інституціями, громадськими угрупованнями і навіть вдало виокремив характери та уподобання тих, хто всупереч цивілізаційним нормам співжиття взявся маніпулювати суспільними взаєминами, зневажати прагнення й уподобання цілого народу. Приміром, для мене особисто було шокуючим відкриттям того факту, що в справі Гонгадзе "люди Медведчука" планували спочатку вбивство журналіста "повісити" на Волкова і Кравченка, потім — на Марчука.

Зрозуміло, що в такій ситуації, яка загрожувала існуванню вже не лише демократичним засадам, а й майбутньому незалежної держави і, не побоїмося сказати, — самому українському етносу, найпередовіші й найпатріотичніші сили України не могли не змобілізуватися й стати на захист цивілізаційних прав і свобод нації.

На тлі терору й насильства, зауважує Ю. Бондар, надто помітною була диференціація засобів масової інформації в Україні: переважна більшість з них підтримувала провладного кандидата, значно менше газет і журналів вступили в нерівний бій на боці В.Ющенка... І саме патріотичні видання, а найперше — це журнал "Персонал" та часопис-побратим "Персонал-плюс", "Сільські вісті", телевізійний "5 канал", "Ера", українська редакція радіостанції "Свобода", деякі інші, прийняли на себе основний удар всіх мерзенних засобів кримінального режиму. Знищення накладів, судові переслідування, відмова в продовженні контракту на ефірну хвилю чи приміщення, терор проти журналістів цих ЗМІ — ось далеко неповний перелік засобів, якими злочинна влада розправлялася з опонентами. Натомість, наче риба у воді, почувалися за такого фашистського мракобісся різні "інтери", "плюси", СТБ, ICTV, "хвакти", "вєдьмості", "столички", "тисячі" та їм подібні. Однак, зазначає автор дослідження, ні підтримка криміналу, ні сотні мільйонів коштів олігархів та зарубіжних країн, ні злочинні політтехнології не спромоглися перетворити абсолютно переважаючу кількість антинародних ЗМІ на переможну якість: невелика група духовно-патріотичних видань у кінцевому підсумку мала всезагальний вплив на мільйони "помаранчевих" повстанців, а отже, й забезпечила остаточний результат виборчого марафону. Бо, в свою чергу, Майдан, стверджує Ю. Бондар, став чистилищем і для всього суспільства, відокремив зерна віри, порядності й патріотизму від лушпиння зрадництва, дворушництва й ницості. Ситуація після перемоги народу позначилася на становленні ЗМІ як повноцінної складової громадянського суспільства, показала, що професія журналіста — це не просто фах, а й високе покликання та відповідальність. Приємно, що в позитивному контексті цих вимог згадані також "Літературна Україна", "Львівська газета", "Молодь України" і навіть суто "неполітичний" "Український футбол", який під час "революції пісень, квітів і танців" виходив, як і низка інших видань, у помаранчевому кольорі.

Наукова аналітичність книги підкріплюється довідковим та бібліографічним матеріалами, що зайвий раз підкреслює цінність видання. У розділі "Додатки" особливо хотілося б виокремити заяви, звернення тощо, з якими виступили політичні партії, громадські організації та творчі спілки, що документально засвідчує широкий фронт патріотичного й духовного спротиву під час "помаранчевої" хурделиці. Загалом, вся тональність книжки "Свобода слова: вибір-2004" дає надію на всезагальне оновлення суспільства і його цивілізоване майбутнє. Розрахована не лише на журналістів, політологів та істориків, а й на широке коло читачів, котрі бачать майбутнє України лише демократичним і вільним.

*Бондар Ю. Свобода слова: вибір-2004. — К.: МАУП, 2005. — 128 с.: іл. - Бібліогр.: с.116-119.

("Молодь України", 2005.02.25)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори