пошук  
версія для друку
23.08.2005

Права людини в Україні - 2004. XVIII. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ СІМЕЙНОГО ТИПУ

   

Проголошений державою пріоритет сімейних форм опіки над дітьми-сиротами не реалізується на практиці.

Так, за останні п’ять років кількість сиріт, які перебувають у державних закладах опіки збільшилась на 50% і склала понад 50000 осіб. У той же час функціонує лише 129 дитячих будинків сімейного типу (далі – ДБСТ), хоча за державною Програмою розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на кінець 2004 року їх повинно було бути 230. Разом з прийомними сім’ями загальна кількість дітей-сиріт, які виховуються у системі державного сімейного виховання, складає 1176 чоловік, тобто близько 2% дітей, які знаходяться на повному державному утриманні.

Здійснене у 2002 році дослідження прав людини в закладах державної опіки Харкова і Харківської області підтвердило, що сімейна форма державної опіки над дітьми-сиротами є значно прогресивнішою і має великі потенційні можливості. Але існуюча структура дитячих будинків сімейного типу є недосконалою, соціальний супровід і контроль здійснюються формально, що при­водить до випадків зловживання і порушення прав як дітей-вихованців, так і батьків-вихователів.

Безумовно, ДБСТ залишаються однією з найефективніших форм державної опіки над дітьми-сиротами. Але для сприяння їхньому подальшому розвитку необхідно не тільки реформувати законодавство і запропонувати ефективні механізми його реалізації. Важливо одночасно змінювати стереотипне ставлення суспільства до сиріт і сімейних форм опіки над ними. Це особливо стосується молоді. Саме у неї в першу чергу потрібно розвивати толерантне відношення до дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, та формувати цим дітям позитивний імідж, аби вони не поставали в очах громадськості соціальними ізгоями. У ЗМІ слід ширше рекламувати дитячі будинки сімейного типу, розповідати про позитивний досвід роботи. Це дозволить покращити ставлення до них суспільства і таким чином збільшити кількість сімей, які захочуть створити такі заклади і взяти на виховання дітей-сиріт.

Протягом 2004 року Харківською організацією «Жіноча громада» при фінансовій підтримці Міжнародного Фонду «Відродження» було реалізовано проект «Моніторинг дотримання прав людини в дитячих будинках сімейного типу України», на матеріалах якого побудований даний розділ. Моніторинговим дослідженням прав людини в дитячих будинках сімейного типу України було охоп­лено 24 дитячі будинки сімейного типу України, що складає близько 20% від загальної кількості ДБСТ по всій країні. У цих 24 ДБСТ знаходиться на утриманні і вихованні 191 дитина-си­рота. Для відтворення достовірної і максимально повної картини моніторинг проводили у чотирьох регіонах України із залученням партнерських громадських організацій зі Львова (Регіональний благодійний фонд «Резонанс»), Тернополя (Жіночий клуб «Відродження нації»), Дніпропетровська (Міжнародне товариство прав людини – Українська секція, Дніпропетровське відділення) і Севастополя (Молодіжний центр жіночих ініціатив).У межах моніторингу були проанкетовані 86 вихованців з 191.[1]

1. Концепція та правовий статус

З одного боку ДБСТ мають певні ознаки сім’ї, а з іншого – закладу, що приводить до численних суперечностей і порушень прав батьків-вихователів і дітей. І, хоча на державному рівні спостерігається тенденція до впровадження концепції ДБСТ як сім’ї, на наш погляд суперечності щодо закладу усунути простіше. Тобто дитячий будинок сімейного типу слід вважати формою державної сімейної опіки над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківської опіки, яка є сімейним закладом опіки, створеним за бажанням подружжя або окремої особи (вихователя).

Таку концепцію можна закріпити юридично через вилучення поняття ДБСТ з документів і відповідних розділів, в яких йдеться про сім’ю і при необхідності внести його до документів і розділів, які регламентують діяльність державних закладів опіки і піклування. У відповідних документах необхідно вилучити з визначення ДБСТ слова «окрема сім’я», а термін «батьки-вихова­телі» замінити на «вихователі».

2. Соціальні стандарти, норми опіки та виховання

Під час моніторингу було отримано наступні результати щодо соціального забезпечення дітей.

Охорона здоров’я

– 17% вихованців вказали, що лікар їх оглядає раз на рік або рідше, недостатню кількість медичних оглядів підтвердили вихователі 2-х ДБСТ.

– 19% вихованців сказали, що лікують їх тільки батьки-вихователі. Жоден вихователь не має медичної освіти.

– Переважна більшість вихователів викликають лікаря лише у складних випадках.

– У 15-ти ДБСТ є діти, які потребують спеціалізованого лікування.

– Вихователі 10-ти ДБСТ не були повною мірою ознайомлені зі станом здоров’я вихованців, коли брали їх на виховання.

– У 3-х ДБСТ не всі діти мають можливість проходити щорічне оздоровлення.

– 97 % вихованців вважають рівень забезпечення засобами гігієни достатнім.

– У 5-ти ДБСТ дівчата не забезпечуються прокладками.

Харчування

– 91% вихованців вважають харчування достатнім.

– У 22-х ДБСТ є можливість додаткового харчування між прийомами їжі. У 4-х – це спеціальна їжа для того, щоби перекусити.

– Розбіжність в обрахуванні вартості натуральних норм денного харчування на одну дитину в різних ДБСТ коливається від 5 грн. до 11,02 грн.

– Їжу планують і готують батьки-вихователі з залученням дітей. Майже всі вихованці вміють готувати.

Фінансове утримання

– У 10-ти ДБСТ вихованці зовсім не беруть участі у плануванні бюджету, ще в 10-ти – з ними інколи радяться.

– У 4-х ДБСТ обмеження в плануванні бюджету мають батьки-вихователі: все здійснюється за наданим кошторисом, з них 3 ДБСТ фінансуються безготівково.

– Розмір кишенькових грошей становить від 25 копійок до кількох гривень на місяць.

– 25% дітей кишенькові гроші не отримують.

– 4 вихованця сказали, що гроші заробляють самі.

Усі діти мають багато обов’язків щодо роботи по господарству. При розподілі праці враховуються вік, уміння й інтереси дитини, стать, фізичний розвиток, стан здоров’я. В одному випадку діти говорили про примус.

При цьому норми забезпечення одягом і взуттям не відповідають реальним потребам вихованців. Особлива проблема із забезпеченням вихованців взуттям. Старшим дітям намагаються придбати кращій одяг і взуття. Не завжди випускники ДБСТ отримують при випуску одяг, взуття і м’який інвентар у відповідності до Постанов Кабінету міністрів України.

Житлове забезпечення та умови проживання

– Житлові приміщення 15-ти ДБСТ потребують різних видів ремонту, є сумніви щодо відповідності їхнього стану санітарно-гігієнічним нормам.

– Близько 40 % ДБСТ мають площу житлового приміщення на одного мешканця меншу за норми, встановлені Житловим кодексом.

– У 12-ти ДБСТ є певні проблеми із забезпеченням меблями, в 4-х – недостатнє забезпечення побутовою технікою, а у 7 – немає транспортних засобів.

– У 7-ми ДБСТ діти не мають індивідуального робочого місця для виконання домашніх завдань.

Відпочинок і дозвілля

– У 20-ти ДБСТ дозвілля проводиться активно, у 16-ти діти проводять вільний час перед телевізором, у 15-ти – діти багато гуляють, у 15-ти – читають книги.

– 56% вихованців мають безпосередній вплив на організацію спільного дозвілля.

– Організація канікул переважно співпадає з організацією оздоровлення дітей. За пільговими путівками їздили до таборів відпочинку і санаторіїв 80% вихованців . В одному ДБСТ за гуманітарною програмою для сиріт діти влітку їздять до Італії.

– 8 % вихованців можуть тільки іноді святкувати свій день народження, 16% лише час від часу отримують подарунки на власне свято.

– У 9-ти ДБСТ на день народження можна запросити друзів.

– У 2-х ДБСТ подарунки на день народження не дарують, в одному святкують день іменинника замість індивідуальних святкувань днів народження.

Право на освіту

– Рішення щодо вибору школи приймають батьки-вихователі, в переважній більшості випадків думка дитини враховується лише формально.

– Не всі вихованці повністю забезпечені підручниками, у 4-х з 24 ДБСТ рівень забезпечення підручниками недостатній. Рівень забезпечення канцелярським приладдям достатній, хоча він і не гарантований Положенням про дитячий будинок сімейного типу.

– Не кожній дитині створено умови для відвідування гуртків і спортивних секцій за її бажанням. Серед перешкод – брак коштів, хоча вихованці можуть відвідувати такі заклади безкоштовно, суперечність релігійним переконанням батьків-вихователів, відсутність відповідного гуртка в даній місцевості.

– У 5-ти ДБСТ діти не мають можливості користуватися домашньою бібліотекою, а користуються лише шкільною. Ми не зустріли жодної ситуації, в якій дитина не мала б повноцінного доступу до літератури ні вдома, ні в школі.

– Лише 21% вихованців має регулярний доступ до комп’ютера. У 13-ти ДБСТ комп’ютера немає. У більшості випадків комп’ютер розглядається лише, як джерело розваг, а не як джерело нової інформації і нових знань.

Забезпечення прав випускників

Основна проблема випускників – забезпечення власним впорядкованим житлом і першим місцем роботи.

Окрім тих пільг випускників, які існують у нормативно-правових актах, треба закріпити для них право:

– Безкоштовного відвідування підготовчих курсів при вузах і професійно-технічних училищах, оскільки це не передбачається бюджетом дитячих будинків сімейного типу, в нормативно-правовій базі не закріплено безкоштовне для сиріт відвідування підготовчих курсів, не всі представники освіти, які відповідають за підготовчі курси, йдуть назустріч інтересам вихованців і дозволяють безоплатне відвідування.

– Гарантованого першого робочого місця через створення реєстру категорій осіб, яких роботодавці повинні брати на роботу першочергово, і внесення до нього випускників ДБСТ (разом з випускниками інтернатних закладів для дітей-сиріт) на одних з перших позицій.

– Залишатись проживати з вихователями, якщо вихователі йдуть на пенсію за вислугою літ, мають приватне помешкання або службове, яке перейшло у власність вихователів через 20 років роботи вихователями, і не заперечують проти спільного проживання випускників з ними.

Також потрібні дієві механізми порядку вступу випускників ДБСТ до професійно-технічних і вищих навчальних закладів, організації збереження закріпленого за ними житла, поки вони виховуються в ДБСТ, позачергового виділення для них впорядкованого житла.

Не діє механізм пільгового влаштування вихованців на подальше навчання. Вихователі і діти не отримують інформації щодо змін у порядку пільгового прийому сиріт до вузів і професійно-технічних закладів. Не відбувається належної співпраці між ДБСТ, соціальними працівниками, службовцями Управлінь і відділів освіти і адміністрації навчальних закладів щодо вирішення цієї проблеми.

Загалом можна зазначити, що вихованці погано орієнтуються у власних процедурних правах, не знають до кого звернутися при порушенні їхніх прав, особливо коли порушниками виступають вихователі. Механізм оскарження дітьми дій батьків-вихователів взагалі відсутній.З деякими процедурами оскарження знайомі 21% вихованців . З діяльністю державних і недержавних організацій, які займаються захистом прав дітей-сиріт, знайомі вихованці 14-ти ДБСТ.

З метою забезпечення індивідуального підходу до виховання кожної дитини для кожного вихованця має бути складено індивідуальний план роботи з дитиною. У створенні плану і його виконанні повинні брати участь фахівці соціального супроводу, а також вихователі і сама дитина. Заходи індивідуального плану роботи з дитиною повинні охоплювати процес підготовки до самостійного життя, вибір професії, навчання у професійно-технічному закладі, вузі, забезпечення житлом, влаштування на роботу. Виконання вихователями і соціальним працівником індивідуального плану дитини повинно підтверджуватись веденням відповідної документації.

За нашими даними краще створювати ДБСТ в окремих будівлях, розташованих у приватному секторі в містах та районних центрах. Потрібні нормовані вимоги щодо житлового приміщення: площі на одного мешканця, наявність відповідних кімнат. Спальні, бажано індивідуальні, мають бути обладнані ліжком, шафою і тумбочкою для кожної дитини, ігрові кімнати – зручними меблями (столи, стільці або крісла чи дивани), телевізором, іграшками, книгами. Місце для навчання у кожного вихованця повинно бути індивідуальним. Ванні кімнати і туалети повинні відповідати санітарно-гігієнічним нормам і вимогам дотримання повсякденної інтимності. Щодо кухні, то в ній одночасно за столом повинні мати можливість розміститися всі мешканці. ДБСТ мають бути забезпечені пральними машинами, холодильниками та іншою необхідною побутовою технікою. Кожному закладу має бути надано у користування мікроавтобус та присадибну ділянку (площею не менш 0,5 га).

3. Соціальний супровід і контроль

Треба чітко розмежувати професійні обов’язки контролю і соціального супроводу та не покладати на останній контролюючі функції. У рамках соціального супроводу за кожним ДБСТ повинні бути закріплені такі спеціалісти: соціальний працівник (відповідальний за контакти і роботу з родиною дитини, співпрацю з іншими установами, з якими стикається дитячий будинок сімейного типу під час функціонування – РАГС, суд, установи освіти та інше), психолог або соціальний педагог (індивідуальне діагностування дитини, терапевтичні заняття з дітьми та вихователями, психолого-педагогічні поради вихователям), юрист (консультування вихователів і дітей щодо їх прав, обов’язків і пільг). Залучення спеціалістів щодо ведення соціального супроводу можна проводити на конкурсній основі за участі представників НПО, згідно з Законом «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю». Вихователі мають право пропонувати свої кандидатури спеціалістів для ведення соціального супроводу.

У разі наявності конфлікту побажань дитини щодо відвідування певних гуртків з релігійними переконаннями батьків-вихователів соціальний працівник повинен знаходити компромісне рішення. Треба посилювати соціальний супровід ДБСТ, в яких діти або навіть одна дитина навчаються індивідуально. Для цього можна використовувати послуги педагогів, як залучених фахівців. Цей же підхід можна використовувати і при необхідності підготовки малюків до школи, наданні вихованцям допомоги по вирівнюванню знань і підготовці абітурієнтів до вступу в вуз.

При потребі поповнення закладу меблями, побутовою технікою, проведення ремонту та здійснення інших позачергових витрат соціальний працівник на основі інформації від вихователів має заздалегідь скласти бюджетну пропозицію до органу виконавчої влади, який фінансує ДБСТ, щодо планування бюджету закладу на наступний рік.

Для забезпечення ефективного контролю за діяльністю ДБСТ в Службах по справам неповнолітніх необхідно ввести посаду відповідного спеціаліста. До його обов’язків можна віднести аналіз інформації щодо ситуації з родичами дитини і можливості повернення дитини до них, дослідження індивідуального плану роботи з дитиною, документації щодо його реалізації, перевірки дотримання норм виховання і опіки та мінімальних соціальних стандартів, вимог до кваліфікації вихователів. На основі зазначених даних він повинен здійснювати періодичну оцінку становища кожної дитини і робити висновок щодо умов перебування дитини у закладі, доцільності її подальшого утримання. Основним критерієм оцінки ситуації має бути дотримання прав дитини.

До роботи у ДБСТ можна залучати волонтерів, наприклад, студентів за спеціальностями соціальний педагог і психолог для проходження навчальної практики і допомоги вихователю (в одному випадку таких волонтерів вже почали залучати).

У навчанні вихователів, підвищенні кваліфікації спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід і контроль, повинні мати можливість брати участь НПО. Це можуть бути навчальні семінари і тренінги з прав людини для різних цільових груп. Дані моніторингу показали необхідність підвищення рівня знань вихователів щодо основ прав людини і прав дитини, існуючих механізмів реалізації процедурних прав і планування внутрішнього бюджету закладу. Інші важливі для підвищення ефективності функціонування ДБСТ теми тренінгових занять: основи конфліктології, розвиток комунікативних навичок, програма заміщення агресії (ART) та інше. Експертів НПО можна залучати до здійснення соціального супроводу, або у якості волонтерів для роботи з вихователями і вихованцями.

У більшості ДБСТ соціальний супровід здійснюється формально. Причиною є брак та значна плинність кадрів в Центрах соціальних служб для молоді.

Окрім зазначеного, були помічені порушення, пов’язані з недостатнім рівнем контролю і соціального супроводу ДБСТ, які суттєво впливають на дотримання прав дітей-вихованців і батьків-вихователів:

– Чотири особи продовжують отримувати пільги вихованців ДБСТ, хоча уже втратили право такими залишатися, 13 вихованців отримують подвійне фінансування – як на вихованців, які продовжують проживати в ДБСТ під час навчання в вузах, а також як на студентів-сиріт, які виховувались в ДБСТ.

– Три з 24 обстежених ДБСТ поповнювались новими дітьми після квітня 2002 року, хоча в них вже виховувалось по 10 і більше дітей.

– По відношенню до 10-ти вихованців має місце невиконання рішення суду – не сплачуються аліменти, хоча є відповідне судове рішення.

4. Забезпечення інформаційного обміну
та свободи вираження поглядів

Результати моніторингу щодо доступу дітей до інформації та свободи вираження власних поглядів наступні.

– Батьки-вихователі для вихованців є основним джерелом передачі всіх видів інформації.

– 27% дітей не мають інформації про свій юридичний статус. 56% дітей (з 191 особи) не має документів, які підтверджують їхній статус, з них 90 дітей перебувають в ДБСТ по 3 роки або більше.

– 77% проанкетованих дітей мають деякі відомості про своїх родичів. У 25% всіх вихованців (з 191 осіб) є офіційні відомості. Батьки-вихователі нерідко приховують від дітей таку інформацію.

– Доступ до інформації про юридичний статус і біологічних родичів найчастіше обмежується через вік вихованців.

– Майже 60 % вихованців регулярно отримують інформацію щодо здорового способу життя, безпечної поведінки, сексу, усвідомленого вибору професії.

– При виборі професії для вихованців батьки-вихователі орієнтуються на власний досвід, фізичні і розумові можливості дитини, значно рідше на бажання дитини.

– Тільки в 3-х ДБСТ вихованці разом з вихователями вирішують, яку пресу купувати і передплачувати.

– 7 вихованців не мають доступу до перегляду телевізійних програм, а 17 – мають обмежений доступ.

– Основні причини обмеження доступу до телевізора: час і зміст програм та вік дітей, релігійні переконання батьків-вихователів, економія електроенергії.

– Батьки-вихователі вводять обмеження, які пов’язані з формою вираження поглядів: заборонено лаятись, вживати ненормативну лексику, висловлювати образливі думки. Інші обмеження пояснюються віком дитини.

– Вихованці приділяють більше значення, ніж вихователі, можливості вільно висловити свою думку.

– 29% вихованців вважають, що можуть висловлювати незгоду з рішенням вихователів, але їхня думка нічого не змінить.

– У 4-х ДБСТ батьки-вихователі розглядають незгоду з власним рішенням, як непокору. У 2-х за це передбачені покарання і примусові дії.

– У 23-х ДБСТ батьки-вихователі цікавляться думкою вихованців стосовно їхніх особистих справ.

– У 50 % випадків діти мають деякий вплив на остаточне рішення вихователів. Думка дитини враховується вихователями з обмеженнями щодо «розумності думки» і віку дитини.

– 62 % вихованців вважають, що їхні взаємини з вихователями базуються на повазі і співпраці, 6% – на підлеглості і примусі, 5% – на взаємній байдужості.

5. Жорстоке або таке, що принижує гідність,
поводження чи покарання

Дані моніторингу показали наступні результати.

– Найчастіші покарання: «висварити», «поставити у куток», «не пустити гуляти», «обмежи­ти перегляд телевізора».

– До вихованців з різними формами залежностей вживають покарання замість консультування зі спеціалістами, до яких батьки-вихователі звертаються рідко. Такі діти майже не отримують професійної допомоги.

– У 4-х ДБСТ карають позбавленням їжі, в 6-ти ДБСТ карають додатковою роботою, а в одно­му з ДБСТ використовують систему штрафів.

– У 10-ти ДБСТ вживають різні види фізичних покарань, у 5-ти – досить суворі (побиття паском, батогом за крадіжку, віджимання з рахуванням до 100).

– Є випадок принижуючого гідність «символічного прив’язування до ганебного стовпа», а також «відбирання імені», що грубо порушує положення всіх міжнародних та національних документів з прав дитини.

– В одному випадку дітей «годували» сигаретами, щоб більше не курили.

– 25 % вихованців вважають, що в їхніх дитячих будинках сімейного типу трапляються випадки такого поводження, що принижує гідність.

– Основна причина покарань – неслухняність вихованців, невиконання розпоряджень батьків-вихователів. У 11-ти ДБСТ вихованців карають за погані оцінки.

– У 6-ти ДБСТ вихователі у якості нагороди використовують розподіл благ, які вихованцям забезпечує держава – поїздки до табору відпочинку, новий одяг, взуття, тощо.

– У 7-ми ДБСТ можна говорити про існування системи покарань і нагород, але навіть в них відсутня чіткість, логіка і послідовність, присутня велика частка довільності.

6. Захист від втручання в приватне життя (право на приватність)

Моніторинг виявив такі особливості приватного життя вихованців.

– Лише 3 % від загальної кількості вихованців мають індивідуальні спальні кімнати. 7 % вихованців мають спальні на 5 або більше осіб.

– Для ДБСТ не виділяється достатньо коштів на придбання індивідуальних меблів для вихованців.

– У 3-х ДБСТ не забезпечена інтимність користування ванною і туалетом.

– 99 % вихованців вказали, що мають особисті речі.

– Є 2 випадки, коли діти мають спільний одяг і коли одяг передається від старших дітей молодшим.

– 12 % вихованців впевнені, що місце для їх власних речей є загальнодоступним. 24 % вихованців вважають, що їх речі ніхто переглянути не може, 55% – що це можуть зробити батьки-вихователі.

– Більшість наявних в ДБСТ процедур щодо пошуку винного у крадіжці принижують гідність дитини.

– 75% вихованців можуть самостійно обирати собі одяг і зачіску. Обмеження виникають через вік дитини. Батьки-вихователі вживають суб’єктивні вимоги до зачісок вихованців – акуратність, скромність і зручність. У 3-х ДБСТ питання вибору одягу повністю вирішують вихователі.

Висновки та рекомендації

Дані моніторингу показали, що з точки зору дотримання прав людини змін потребує вся система функціонування дитячих будинків сімейного типу: концепція і визначення юридичного статусу, підпорядкування і фінансування, заохочення і вимоги до вихователів, принципи передачі дитини на виховання і забезпечення пільг для випускників, контроль і соціальний супровід. Для цього потрібні зміни в нормативно-правовій базі, яка регламентує діяльність ДБСТ, впровад­ження нових механізмів реалізації прав та пільг вихованців і вихователів, налагодження інформаційного обміну, подолання стереотипного ставлення громадськості до дітей-сиріт і ДБСТ.

На законодавчому рівні слід закріпити принципи, що відповідають міжнародним стандартам передачі дитини-сироти на виховання до державного сімейного закладу опіки, але не відображені в чинних правових актах:

– Влаштування дитини на виховання у ДБСТ повинно здійснюватись тільки тоді, коли її не можна влаштувати в природну сім’ю (залишити з рідними батьками, передати на виховання родичам, іншім опікунам чи піклувальникам, або до прийомної сім’ї). До закладу інтернатного типу дитину можна направляти лише після вичерпання всіх можливостей влаштувати її до сімейних форм опіки.

– При направленні дітей у ДБСТ слід враховувати різницю у віці між дитиною і вихователями так, щоб випуск дітей з закладу було здійснено до досягнення хоча б одним з вихователів пенсійного віку.

– У дитини повинна залишатись можливість повернутися до сім’ї рідних батьків, бути усиновленою, переданою на виховання до прийомної сім’ї, як до більш досконалих і пріоритетних форм сімейної опіки.

– Вихователі, самі діти і, якщо це доцільно, їхні біологічні батьки мають право брати участь у процесі прийняття всіх важливих рішень щодо подальшої долі дитини, зокрема, влаштування її до ДБСТ, переводу до іншого закладу опіки, передачі на виховання в іншу сім’ю.

– Поповнення ДБСТ новими вихованцями можна проводити лише тоді, коли це дозволяє площа приміщення.

ДБСТ має підпорядковуватись структурному підрозділові органу, який прийняв рішення (розпорядження) про його створення, що повинен забезпечувати ефективне функціонування і організацію фінансування, здійснювати контроль за умовами проживання та виховання дітей-сиріт, координувати діяльність усіх установ та закладів, причетних до роботи в ДБСТ.

На наш погляд, цими структурними підрозділами повинні бути Управління (відділи) у справах сім’ї та молоді. Відповідно, Управління освіти та науки треба звільнити від обов’язків фінансу­вання та функцій контролю. Порядок підпорядкування необхідно визначити на законодавчому рівні.

Фінансування ДБСТ треба здійснювати з обласних бюджетів, бюджетів АР Крим, міст Києва і Севастополя. Це необхідно задля вирівнювання ситуації у різних ДБСТ по всій країні, їхнього захисту від необґрунтованих рішень місцевої влади щодо їхнього фінансування та буде сприяти прозорості фінансування. Фінансування ДБСТ з обласних бюджетів дозволить реалізувати принцип «гроші ходять за дітьми» при переході дитини з інтернатного закладу опіки до ДБСТ (або у виключних випадках – навпаки). Задля усунення суперечностей слід внести відповідні зміни у Бюджетний Кодекс, за яким ДБСТ фінансуються з місцевих бюджетів.

Фінансування треба здійснювати на змішаній основі: оплата комунальних платежів, матеріально-технічне забезпечення, ремонт житлових приміщень – за безготівковим розрахунком, а заробітна плата вихователів і грошове утримання вихованців має виплачуватись готівкою. Бюджет повинен мати статтю «непередбачені витрати» для задоволення виникаючих позачергових потреб ДБСТ.

Необхідно на законодавчому рівні розробити норми виховання й опіки, що мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини і захисті її інтересів, прав її рідних батьків, збереженні родинних зв’язків. Виховання у ДБСТ повинно обов’язково відповідати нормам виховання й опіки, які забезпечать найкращі умови для отримання освіти, розвитку індивідуальних здібностей, формування навичок здорового способу життя, вирівнювання недоліків розвитку, підготовки до самостійного життя.

Беззаперечною є необхідність створення мінімальних соціальних стандартів – стандартів послуг, якими мають бути забезпечені ДБСТ, і їхнє закріплення у нормативно-правовій базі. Ці стандарти мають гарантувати не тільки норми харчування вихованців і забезпечення їх одягом, взуттям, м’яким інвентарем, ліками, предметами особистої гігієни, іграшками та книжками, а також передбачати потребу дітей у забезпеченні канцелярським приладдям і шкільними підручниками, виділенні кишенькових грошей, вільному доступі до їжі та напоїв. На основі зазначених стандартів мають визначатись розміри грошового утримання вихованців.

Друга частина соціальних стандартів повинна стосуватись матеріально-технічного забезпечення ДБСТ. При виборі місця для створення закладу треба враховувати наявність поблизу шкіл, можливість надання поглибленої освіти талановитим дітям і спеціалізованої освіти дітям з особливими потребами.

На базі ДБСТ слід розпочати розвивати інститут сімейного лікаря. Норми матеріально-тех­нічного забезпечення фахівця-сімейного лікаря, зокрема надання транспортного засобу, укомплектування необхідними медикаментами, повинні відповідати концепції сімейної медицини. За поданням бюджетної пропозиції соціальним працівником, треба при необхідності додатково виділяти кошти на платне лікування вихованців.

Для регулярного інформування вихователів ДБСТ, спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід і контроль за дотриманням прав людини, а також підвищенням їхньої кваліфікації, Міністерству у справах сім’ї, дітей та молоді необхідно випускати періодичний (3–4 рази на рік) інформаційний бюлетень, який відображатиме поточні зміни в нормативно-правовій базі стосовно дітей-сиріт і вихователів, юридичні консультації, бухгалтерські поради, досвід роботи вихователів різних ДБСТ. Бюлетень має розповсюджуватись серед усіх дитячих будинків, Управлінь у справах сім’ї та молоді, Центрів соціальних служб для молоді, Служб у справах неповнолітніх, Управлінь і відділів освіти.

Для обміну інформацією треба регулярно проводити з’їзди вихователів, а також навчальні семінари, наприклад, під час спільного з дітьми оздоровлення.




[1] Наведені дані стосуються результатів анкетування 86 вихованців, якщо не вказано інше.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори