Про різні точки зору на екологічні та правові проблеми
Безумовно, 100-200 років тому, діяльність людини, в доіндустріалізаційний період розвитку суспільства, дії селянства, в т.ч. і по спалюванню рослинності, майже не приносило шкоди. Ми ж зараз живемо в інших умовах, коли рівновага уже колихнулась в сторону катастрофи для людства.
Ясно, що до такого стану привело нераціональне, хижацьке використання природних ресурсів, нерегульований розвиток металургійної, хімічної, видобувної промисловості, війни 20-го століття, атомні випробування, лісні пожежі та пожежі на нафтовидобутку, інші суттєві причини. Отже, причин достатньо. Зараз у природі ми підходимо до «критичної маси «як в ядерній реакції, коли така «критична маса» приводить до вибуху, тому і ці невеликі краплі мають значення.
Про місцеві реалії. Безумовно – ідеальним варіантом вирішення проблеми спалювання залишків рослинності було б використання їх з користю для суспільства (компостування, використання як енергоносіїв – є такі котли для спалювання соломи, обрізків дерев, сухого листя). Зараз, враховуючи «реалії», можна було б проводити спалювання з найменшою шкодою, попередньо висушивши матеріал, щоб він швидко, з мінімальним задимленням згорів, а не жеврів та димів сирий та мокрий десятки годин. А за випалювання сухої трави і стернищ більш суворо і неухильно карати винних за законом.
Інша сторона проблеми – правова. Україна задекларувала побудову правової держави, тобто держави, де все підпорядкованоправу. Ми нашим зверненням нагадали «власть предержащим"(міськвиконком, СЕС),що є стаття 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка регулює ці питання. Влада ж ніяк не відреагувала на наше звернення.
І, насамкінець, шкода, що така освічена, культурна людина, як мій добрий знайомий, та ще й наділена владою, не поділяє нашої думки.