пошук  
версія для друку
24.06.2005

Огляд публікацій української преси за темою «Права людини» (2-23 червня 2005 р.)

   

Ogljad06-05

Політика і права людини

1 червня 2005 р. Верховна Рада розглянула звіт Тимчасової слідчої комісії з питань перевірки дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина

З часу створення комісії (21 квітня 2005 р.) на її адресу надійшло понад 300 звернень і заяв громадян щодо порушення конституційних прав і свобод, повідомив голова комісії Віктор Мусіяка.

Матеріали свідчать, що правоохоронні органи, прикриваючись винятковими обставинами, масово порушують конституційні права громадян, такі як недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на повагу власної гідності і захист від катування та знущання, право на свободу та особисту недоторканність.

Так, у 2003 р. суди України надали 40 тис. дозволів на прослуховування громадян, у 2004-му — близько 45 тис. Для порівняння: у США (290 млн. населення) за рік видано тільки півтори тисячі таких дозволів. Торік в Україні доставлено в органи внутрішніх справ більше мільйона громадян, видано 50тис. дозволів на проведення обшуків, понад 15 тис. — на оперативне проникнення до приватних та службових приміщень. На громадян нашої країни було складено більше 11 млн. адміністративних протоколів.

Як повідомив В. Мусіяка, 40% звернень до Президента — скарги на порушення з боку правоохоронних органів, 49% звернень до Верховної Ради — скарги щодо питань дотримання законності.

Втім, як зазначив В. Мусіяка, “нам не вдалося грунтовно опрацювати всі ці звернення і матеріали”. У зв’язку з цим він звернувся до парламенту з пропозицією продовжити роботу комісії, “щоб не склалося враження у людей, що Верховна Рада займається проблемами, пов’язаними тільки з інтересами депутатів, а не народу”.

Найбільша кількість звернень надійшла з Кіровоградської, Луганської, Закарпатської областей, Києва, Ялти та Донецька. Серед найболючіших питань, які порушують громадяни, — невиконання органами прокуратури обов’язків щодо контролю за дотриманням законності діяльності органів державної влади, незаконних дій органів місцевого самоврядування, особливо з приводу земельних питань.

Окремо стоять звернення, які стосуються затримання голови Донецької облради Бориса Колесникова.

Як повідомив голова комісії, 25 березня 2005 р. кримінальну справу проти Б. Колесникова порушив заступник Генпрокурора Віктор Шокін. А 5 квітня у цій справі було створено слідчу оперативну групу. Наступного дня, 6 квітня, о 12.30 у коридорі приміщення Генпрокуратури після допиту слідчим Руденком Б. Колесникова затримали за допомогою трьох озброєних автоматами співробітників МВС і в наручниках проти його волі направили на проведення флюорографії.

Вивчення протоколу затримання та постанов суду показало: на порушення вимог частини 3 ст. 106 КПК у протоколі не зазначено підстав для затримання, також всупереч закону не вказано місце затримання підозрюваного, не роз’яснено, у скоєнні яких злочинів він підозрюється.

“Ми встановили цілий ряд інших порушень, і одне з найсерйозніших — порушення права на захист, на допуск захисника до підзахисного. Йому навіть не повідомили, що він має право на зустріч з адвокатом з моменту затримання, а не з моменту пред’явлення йому обвинувачення”, — наголосив В. Мусіяка.

“Хочу сказати ще ось про що, — продовжив голова комісії. — Я отримав прохання від Колесникова зустрітися в СІЗО.Намагався туди потрапити, але мені це не вдалося. Я багато разів звертався, телефонував до заступника Генерального прокурора, але не зміг з ним домовитися, щоб він дав вказівку слідчому, хоча відповідно до закону допускаються родичі та інші особи. Питаю слідчого: “А я не підпадаю під іншу особу?” Вже не говорю про те, що це тимчасова слідча комісія Верховної Ради. Сьогодні у мене заява Колесникова відносно того, що вчора у засобах масової інформації пройшло повідомлення, ніби справу передано до суду. Він каже, що йому не дали ознайомитися з цими матеріалами, він їх не бачив.

Коли ми вивчали ці обставини, дійшли висновку, що можливо змінити запобіжний захід до Колесникова. Навіть зверталися із проханням до слідчого розглянути питання про те, щоб замінити, скажімо, на заставу — на ту суму, яку заявляють потерпілі. Але досі це рішення не прийняте”.

Щодо взяття під варту колишнього губернатора Закарпатської області Івана Різака, слідча комісія ВР також вважає, що в цьому випадку можна було застосувати інший засіб, запобіжний.

Ще одна гучна справа, яку вивчала комісія, — незаконне звільнення генерального директора, художнього керівника Театру російської драми ім. Лесі Українки Михайла Резніковича. Встановлено, що між театром в особі заступника гендиректора Рябіна і товариством “Тіара” було укладено договір оренди, затверджений Міністерством культури і мистецтв та Фондом держмайна. Генпрокуратура виявила в цьому документі порушення і постановила вжити невідкладних заходів щодо їх усунення та притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, які їх допустили. Причому Генпрокуратура дійшла висновку, що порушення значною мірою обумовлені об’єднанням двох посад: гендиректора та художнього керівника театру, які обіймає М. Резнікович, і це ускладнює контроль за діяльністю підлеглих.

У зв’язку з цим В. Мусіяка зазначив: “Стосовно орендних відносин, треба мати на увазі, яке він (М. Резнікович) мав відношення до цього договору. А щодо поєднання, то це, звичайно, сфера не Генпрокуратури. Його треба залишити на розсуд людям, які займаються мистецтвом”.

“Треба зважати на те, що Резніковичу взагалі не повідомляли, як ішов розгляд справи. Він дізнався про наслідки із преси, — підсумував голова слідчої комісії. — Ми вважаємо, що законні підстави для звільнення Резніковича відсутні”.

В завершення свого виступу В. Мусіяка заявив: “Якщо люди в масках вчора захоплювали ринок в Дніпропетровську, сьогодні — “Полтаваобленерго”... Якщо вчора били депутатів у Мукачевому, сьогодні рецидив повторився в Ужгороді... То чи відбуваються реальні зміни в системі зв’язків між суспільством і владою? Якщо чесно і чітко не визначати механізми, які забезпечують такий стан речей, кінцевою жертвою стануть як окремий громадянин, так і держава і суспільство в цілому. Основний чинник, здатний змінити ситуацію, — це зміна цієї системи влади. Ми почали рух в цьому напрямку, і головне — не зупинятися. Необхідно довести до кінця конституційну реформу. Не можна йти вперед з повернутою назад головою”.

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова свій виступ почала з констатації очевидного факту: в Україні одне з фундаментальних прав людини — право на свободу слова та інформацію — порушується.

“Набирає сили хвиля утисків і переслідувань керівників і журналістів державних та комунальних засобів масової інформації. Здавалося б, тільки вчора мені і моїм колегам доводилося підтримувати “5-й канал” в день, коли мали закрити ТРК “Ера”. На прохання журналістів о 6-й годині ранку я вже була в його телестудії. Але сьогодні в мене на розгляді такі ж звернення про порушення права на свободу слова та інформацію від працівників телекомпаній НТН та “Київська Русь”. В умовах відвертої цензури працюють місцеві. Так, перевіркою з виїздом до Черкаської області з’ясовано, що редактору газети “Вісник Золотонощини” Ользі Чукмаровій заступник голови Золотоніської райдержадміністрації постійно погрожує звільненням. Зокрема, їй зробили офіційне зауваження, що газета мало пише про євроінтеграцію, і це тоді, коли в районі проблем хоч греблю гати”.

За інформацією голови Національної спілки журналістів і Уповноваженої з прав людини, подібне відбувається в Херсонській, Рівненській, Черкаській, Сумській, Луганській, Харківській, Полтавській, Хмельницькій, Житомирській, Івано-Франківській, Львівській областях.

Ніна Карпачова навела ще кілька прикладів кричущих порушень прав людини, які стосуються відомих в Україні осіб. “Незаконне звільнення генерального директора Національної кіностудії ім. Довженка Віктора Приходька було оскаржене в суді, і 27 травня Шевченківський райсуд Києва поновив його на роботі. Не можу не згадати, що звільнено і усунуто від роботи найвизначнішого українського текстолога, гендиректора Національного музею Тараса Шевченка Сергія Гальченка”.

Але найганебнішим проявом нетерпимості нової влади стало переслідування вчителів.

“До мене звернулася директор школи Василина Дудкович, яка 26 років у Старому Косові на Івано-Франківщині працювала вчителькою. Її звільнили, навіть не надавши ставки рядового вчителя, тільки за те, що вона працювала по проекту, запропонованому тоді прем’єр-міністром. Хто ж буде вчити наших дітей?” — запитала з парламентської трибуни Ніна Карпачова.

(“2000”, 10.06.2005)

Див. також — “Киевские ведомости”, №115, 6 июня 2005 г.

Генерал СБУ Валерий Кравченко, обвинявшийся в разглашении конфиденциальной государственной информации, невиновен

7 июня Главное управление военных прокуратур Генеральной прокуратуры Украины закрыло уголовное дело в отношении бывшего первого заместителя начальника Главного управления разведки СБУ, генерал-майора Валерия Кравченко, которого обвиняли в разглашение государственной конфиденциальной информации.

Как передает корреспондент УНИАН, об этом В. Кравченко сообщил сегодня в интервью журналистам в Киеве.

Уголовное дело закрыто за отсутствием в действиях генерала СБУ состава преступления.

Кроме того, В. Кравченко сообщил, что некоторое время тому назад по распоряжению руководства СБУ был отменен приказ о его увольнении со службы, подписанный 4 июня 2004 года бывшим начальником Службы безопасности Игорем Смешко.

Таким образом, объяснил В. Кравченко, он восстановлен в структуре СБУ, и сейчас находится в резерве и ожидает назначения.

Отвечая на вопрос, не намерен ли он уволиться из СБУ, В. Кравченко отметил, что он над этим пока не задумывался, потому что самым главным для него было "отстоять свою честь и доказать, что я не был причастен к совершению какого-либо преступления". И таким образом, продолжил он, дать понять всем и, в первую очередь, молодым сотрудникам СБУ, что надо бороться и доказывать свою правоту.

Как сообщал УНИАН, 9 февраля с.г. главное управление военных прокуратур Генеральной прокуратуры Украины решило возобновить следствие по делу генерала СБУ В.Кравченко, которого обвиняли в разглашении конфиденциальной государственной информации, для того, чтобы окончательно выяснить, имеются ли действительно в его действиях состав преступления.

Решение о возобновлении следствия было принято после того, как после завершения ознакомления с материалами дела В. Кравченко и его адвокат направили ходатайство о его закрытии в связи, по их мнению, отсутствием состава преступления и из-за отсутствия достаточного количества доказательств в материалах дела.

Как известно, генерал В. Кравченко в феврале 2004 года сообщил в Берлине в эфире “Немецкой волны”, что на протяжении несения службы как офицер безопасности посольства он получал приказы от центра следить за оппозицией и высокопоставленными лицами за границей.

В ответ СБУ отозвала В. Кравченко назад, однако он больше чем полгода скрывался в Германии, а когда решил вернуться, его задержали при пересечении украинско-польской границы.

(“Грани+”, 15.06.2005)

Вибори

Наказаны голосовавшие многократно

Голосеевский районный суд Киева приговорил трех граждан, которые многократно голосовали на выборах Президента в 2004 году, к трем и четырем годам лишения свободы с двухгодичным испытательным сроком. Женщина, тоже проходившая по делу, оштрафована на 850 гривен.

Осужденные сознались в том, что несколько раз использовали открепительные талоны и голосовали на разных избирательных участках Киева. Во время рассмотрения дела они сообщили, что получали за это 50—100 гривен, передают Українськi новини.

Ранее суд Токмацкого района Запорожской области осудил девятерых жителей Токмака на три года заключения с годичным испытательным сроком за голосование по фальшивым открепительным талонам во время выборов Президента в 2004 году. Генеральная прокуратура сообщила о возбуждении более 700 уголовных дел по фактам нарушений во время недавних выборов Президента.

(“Киевские ведомости”, №127, 22 июня 2005 г.)

Право на справедливий суд

Почти сотня заключенных Темновской колонии №100 под Харьковом вскоре может выйти на свободу. Но, как минимум, 58 долго будут оставаться за решеткой

Аркадий Генкин

В субботу 18 июня Виктор Ющенко подписал Закон “О применении амнистии в Украине”, принятый 31 мая Верховной Радой “в связи с 60-й годовщиной Победы в Великой Отечественной войне.

Итак, в Украине начинается для многих долгожданная (предыдущая прошла два года назад) амнистия. В течение трех месяцев после официального опубликования этого закона часть осужденных будет освобождена от “наказания в виде лишения свободы на определенный срок”, а другой части сократят “наполовину неотбытую часть наказания…”. Число тех, кто получает шанс досрочно покинуть негостеприимные стены харьковских колоний и ряды “клиентов” уголовно-исполнительных инспекций — 2174 человека (при общей численности в нашей области “спецконтингента” в 16 тысяч 665 человек).

(“Время”, г. Харьков, №68, 23 июня 2005 г.)

История “шпиона”

Аркадий Генкин

Вместе с тем, как всегда, чуть ли не треть текста упомянутого закона занимает перечисление категорий осужденных, к которым не применяется амнистия. Есть среди них, в частности, осужденные, которые “отбывают наказание в виде пожизненного лишения свободы”, а также те, кто “привлечены к криминальной ответственности или осуждены за преступления против основ национальной безопасности Украины”. Почему я выделяю именно эту часть закона об амнистии? Потому что несколько дней назад побывал в Темновской исправительной колонии №100 и имел возможность увидеть таких, не подлежащих амнистированию осужденных.

55-летний Тарас Бублик является местной достопримечательностью 100-й колонии. Ведь сегодня он — единственный в Украине, осужденный за шпионаж и государственную измену. Чтобы встретиться со “шпионом”, сюда приезжают как отдельные журналисты, так и целые съемочные группы. Недавно телеканал СТБ даже показал целый фильм о Тарасе Григорьевиче. Сам Бублик остался фильмом недоволен (“многие факты искажены”) и отправил по этому поводу в Киев письмо с протестом. Впрочем, судя по всему, Тарас Григорьевич часто пишет письма и прошения. Сейчас он ждет решения Европейского суда по правам человека в Страсбурге, а также ответа из Генеральной прокуратуры Украины. Были также обращения к президентам Виктору Ющенко и Владимиру Путину. (Наш Президент уже отказал в пересмотре дела, российский — пока молчит). Дело в том, что Тарас Бублик успел побывать военнослужащим трех армий — Советской, Российской и Украинской, был награжден орденом Красного Знамени. Служил он в Группе советских войск в Германии и в Афганистане. Последнее место работы — отдел планирования вооружений и техники штаба Закарпатского военного округа. В 1998 году подполковник Бублик был уволен из Вооруженных сил по состоянию здоровья. А через три года — обвинен в том, что “передавал возможному противнику сведения о наличии вооружений и техники в Закарпатском военном округе”. Между прочим, “возможным противником” таким образом определена Германия, с которой Украина, во всяком случае, в этом веке, поддерживает неизменно дружеские отношения.

Как бы то ни было, Тарас Григорьевич свою преступную связь с германской спецслужбой БНД категорически не признает — “заставили подписать показания”. Тем не менее, если ничего не изменится, бывшему офицеру еще придется “досиживать” вторую половину назначенного срока — три с половиной года.

(“Время”, г. Харьков, №68, 23 июня 2005 г.)

Свобода мирних зібрань

Хроніка порушень права на мирні зібрання в Україні у 2005-му році

Інститут “Республіка”, 20.09.05

15 червня. Ужгород

Місцева міліція на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду демонтувала наметове містечко, встановлене місцевою організацією СДПУ(о) біля будівлі облдержадміністрації на знак протесту проти затримання екс-губернатора Закарпаття Івана Різака.

14 червня. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд задовольнив заяву Ужгородського міськвиконкому про заборону розміщення наметового містечка, встановлене місцевою організацією СДПУ(о) 16 травня біля будівлі облдержадміністрації на знак протесту проти затримання екс-губернатора Закарпаття Івана Різака.

2 червня. Балаклава

Місцева міліція та військові ліквідували наметове містечко, встановлене 28 травня на території колишнього судоремонтного заводу "Металіст" представниками природоохоронної організації "Всесвіт". Силовики застосували до протестантів силу та сльозогінний газ.

2 червня. Сімферополь

Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим Анатолій Матвієнко заявив про те, що він має намір подати до суду на організаторів наметового містечка партії “Народний союз “Наша Україна” на площі Леніна у Сімферополі. “Я обіцяю, що ми розглянемо це в судовому порядку... за порушення громадського порядку”, – сказав він.

29 травня. Київ

Під час фінального матчу Кубку України з футболу, після того, як один з глядачів з 11-го сектору стадіону "Олімпійський" запалив димову петарду, міліція кинулася бити палицями всіх без виключення глядачів сектору, не виключаючи жінок та дітей. Після завершення матчу глядачі близько 2-х годин провели в оточенні міліції, не маючи змоги навіть випити води у 30-градусну спеку. Їх було піддано процедурі примусового запису "свідчень" на відеокамеру.

17 травня. Київ

Під час пікетування правозахисним Центром для геїв і лесбійок "Наш світ" Економіко-правового технікуму при Міжрегіональній академії управління персоналом люди в цивільному намагались відтіснити пікетувальників. Джерело, пов’язане із МАУП, повідомило згодом, що це були представники Солом’янського РВВС. У той же час у приміщенні технікуму відбувалась досить агресивна акція противників гомосексуалів. Пікет протесту проти гомофобії таки відбувся. Агресію з боку організаторів і учасників іншої акції стримувала лише присутність телеоператорів. Усі правоохоронці перебували на території технікуму. Натомість жодного міліціонера не було помічено біля пікету на підтримку прав гомосексуалів.

За день перед тим Центр "Наш світ" отримав факсимільне повідомлення за підписом заступника міського голови В.В. Ільгова. У листі значилось: „За результатами розгляду повідомляємо, що до Київської міської державної адміністрації надійшло повідомлення про проведення іншого масового заходу, який збігається у місці і часі з запланованою Вами акцією. Враховуючи викладене, проведення зазначеного заходу не є можливим”.

13 травня. Київ

Близько 11:30 біля будівлі Київської міської держадміністрації представники київської міліції затримали координатора пікетування протесту проти відстрілу бродячих тварин Віталія Черняхівського. Його звинувачено у псуванні комунального майна — Черняхівський написав на банері, встановленому біля мерії "Омелю — геть". У Черняхівського відібрано фотоапарат.

7 травня. Севастополь

Група українських військових за командою своїх офіцерів атакувала наметове містечко, встановлене членами ПСПУ та партії "Держава" 4 травня на пристані на знак протесту проти присутності у Севастопольському порту німецького військового корабля. Громадяни Валерій Іванов та Василь Шарейко отримали травми. Представники міліції, які знаходились поруч, не реагували на прохання членів ПСПУ їх захистити і не втрутились у події.

6 травня. Київ

Група представників партії "Братство" напала на учасників пікетування посольства Республіки Бєларусь. Декілька пікетувальників отримали ушкодження, їм було попсовано одяг та понищено особисті речі.

30 квітня. Київ

Близько 5-ї години ночі на наметове містечко противників київського мера Омельченка, розташоване біля приміщення Київської міськдержадміністрації, напали невідомі, розгромили містечко та нанесли травми його мешканцям. Самі мешканці містечка стверджують, що напад здійснили представники партії Українська національна асамблея на замовлення мера.

22 квітня. Дніпропетровськ

Бабушкінський райсуд Дніпропетровська заборонив обласній організації СДПУ(о) на підставі неконституційного рішення Дніпропетровського міськвиконкому ще 2003-го року проводити біля будівлі того ж міськвиконкому мітинг з гаслами "Дніпропетровськ без Куліченка" (Іван Куліченко — мер Дніпропетровська). Судове засідання відбувалося без представника організанізаторів мітингу. Мітинг опозиціонери таки провели, але були оштрафовані за рішенням того ж Бабушкінського суду на 85 гривень за використання звукопідсилювальної апаратури.

21 квітня. Київ

Міський голова Києва Олександр Омельченко особисто вдерся до наметового містечка противників масової забудови столиці, розташовоного біля будівлі мерії, розірвав кілька плакатів та відібрав у мешканців містечка відеокамеру. Міліція, яка знаходилась поруч, не втручалася.

12 квітня. Полтава

Жовтневий районний суд Полтави ввечері заборонив громадянам Анатолієві Банному та В’ячеславові Скрябіну проводити безстрокову акцію з вимогами перевиборів полтавського міського голови і, таким чином, визнав незаконним наметове містечко біля будинку полтавської мерії, встановлене там 11 квітня представниками “Чистої України”, НРУ, “Батьківщини” і СПУ.

11 квітня. Київ

Відділ внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації надіслав Союзу молоді регіонів України, який встановив 9 квітня у Маріїнському парку наметове містечко на знак протесту проти затримання Колесникова, листа, у якому вказано, що встановлені в парку намети "є малими архітектурними формами, у зв’язку з чим адміністрація не дає дозволу на встановлення наметів в Маріїнському парку".

9 квітня. Одеса

О 5-10 ранку на Думську площу, де розмістилося наметове містечко прихильників екс-мера Одеси Боделана, прийшли близько 200 міліціонерів, які оточили містечко. Судові виконавці зачитали “визначення” (не рішення!) Приморського райсуду, згідно з яким на Думській площі заборонено проводити мітинги будь-яким фізичним і юридичним особам. Після цього група людей, які, за словами мешканців містечка, належать до організацій, які підтримують президента Ющенка та мера Гурвіца, заходилася трощити містечко. Під час сутички були викрадені особисті речі та документи громадян. Багатьох учасників акції протесту затримано міліцією. Тих з них, які мешкають поза Одесою, міліціонери примушували залишити місто.

7 квітня. Київ

Печерський районний суд задовольнив заяву Київської міськдержадміністрації про демонтаж наметового містечка, встановленого представниками громадської організації “Нова генерація” біля будівлі Генеральної прокуратури України (вулиця Різницька) на знак протесту проти затримання голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова. Підстави для такого рішення: висновок експертизи, яка встановила, що рівень шуму в одному з кабінетів генпрокуратури на другому поверсі перевищує допустиму норму, а також скарги мешканців сусідніх будинків, яким наметове містечко заважало пересуватися вулицею. “Нова генерація” припинила акцію, натомість свої намети на Різницькій встановила молодіжна організація Партії регіонів України.

16 березня. Одеса

Група прихильників мера Боделана намагалася увірватися до приміщення Приморського райсуду, де відбувалося судове засідання у справі визнання недійсними виборів міського голови, які відбулися 2002-го року. У сутичці з міліцією постраждали 5 громадян, зокрема, Василина Іващенко та Ірина Селецька отримали тяжкі ушкодження. За словами представників одеської міліції, травми отримали 15 правоохоронців.

9 березня. Київ

Вранці парк імені Шевченка був оточений великою кількістю міліціонерів, які не дозволяли проходити територією парку навіть викладачам та студентам Київського національного університету, який знаходиться поруч. Свої дії представники міліції пояснювали необхідністю охорони прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради, які покладали квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку. Такі заходи охорони були безпрецедентними від 9 березня 2001-го року, коли відбулися сутички між учасниками акції “Україна без Кучми” та міліцією.

1 березня. Донецьк

Ворошилівський районний суд заборонив представникам “Союзу рождённых революцией” – прихильників кандидата Януковича — встановлювати намети на центральній площі міста. Суд послався на неконституційне рішення міськради, яке забороняє на території міста Донецьк “встановлювати палатки з метою проживання”. Прихильники Януковича згорнули свої намети.

24 лютого. Київ

Близько 12 години наметове містечко противників забудови центра міста на вулиці Старонаводницькій було атаковане представниками однієї з охоронних фірм. Четверо мешканців містечка потрапили до лікарні. Судового рішення про ліквідацію наметового містечка не існувало. Міліція спокійно спостерігала за сутичкою.

21 лютого. Київ.

Президент України Віктор Ющенко, маючи на увазі учасників антивоєнної демонстрації, які прийшли до будівлі Державного Секретаріату на вулиці Банковій, заявив: “Це не означає, що можна щодня проводити несанкціоновані мітинги”. Ця заява Президента протирічить українському законодавству про мирні зібрання, яке не передбачає надання санкцій на проведення мітингів, пікетів чи демонстрацій. Згодом, 25 березня, навколо будівлі Держсекретаріату було встановлено тимчасову огорожу, а за тиждень – огорожу стаціонарну. Таким чином, відновлено практику обмеження права на мирні зібрання безпосередньо біля резиденції Президента, яка існувала за часів президента Кучми.

30 січня. Дніпропетровськ

Вночі група осіб, серед яких були представники комунальних служб міста та “Молодіжного штабу Ющенка” під керівництвом начальника управління внутрішньої політики міськвиконкому пана Квітки, посилаючись на рішення Бабушкінського райсуду від 17 січня, зруйнували наметове містечко, встановлене прихильниками колишнього кандидата у президенти Януковича на площі Леніна. Під час інциденту нападники викрали особисте майно мешканців містечка. Представники міліції не втручалися і спокійно спостерігали за сутичкою.

17 січня. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд задовольнив заяву Дніпропетровського міськвиконкому і “обмежив” право місцевого осередку Прогресивної соціалістичної партії України встановлювати намети на центральній площі міста. У своєму рішенні суд послався на положення про проведення масових заходів, затверджене рішенням міськвиконкому у 2003 році. Це положення визначає лише одне місце у Дніпропетровську для проведення мітингів та лише один маршрут, яким можуть рухатись демонстрації. Згадане положення також протирічить низці статей Конституції України.

Справи, які перейшли з минулих років

1. Президент України, голова СБУ та міністр внутрішніх справ досі не відреагували на звернення учасників акції “Україна без Кучми” про проведення розслідування дій представників міліції під час подій 9 березня 2001-го року та про необхідність політичної оцінки тих подій. Звернення було спрямоване адресатам 9 березня 2005-го року.

2. Генеральна прокуратура закрила кримінальні справи про блокування учасниками акцій протесту у листопаді–грудні 2004-го року адміністративних будівель, врахувавши тодішню політичну ситуацію.

3. Одночасно з цим порушено кримінальну справу з приводу блокування автомобільних шляхів біля міст Одеса, Армянськ та Донецьк прибічниками кандидата у президенти Януковича під час “Автопробігу дружби”, організованого прибічниками кандидата Ющенка. Слідчі у цій справі, відряджені із згаданих міст до Києва, отримали у своє розпорядження кабінети у Київському обласному управлінні МВС (Софійська площа). Вони не вважають, що прихильники Януковича шляхом блокування шляхів реалізовували своє право на мирні зібрання так само, як це робили прихильники Ющенка, заблокувавши проїзд Хрещатиком.

4. 28 березня апеляційний суд Сумської області скасував рішення Роменського міськрайонного суду від 5 серпня 2004-го року про заборону походу сумських студентів до Києва на знак протесту проти об’єднання кількох місцевих університетів. Представники Сумської облдержадміністрації (заявника у справі про заборону походу) заявили, що не будуть оскаржувати рішення Сумського апеляційного суду у Верховному Суді України, враховуючи “зміну політичної ситуації”.

Попередні висновки.

Моніторинг дотримання права на мирні зібрання в Україні, який проводить Інститут “Республіка”, свідчить, що протягом перших 100 днів 2005-го року відбулося значно більше порушень свободи мирних зібрань з боку правоохоронних органів, органів місцевої влади та судів, ніж у відповідний період 2004-го року.

На відміну від минулого року, коли такі порушення стосувались у переважній більшості випадків зібрань з соціальними, а не політичними вимогами, порушення 2005-го року стосуються виключно опонентів Президента та Уряду. У кількох випадках офіційними підставами для прийняття рішень, які стосуються свободи мирних зібрань, були не правові, а політичні мотиви.

(http://zmina.kiev.ua/m/content/view/207/2/)

Права дітей

В Украине нарушаются права детей

Согласно социологическим исследованиям, 84% детей считают, что в той или иной степени нарушались их права, а половина из них считают, что они нарушаются очень часто.

Как передает корреспондент УНИАН, об этом сообщил министр по делам молодежи и спорта Юрий Павленко, выступая сегодня на парламентских слушаниях "Обеспечение прав детей в Украине. Охрана материнства и детства".

Он рассказал, что в последние годы проводилось много социсследований о правовой культуре детей. 14% опрошенных детей в возрасте от 14 до 17 лет знают о правах ребенка хорошо, 4% вообще ничего об этом не знают. Намного ниже уровень правовой культуры наблюдается у детей, которые воспитываются в неблагоприятных условиях. В частности, каждый пятый ребенок-инвалид, ребенок из неблагополучной семьи не знает о своих правах.

В целом, дети чаще всего сталкиваются с такими нарушениями своих прав, как возможность свободно выражать свое мнение, иметь собственные взгляды и убеждения, право на отдых, право на качественную медицинскую помощь, образование, право на личную жизнь и тому подобное.

(“Грани+”, 07.06.2005)

Защитой прав детей займется специальная государственная служба

В Украине предусматривается создание Государственной службы усыновления и защиты прав детей.

Как передает корреспондент УНИАН, об этом сообщил министр по делам семьи, молодежи и спорта Юрий Павленко на заседании Верховной Рады во время проведения Дня правительства с повесткой дня "О детской беспризорности в Украине и путях преодоления этого явления".

Ю. Павленко отметил, что эта государственная служба будет подчинена Министерству и будет заниматься вопросами опеки, усыновления детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы, социальной защиты.

Министр отметил, что, по состоянию на 1 мая текущего года, на профилактическом учете в органах внутренних дел состоит 43 тыс. детей.

В 2004 году, по словам Ю.Павленко, в приютах находились 3 тыс. 795 (14%) детей в возрасте от 3 до 7 лет, 16 тыс. 030 (61%) – от 7 до 14 лет и 6 тыс. 369 (25%) – от 15 до 18 лет.

Он подчеркнул, что в приютах для несовершеннолетних мальчики составляют 65%, а 35% – девочки.

Министр по делам семьи, молодежи и спорта подчеркнул, что, по данным Министерства внутренних дел, в 2002-2003 годах были задержаны на улицах 5,8 тыс. несовершеннолетних беглецов, больше всего из Закарпатской, Донецкой, Киевской, Кировоградской областей и Крыма.

Он подчеркнул, что, по данным служб по делам несовершеннолетних, из 26 тысяч 194 воспитанников, которые находились в приютах в течение 2004 года, только 22% детей имеют полную семью, а 47% детей из неполных семей.

Министр отметил, что из благополучных семей дети уходят из дома на улицу после конфликтов с родителями преимущественно в период кризиса переходного возраста – 12-13 лет.

По данным служб по делам несовершеннолетних, среди всех воспитанников приютов для несовершеннолетних в 2004 году практически здоровыми были лишь 35% детей. Он отметил, что растет заболеваемость воспитанников приютов инфекционными болезнями, которые имеют социально-обусловленный характер – туберкулез, ВИЧ, сифилис.

Согласно информации служб по делам несовершеннолетних, в 2004 году находились и получили защиту в приютах для несовершеннолетних 207 детей, которые были подвержены физическому и сексуальному насилию, тогда как в 2003 году – 93 ребенка.

Ю. Павленко отметил, что подготовлен Указ Президента о первоочередных мерах по защите прав ребенка. Он сказал, что, по оперативной информации, суд по делам несовершеннолетних за 2004 год выявил почти 2 тыс. случаев нарушения жилищных и имущественных прав детей.

Службами по делам несовершеннолетних в судебные учреждения были направлены 346 исков о восстановлении жилищных и имущественных прав несовершеннолетних, восстановлено 439 прав на жилье, предупрежден 1581 случай незаконной продажи жилья.

Ю. Павленко отметил, что “осовремененным видом” детской беспризорности является выезд родителей на заработки за границу и оставление детей под опекой бабушек, дедушек и других родственников. По его словам, это явление приобрело массовый характер в западных регионах Украины.

Он сообщил, что в 2004 году судами первой инстанции рассмотрены и удовлетворены иски по лишению родительских прав по более чем 10 тыс. дел.

Он подчеркнул, что, по состоянию на 1 января 2005 года, на учете служб по делам несовершеннолетних состоят 91 тыс. 200 детей, которые проживают в кризисных семьях.

На сегодняшний день, по словам министра, в Украине функционирует 93 приюта для несовершеннолетних.

(“Грани+”, 14.06.2005)

Міжетнічні взаємини

Превратится ли Крым в Чечню?

На прошлой неделе крымскотатарские СМИ распространили информацию Ялтинского регионального меджлиса о произошедшей в Алупке драке между четырьмя татарскими парнями и представителями местного казачества. По сведениям, сообщаемых меджлисом, инцидент произошел на почве неприязни русских к татарам. Комментируя этот случай, депутат ВС Крыма Олег Родивилов в своем заявлении обращает внимание на то, что при освещении подобных инцидентов татары безосновательно выступают исключительно пострадавшими и законопослушными. Так, в описываемом случае, зафиксированном на видеопленке, “пострадавшие” татары сами начали конфликт с казаками, высказывая в их адрес оскорбления и угрозы. В частности, один из татар прямо обещал “лично казнить” казаков. На следующее утро те же люди приехали к месту работы казаков, где и произошла драка, которую крымскотатарская пресса подала как “казачий беспредел”. И это несмотря на то, что у “пострадавших” впоследствии были изъяты автомобильные монтировки и арматура. По мнению депутата, крымские татары обвиняют казаков, потому что они являются организованной силой, которая способна защищать права русских на полуострове. Именно поэтому активисты меджлиса упорно отказываются признавать право казачьих организаций на их существование в Крыму.

На этой почве в автономии между казаками и меджлисовцами уже не раз вспыхивали открытые конфликты. В частности, зимой 2003 года в селе Веселое был убит местный житель Михаил Писанов. Как показывают свидетели, группа крымских татар начала бить Писанова после того, как он на вопрос о принадлежности к казачеству ответил: “Мы все в душе казаки”.

(“Ваш шанс”, г. Сумы, №22, 1 июня 2005 г.)

8 июня в испанском городе Кордова открылась третья международная конференция ОБСЕ по проблемам антисемитизма и другим формам нетерпимости

Как стало известно редакции, Социал-демократическая партия Украины (Объединенная) направила обращение к участникам этого представительного форума, в котором высказывается тревога в связи с возрастанием ксенофобии в нашей стране.

В обращении, в частности, говорится:

“К сожалению, в последнее время в этой тонкой и деликатной сфере, каковой всегда являлись межнациональные отношения, обозначились весьма тревожные тенденции. Каким удивительным это ни покажется, особенно с точки зрения западного наблюдателя, воспринявшего “оранжевую революцию” как акт демократии и свободы, приход новой власти к государственному руководству пробудил к жизни антисемитизм.

В первых рядах проводников антисемитских взглядов и настроений идут силы, политики и общественные деятели, которые относятся к победившему “оранжевому” лагерю. В свою очередь, власть, вопреки ее прямой обязанности защищать конституционные положения и нормы права, заняла позицию стороннего наблюдателя, а в ряде случаев — выступила фактическим сторонником и помощником тех сил, которые и разжигают в украинском обществе антисемитские настроения...”

Далее в обращении приводятся подтверждающие эти слова факты, дается оценка главным “героям”, угрожающим межнациональному спокойствию, проведенным им акциям и заявлениям. Читатели нашего еженедельника об этих негативных проявлениях прекрасно знают, в последнее время мы вынуждены чуть ли ни в каждом номере заострять внимание на этой проблеме, которая, увы, только усугубляется (читайте, пожалуйста, материал “Всемирный расистский шабаш в Киеве”).

“Особенно тревожно, — заключает СДПУ(О), — что пропаганда ксенофобии и человеконенавистничества в Украине выходит на качественно новый уровень: с бытового — на политический. Обращая внимание такой высокоавторитетной организации, как ОБСЕ, на очевидные проблемы с антисемитизмом в Украине, мы надеемся на вашу помощь. Уверены, мы с вами едины во мнении: недопустимо, чтобы в европейской стране XXI века поднимал голову оголтелый антисемитизм и фашизм, чтобы ксенофобы и расисты имели возможность безнаказанно популяризировать свои идеи, призывать к этническим чисткам”.

(“2000”, 10.06.2005)

Правоохоронні органи

Бывшему заму — два года условно

Сумской районный суд приговорил бывшего заместителя начальника областного УМВД Константина Безсалова к трем годам лишения свободы с лишением права занимать должность в правоохранительных органах на три года. Однако на основании ст.75 УК Украины он был освобожден от отбывания наказания с испытательным сроком в два года. Напомним, что дело на него было заведено по ч.1 ст.365 УК (превышение должностных полномочий) еще зимой из-за того, что он отпустил преступника, который был задержан во время погрома избирательного участка №161 во втором туре выборов в пгт Жовтневое Белопольского района. Таким образом, он один из первых в области милицейских чинов существенно подорвал авторитет правоохранительных органов, нарушив права граждан на защиту от преступных посягательств.

(“Ваш шанс”, г. Сумы, №22, 1 июня 2005 г.)

Практика правозахисту

Насилля в побуті, вбивства за журналістське слово

В оприлюдненому днями звіті за 2004 рік правозахисної організації "Міжнародна амністія" розкритиковано не лише США за "відбірне" нехтування міжнародних норм та випадки знущання з полонених. Дісталося у тому документі й Україні, де не було помічено прогресу порівняно з попередніми роками в подоланні таких явищ, як тортури у в’язницях, заборони демонстрацій, переслідування активістів політичних рухів, расистські випади та торгівля жінками.

Організація посилається, зокрема, на наведені Уповноваженим ВР з прав людини Ніною Карпачовою під час щорічного звіту парламенту дані про те, що в попередні два роки близько дванадцяти тисяч осіб скаржилися на тортури і вибивання показань слідчими, а також на те, що їм відмовляли у праві мати адвоката або лікаря за вибором. Згадано у звіті і про ухвалені останнім часом Європейським судом з прав людини рішення на користь шести в’язнів-"смертників" українських в’язниць, які скаржилися на жорстоке ставлення до них.

Попри інформування нашою державою Комітету ООН з прав людини про низку заходів з подолання побутового насильства і прийняття закону про запобігання йому, організацію центрів надання допомоги жертвам побутового насильства, консультативних і реабілітаційних пунктів, "Міжнародна амністія" таки зауважує "українську проблему" з секс-експлуатацією жінок, з біженцями і жебрацтвом людей.

Не обійдено увагою міжнародних правозахисників і притаманної пострадянським державам хвороби — утисків свободи слова. Тут посилаються, зокрема, на дані наших гостей з Ради Європи — еспертів, які ще у 2002 році зауважили в Україні випадки тиску на медіа, навіть спроби контролю Інтернету, підозрілі рішення щодо ліцензування теле- і радіостанцій і злочинів проти журналістів. Досі не доведені до логічного завершення справи убитих журналістів Гонгадзе і Александрова — у цій низці.

("Голос України", 27 травня 2005 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори