Про різні точки зору на екологічні та правові проблеми

Після публікації у місцевих ЗМІ звернення Марганецької міської екологічної організації «Зелений світ» до населення м.Марганця, міської влади та СЕС з приводу широко розповсюдженого на території міста випалювання рослинності з вимогою від влади та СЕС неухильного дотримання законодавства з цього питання, – я зустрів доброго мого знайомого, шановану в місті людину, працівника міськвиконкому. Перше запитання, після привітання, яке він мені поставив – де я народився? Чи не на Арбаті (центр Москви)? Запитання було з підступом, тому що він чудово знав, що родом я з села на Кіровоградщині, звідки, до речі, родом і батько мого візаві. Після такого вступу мій опонент розповів, що уважно прочитав наше «Звернення…» і прийшов до висновку, що проблема, яку ми підняли «висмоктана з пальця», що неначе я не знаю місцевих реалій (родився на Арбаті), що на селі у всі часи відбувалось спалювання рослинності, випалювання стернищ і т.п., і це є природно, і це не є проблемою взагалі, тим більше в глобальному масштабі. На його думку – головна причина забруднення і підігрівання атмосфери – великі металургійні підприємства – зокрема для Марганця, враховуючи розу вітрів, це металургійні підприємства Кривого Рогу. Так, з цим ми згодні, але ж «з невеликого струмка…».

Безумовно, 100-200 років тому, діяльність людини, в доіндустріалізаційний період розвитку суспільства, дії селянства, в т.ч. і по спалюванню рослинності, майже не приносило шкоди. Ми ж зараз живемо в інших умовах, коли рівновага уже колихнулась в сторону катастрофи для людства.

Ясно, що до такого стану привело нераціональне, хижацьке використання природних ресурсів, нерегульований розвиток металургійної, хімічної, видобувної промисловості, війни 20-го століття, атомні випробування, лісні пожежі та пожежі на нафтовидобутку, інші суттєві причини. Отже, причин достатньо. Зараз у природі ми підходимо до «критичної маси «як в ядерній реакції, коли така «критична маса» приводить до вибуху, тому і ці невеликі краплі мають значення.

Про місцеві реалії. Безумовно – ідеальним варіантом вирішення проблеми спалювання залишків рослинності було б використання їх з користю для суспільства (компостування, використання як енергоносіїв – є такі котли для спалювання соломи, обрізків дерев, сухого листя). Зараз, враховуючи «реалії», можна було б проводити спалювання з найменшою шкодою, попередньо висушивши матеріал, щоб він швидко, з мінімальним задимленням згорів, а не жеврів та димів сирий та мокрий десятки годин. А за випалювання сухої трави і стернищ більш суворо і неухильно карати винних за законом.

Інша сторона проблеми – правова. Україна задекларувала побудову правової держави, тобто держави, де все підпорядкованоправу. Ми нашим зверненням нагадали «власть предержащим"(міськвиконком, СЕС),що є стаття 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка регулює ці питання. Влада ж ніяк не відреагувала на наше звернення.

І, насамкінець, шкода, що така освічена, культурна людина, як мій добрий знайомий, та ще й наділена владою, не поділяє нашої думки.