Президента знову підставили
12 вересня «трійка» суддів Печерського суда м.Києва відмовила у задоволенні скарги правового радника Альянсу Майдан Олександра Северина на бездіяльність Президента України, котра полягає у ненаданні відповіді на інформаційний запит.
Інформаційного запита в рамках «Операції «Для друку» (http://maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_draft&trs=-1&key=1115034474) було надіслано 06.05.05 і відповідно до Закону України «Про інформацію» відповідь мала бути наданою протягом місяця. Відсутність будь-якої реакції з боку адресата стала причиною відповідної скарги, якою вимагалося зобов’язати В.Ющенка надати належну відповідь згідно із законодавством.
На судовому засіданні представник Президента (себто співробітник Міністерства юстиції) надала судові копію немовби відправленої відповіді (відписка, з якою ми незабаром ознайомимо читачів «Майдану») з випискою з внутрішнього реєстру про нібито відправлення. Причому документ підписано не Президентом, а якимось чиновником.
Аргументи майданівця, що запит взагалі-то надсилався Президенту, а не чиновнику, і що опонентам не завадило б підтвердити надання «відповіді» не внутрішньою «бомагою», а поштовим повідомленням, суд не сприйняв.
«Ніколи не бачив, – коментує О.Северин, – щоби судді виходили з зали з такою поспішністю. Визнання за доказ відправлення відповіді внутрішнього документа сторони у справі взагалі-то дивує, настільки, наскільки щось ще може дивувати в нашому судочинстві. Це те ж саме, якби я сам собі виписав паспорта. Звичайно, жодної відповіді я не отримував і маю, м’яко кажучи, дуже великі сумніви щодо того, що вона колись кудись надсилалася. Тим більш – вчасно. Але рішення суду, яким воно не є, є рішенням суду і його треба поважати. Буде оскарження рішення суду, буде оскарження відмови у наданні інформації, будуть нові позови і нові запити. Вважайте, що Президента невизнанням і незадоволенням цієї простої скарги, підставили. Ми врахуємо особливості діловодства у державних органах і специфіку тлумачення ними законодавства. Скоріше за все, замість однієї скарги він матиме кілька позовів. Життя триває, а відтак – і боротьба за право на правду. Сподіваюся, до речі, що заяви Олега Рибачука про відмову від практики «секретних указів», толерованої його попередниками включно з паном Зінченком, не залишаться заявами».
Наш інформ.
13-09-2005