пошук  
версія для друку
09.08.2005 | Ольга Василевська, «День»

ЗМІ та влада: тиску менше, але непорозумінь вистачає

   

Протягом останніх двох місяців в Україні суттєво погіршилася ситуація зі свободою слова. Про це заявили вчора на прес-конференції в Києві відомі журналісти та експерти. Вони обґрунтовують свою заяву тим, що вищий політичний істеблішмент в Україні не знає, як реагувати на виступи ЗМІ. Часом неадекватність реагування політиків спричиняє грубі відповіді на адресу тих чи інших журналістів, більше того, навіть судові позови. Директор Інституту масової інформації Сергій Таран наводить найпомітніші за останній період приклади нетолерантного ставлення до представників журналістської братії. Так, очолює “список” міністр культури та туризму Оксана Білозір, за нею — міністр юстиції Роман Зварич, а останнім часом — і сам Президент України Віктор Ющенко, реакція якого на скандальні публікації про стиль життя його сина Андрія була більш ніж неочікуваною. На думку Сергія Тарана, відповідь Ющенка на ті публікації свідчить про те, що нинішні політики “родом” iз тієї ж політичної культури, що й стара влада. Варто зазначити, що з боку виконавчої влади на журналістів дійсно чиниться менше тиску, ніж за влади старої. Одначе збереглося нерозуміння того, що коли журналісти пишуть про державних чиновників, вони лише виконують свої професійні обов’язки. “Демонстрація такого ставлення до журналістів iз боку Президента свідчить про те, — каже пан Таран, — що він перестав бути національним лідером, а став звичайним політиком, хоча й популярним, проте не таким, який міг би слугувати моральним гарантом для суспільства”. Як зазначив журналіст “Радіо “Свобода” Володимир Бойко, стара влада хоча б робила видимість свого невтручання в ЗМІ, а нині складається враження, що мораль нового Президента та його сім’ї стає вищою за Закон.

Як за старої влади, так і за нової актуальною залишається також і проблема з судовими позовами до журналістів. Олег Єльцов зазначив, що за нинішніх умов, звісно, ніхто не буде відвозити в ліс чи стріляти в “неправильних” журналістів. Але є інший важіль впливу на них — це судова гілка влади. Прикро, що крім виконання своїх професійних обов’язків, колеги по перу мають також часто-густо відвідувати судові інституції від першої до останньої інстанції, сплачувати компенсації, а подекуди й відбувати умовні й інші терміни покарання. За словами Сергія Тарана, поки виконавча влада не знає, яким чином реагувати на незалежні журналістські розслідування, судова влада чинить тиск на журналістів і демонструє “чудеса” сваволі. Наприклад, справа екс-редактора рівненської газети “7 днів” Василя Геруса є “найсвіжішою” за останній період. Так, 21 липня Рівненський міський суд засудив його до трьох років позбавлення волі. Проти Геруса, нагадаємо, була порушена кримінальна справа через публікацію під час виборів псевдопрограми кандидата в президенти Віктора Ющенка. Суд визнав Геруса винним за ст.364 ч.2 і ст.157 ч.2 Кримінального кодексу України — перевищення службових повноважень, які спричинили важкі наслідки, а також перешкодили реалізації виборчого права громадян. Хоча так, вважає Сергій Таран, під час виборів чинив чи не кожний редактор будь-якої районки. Але чому до відповідальності притягли саме Геруса? Нині Василя Геруса залишили на волі, однак призначили умовний термін — один рік. Екс-редактору не заборонили займатися журналістською діяльністю, одначе зобов’язали публічно (через ЗМІ) вибачитися перед потерпілим Президентом.

Досі невирішеною залишається також справа євпаторійського журналіста Володимира Лутьєва. 30 червня Апеляційний суд Севастополя, який уже близько двох років розглядає його справу, вирішив повернути Лутьєва під варту. Нагадаємо, що в жовтні 2002 року працівниками УБОЗу журналіста було звинувачено в спробі організації замаху на депутата Миколу Котляревського. Тоді ж журналіста взяли під варту. Лутьєв у своїй газеті “Євпаторійський тиждень” писав про кримінальне минуле згаданого депутата. Завдяки протестам колег-журналістів і втручанню омбудсмана Ніни Карпачової, журналіста в грудні минулого року було звільнено з-під варти. Одначе потім, із-за клопотань Котляревського, запобіжні заходи змінили — журналіст знову потрапив у в’язницю, де почав голодування. На даний момент Лутьєв перебуває в лікарні в Сімферополі. На думку колеги Лутьєва, незалежного журналіста Ігоря Чайки, справа ця шита білими нитками — “пан Лутьєв допік своїми публікаціями пана Котляревського”. Одначе, зазначає Володимир Бойко, журналісти хоча б захищені своєю публічністю. А що вершить українська судова влада з пересічними громадянами?

Вельми бентежить журналістів і досі невирішена “справа Гонгадзе”. Сергій Таран зазначає, що зараз на свободі перебувають чимало її фігурантів. Насамперед, це люди, які сфальсифікували справу.

Ці три вищезгадані факти ігнорування журналістських запитань наштовхують на думку про те, що закритість інформаційного суспільства повертається. Як їй запобігти? Сергій Таран вважає, що журналісти повинні змусити нинішню владу себе поважати. Одначе рецепт, запропонований на прес-конференції, — ставити політикам одні й ті ж запитання доти, доки вони не дадуть чітких відповідей, — здається не надто дієвим.

(“День”, №135, 29 липня 2005 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори