пошук  
версія для друку
27.09.2005 | Юрій Чорней, "Доба"

Трояндова свобода слова

   

За свою журналістську кар’єру мені вже доводилося писати про президента ЧАКТ ТВА Василя Забродського. Після судового позову 2002 року управління з питань освіти і науки Чернівецької ОДА щодо "захисту честі, гідності та ділової репутації" з вимогою виплатити матеріальну компенсацію 390 тисяч гривень за нібито завдану паном Забродським образу чиновникам ОДА (обраховану ними в 90 млн. 750 тис. (!) грн), як годиться у журналістському середовищі, став на захист колеги. І хоча політичні уподобання пана Забродського, який вже тоді був членом СДПУ (о), не зовсім, м’яко кажучи, збігалися з моїми особистими, як і решти колег, політичними орієнтирами, проте ми вкотре нагадали режиму, що негоже позивати журналістів за їх критичні матеріали. Не втомлюючи читачів подробицями тієї справи, нагадаю, що, на відміну від багатьох інших журналістів та видань, яких приблизно у той самий час так само позивали чиновники, Забродський свою справу виграв. На відміну від схожих процесів, де незабаром довелося побувати, йому і знімати процес дозволяли і навіть чи не вперше (!) в історії буковинського судочинства для винесення виправдального вироку використали положення статті 10-ї Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Натомість однопартійці журналіста Забродського, тоді ще провладні, навпаки, не дуже зважали на таку абстрактну річ, як журналістська солідарність, коли під час останніх президентських виборів негласно вводили табу на зображення помаранчевого кольору на телеканалі, не кажучи вже про репортажі з виборчих штабів, які підтримували опозиційних кандидатів. Як постійний учасник передвиборчих прес-конференцій у штабах двох основних претендентів на президентську посаду можу засвідчити особисто, що журналісти ТВА були не частими гостями на заходах, організованих представниками Ющенка у регіоні. Не знаю, наскільки підготовлені подібним чином новини можуть вважатися об’єктивними, але те, що це є, м’яко кажучи, непрофесійний підхід, думаю, зрозуміло.

Врешті, попри безперспективність суперечки про таку суб’єктивну річ, як об’єктивність чиєїсь позиції, особисто знаю людей, які у найприскіпливішому суді засвідчать, що під час найважчої в Україні президентської кампанії місцевий телеканал ТВА явно не належав до переліку тих ЗМІ, де спраглі до правди громадяни могли отримати об’єктивну та неупереджену інформацію про те, що відбувається у країні. Можливо, тому так складно тепер сприймати за чисту монету увесь той лемент про переслідування каналу представниками вже нової влади. Звісно, якщо таке ганебне явище справді має місце, то як і в 2002 році — першим стану на захист ТВА та його президента. (Пам’ятаючи при цьому, що саме однопартійці пана Забродського немало зробили для того, щоб в Україні запанували нелюдські методи ведення бізнесу, юридично небездоганне усунення від виконання посадових обов’язків, переслідування за політичну позицію тощо). Але підставою для цього мають стати не голослівні звинувачення представників опозиційної політичної сили, а доведені у судовому порядку факти. А особисто для мене найбільший урок з ситуації навколо ТВА полягає в іншому: журналісти, які висвітлюють згадане протистояння, теж мають право на свободу слова, як, до речі, й на те, щоб бачити ситуацію і розповідати про неї інакше, ніж це роблять екс-президент каналу та близькі до нього чернівецькі журналісти.

("Доба", м. Чернівці, №38, 22 вересня 2005 р.)

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль