пошук  
версія для друку
24.05.2005 | Сергій Степанишин

Навколо масових фальсифікацій на президентських виборах було поламано немало списів, пред’явлено не одне звинувачення, заведено тисячі кримінальних справ, сотні з яких уже передано до суду

   

На жаль, на лаві підсудних, як правило, опиняються рядові виконавці, а високопосадовці-замовники так і залишаються непокараними. І це зрозуміло, бо колишня влада зробила усе можливе, аби якнайретельніше приховати сліди своїх злочинів.

Але, як кажуть, усе таємне рано чи пізно стає явним. Нашій редакції, приміром, стали відомі суперцікаві факти підпільної виборчої діяльності відомого у Рівному видавничого дому “ОГО”, власником якого є депутат обласної ради Віктор Данилов.

На рівненському медійному ринку вже кілька років відбувається його перерозподіл на користь лише однієї структури — видавничого дому “ОГО”. Вікторові Данилову наразі належать газети “Ого”, “Провінційна газета”, “Безкоштовні оголошення”, “Рівненська газета”, телеканал “Рівне-1” і рівненська філія “Нашого радіо” та ціла мережа створених за сприяння Чайки кіосків “ОГО-прес”. Такий ріст бізнесмена можна було б тільки вітати, якби його видиме процвітання не мало купи підводних каменів. Але про все поступово.

З’явившись на Рівненщині в середині вісімдесятих за комсомольською путівкою, закарпатець з донецьким корінням (саме цей факт, очевидно, зіграє свою роль у подальшій долі бізнесу Данилова) спочатку проявляв певну активність на комсомольській ниві, а потім, як більшість мешканців Рівненщини, долучився до лав Народного Руху України.

Згодом Данилов зник з політичного обрію і дав про себе знати спочатку діяльністю фірми “Марк”, потім газетою “Ого” і видавничим домом “ОГО”. Його бізнес був безпосередньо пов’язаний з бурхливою діяльністю сумновідомого Колі Несенюка і його газети “Рівне вечірнє”. У цей період складалося враження, що Данилов розпочав освоєння рекламного газетного ринку й до політики більше не повернеться. У цьому були свої резони, бо справді газета “ОГО” стала лідером серед рекламних видань області.

І ось, коли здавалося, що прийшов перший успіх, Данилов різко міняє обличчя газети ОГО”, поступово перетворюючи її на політичне видання. Його не зупиняє навіть втрата рекламного ринку, а з ним і фінансові збитки. Мало того, він “закручує” збитковий проект “Рівненської газети”. Зміна курсу супроводжується незрозумілою кадровою політикою: на ключові посади ставляться родичі керівника, звільняються досвідчені журналісти, на зміну їм приходять випадкові молоді люди, які навіть писати не вміють. Наклади газет видавничого дому “ОГО” (окрім “Провінційної газети”, яка стала успішною лише тому, що нею безпосередньо Данилов не займався) різко пішли вниз, відбувається також прямий обман рекламодавця, бо наклад “ОГО” “світиться” один (15 тис. прим.), а в реальності він зовсім інший (4,5-5 тис. прим.).

Усі ці більш ніж дивні речі супроводжувалися незрозумілою поведінкою депутата облради Данилова, який дуже часто кардинально міняв свою політичну позицію. Уже тоді, напередодні президентських виборів, виникали небезпідставні підозри. Погодьтеся, навряд чи хоч один бізнесмен працюватиме собі у збиток. А якщо працює, то “хтось” більш могутній відшкодовує ці збитки. І, безумовно, не задарма.

Підозри переросли у майже упевненість, коли розпочалася виборча кампанія. У газетах тодішнього голови фракції “Наша Україна” у Рівненській обласній раді Віктора Данилова почала з’являтися потужна агітаційна реклама на підтримку кандидата у Президенти від влади Віктора Януковича (?!) з кричущими заголовками типу “Соціальний прорив”, “Україна буде з власним хлібом”, “Підвищення рівня життя — це реальність” тощо. На неодноразові обурені зауваження і центрального, і обласного штабів Віктора Ющенка Віктор Данилов лише знизував плечима і пояснював свою зрадницьку позицію фінансовою доцільністю та умовами ринкової конкуренції.

Заради вищої мети — перемоги Віктора Ющенка — цей гучний скандал вирішили не роздувати і дали шанс Данилову виправитись. Як виявилося — даремно, тоді ще ніхто не знав масштабів скоєного.

І ось нещодавно з надійних джерел нашій редакції стали відомі сенсаційні факти діяльності видавничого дому “ОГО” під час президентської виборчої кампанії. З’ясувалося, що видавничий дім “ОГО” став одним з інформаційних центрів штабу Віктора Януковича у Західній Україні (таким собі електронним сервером), через який надсилалися агітаційні матеріали за Януковича в усі районні та обласні державні (і не лише) ЗМІ Рівненської, Волинської та Чернівецької областей, а в штаб “донецьких” — звіти за виконану роботу. Згідно з усними угодами з редакторами цих видань, вони зобов’язувалися друкувати вислану їм продукцію, а за це отримували відповідну грошову винагороду. Один раз на місяць до видавничого дому “ОГО” з’їжджалися редактори й шикувалися у чергу до працівниці рекламного відділу (прізвище не називаємо, бо можемо цим завадити об’єктивному розслідуванню) і отримували кругленькі суми. Там можна було помітити головних редакторів Острозької районної газети Оксану Доброжанську, Здолбунівської — Володимира Дрозюка, Рівненської — Василя Бойчука, Дубенської — Віталія Пилипчука та інших. У редакції знаходиться офіційне свідчення головного редактора газети „Володимирецький вісник” О. Городного про те, що існувала усна домовленість між районною газетою і рекламною службою видавничого дому „ОГО” про публікацію агітаційних матеріалів за Януковича за ціною 0,5 гривень за 1 см2. О.Городний готовий засвідчити цей факт у суді.

Мережа працювала безперебійно практично цілий рік, аж до завершення другого туру виборів. І, звичайно, усі фігуранти цієї справи сподівалися, що їхня підпільна й незаконна діяльність залишиться у таємниці.

Але не так сталося, як їм гадалося. Завдяки чесним людям, які не продалися мамоні за ламаний гріш, ми зараз маємо достатньо інформації, щоб не лише підтвердити вищенаведені факти, а й дати роботу слідчим органам.

А у тому, що кримінальну справу таки необхідно порушувати, переконав нас ще один свіжий факт. У ніч з суботи на неділю, 20 березня, невідомими було здійснено проникнення у головний офіс видавничого дому “ОГО”, що на вулиці Короленка. При цьому було зламано усі замки, сейфи та внутрішню решітку у приміщенні і викрадено... не гроші, не музичний центр, а системні блоки комп’ютерів видавця і головного бухгалтера. Дивне пограбування, чи не так?

Дозволимо собі висунути власну версію нічного грабунку. Дізнавшись про те, що над видавничим домом “ОГО” нависла небезпека викриття його діяльності під час виборчої кампанії, було вирішено (у Рівному, Києві чи Донецьку — невідомо) знищити усю доказову базу. Для цього й було інспіровано нахабне пограбування.

Та шила в мішку не приховаєш. Тепер, після цієї публікації, громадськість області буде знати про справжню роль видавничого дому “ОГО”, яку він відіграв під час президентської виборчої кампанії, і про зрадливу сутність його власника Віктора Данилова.

Будемо сподіватися також, що наведені у статті факти зацікавлять відповідні правоохоронні органи, і в цій непривабливій історії буде поставлено жирну крапку.

(“Волинь”, м. Рівне, №12, 25 березня 2005 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори