пошук  
версія для друку
22.06.2005

«У міліції мені одягли протигаз, під’єднали до вух дроти... І вимагали зізнання у крадіжці грошей у громадянина Коломійця А.Г....»

   

 

Цього листа до редакції приніс сам потерпілий — підприємець О.М. Доценко. А оскільки в листі фігурує прізвище ще одного підприємця, з яким, на думку останнього, пов’язане його затримання та катування у міліції, редакція залишає за ним право на відповідну публікацію в газеті. Редакція не вважає за можливе відмовити О. Доценку в оприлюдненні його листа, оскільки йдеться про порушення його людського права. А, відтак, і про міліцію, яка, схоже, з приходом нової влади своїх методів не змінила...

“Я хотів лише уточнити, на якій підставі мене затримано...”

Це відбулося майже місяць тому. 25 квітня о 19.00 до мене додому прийшли люди, які відрекомендувалися працівниками міліції. З ними було ще двоє людей у цивільному. Вони попросили мене поїхати з ними до Автозаводського районного відділу міліції для проведення бесіди з начальником карного розшуку Синюковим Ю.В. Коли ми приїхали, Синюков був на нараді, і мене попросили почекати. Близько 20.00 мене запросили до 406-го кабінету. Туди ж почали сходитися інші співробітники міліції. Осіб 6-7... Мене почали запитувати, де я знаходився 24 квітня 2005 року. Я сказав, що був дома, з родиною... Мені заперечили, сказавши, що міліція має відомості про те, що насправді я був цього дня в Києві... Сам Синюков, зайшовши до кімнати, з порога заявив, що має намір затримати мене на добу. Я намагався з’ясувати, на якій підставі мене затримано, натомість отримав наказ підписати зізнання в тому, що я нецензурно висловлювався у бік міліції, та ще у стані алкогольного сп’яніння... Я відповів, що алкоголю не вживаю, на що Синюков сказав, що це не має значення. Підписувати будь-що я відмовився, натомість попросив повідомити про моє затримання дружину та запросити адвоката. У відповідь отримав запевнення: не підпишу по-доброму, підпишу по-іншому... Я повторив свою категоричну відмову щось підписувати. Тоді Синюков наказав одягнути мені наручники. Це зробили ті, хто мене утримував. Потім мене повалили на підлогу і поставили на груди стілець... В цей час за ноги мене тримав оперативний працівник Пінчук... Потім мені одягнули на голову протигаз, а Синюков, сидячи зверх мене на стільці, приєднав до вух дроти від динамо-машини. Перекриваючи дихальну трубку на протигазі, міліціонери періодично вмикали цю машину... При цьому вони вимагали від мене зізнання в тому, що я причетний до крадіжки грошей у громадянина Коломійця А.Г., і вимагали того, щоб я підписав протокол про нанесення мною образ працівникам міліції. Я кілька разів намагався вирватися, але зусилля мої були марні... Про крадіжку грошей у цього громадянина мені нічого не було відомо, про що я і повторював.

Так мене мордували та знущались хвилин 30-40...

Після цього я таки згодився підписати протокол, що я буцімто лаяв працівників міліції нецензурною лайкою у нетверезому стані... Після цього з мене зняли всі ці механізми катування, і я власноручно написав пояснення під диктовку Синюкова, що 22 квітня 2005 року, будучи у нетверезому стані, я образив двох міліціонерів, одного з них відштовхнув і після цього втік... Це була неправда: саме цього дня я знаходився у відрядженні. Мене ж насправді не було в місті до 23 квітня, до 9.00. Після цього мене відвели на перший поверх до чергової частини, де й повідомили, що до міліції звернулася громадянка Коломієць А.Я. із заявою щодо крадіжки у неї великої суми грошей. При тому вона буцімто повідомляла про своє припущення, хто це міг зробити. Було названо прізвище відомої особи і мені, і родині Коломієць... На моє прохання показати мені заяву громадянки Коломієць, я отримав відмову... В той же день у відділення прийшла моя дружина, але її до мене не пустили. А наступного ранку їй вдалося пробитися до заступника начальника Пруса А.Є., який і повідомив їй, що суд прийняв рішення покарати мене п’ятьма добами адмінарешту. Дружина написала скаргу до прокуратури та у відділ внутрішніх розслідувань... Вранці 26 квітня два працівники міліції — Суродеєв і Власенко — зайшли до судді. Їх не було хвилин 10-15... Після чого вони попередили мене, щоб я не надумав відмовитися від своїх попередніх зізнань, оскільки, за їхніми словами, додому я все одно не потраплю, бо вони “підкинуть мені наркотики до одягу”... Після чого мене знову повезли до районного відділу міліції... У другій половині дня мене знову привели на другий поверх, де ті ж Суродеєв і Власенко запропонували мені продати свою квартиру, щоб гроші повернути родині Коломійця... Але й це ще не все. Далі вони повідомили мені, що мають інформацію про буцімто мою причетність до вибуху громадянина Чіркуна. Буцімто у мене вдома була знайдена вибухівка, пістолет “ТТ”... Від цього всього я категорично відмовлявся. Тоді вони знову одягнули на мене наручники, повалили мене на підлогу і придавили стільцями. Вже двома... Суродеєв одягнув на мене протигаз, під’єднав до вух дроти все тієї ж динамо-машини. Ноги мої при цьому притримував Пінчук... Через якийсь час я втратив свідомість і прийшов до тями після того, як мене відливали водою...

Я не виключаю, що все, що зі мною трапилося, має замовний характер... І пов’язане все з тим же підприємцем Коломійцем А.Г. Я маю певне уявлення про його фінансовий стан, який знаходиться зараз не в кращому стані... Я не виключаю того, що, вигадуючи всілякі легенди щодо крадіжки у нього грошей (а раніше він у такий спосіб діяв) для прикриття своєї неплатоспроможності... він дає такі версії міліції, вказуючи на тих людей, яким сам винен, і у такий спосіб відтягує термін виплати боргу... Я не виключаю, що певною мірою у цьому може бути зацікавлена і міліція...

Олег Доценко, підприємець. м.Кременчук

P.S. Редакція залишає цей лист підприємця без коментарів...Водночас, залишає право на коментар названим у листі особам...

(“Інформбюлетень”, №20, 26 травня 2005 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори