пошук  
версія для друку
11.10.2005 | Євген Захаров, Харківська правозахисна група

ПРО НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

   

Проблема доступу до правової допомоги є однією з найбільш важких в царині прав людини. Право на таку допомогу гарантується 59 статтею Конституції, якою проголошується також, що у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Проте ці положення Конституції практично не реалізовані. Як відомо, право на безоплатну правову допомогу відповідно до чинного законодавства має доволі широке коло громадян України та осіб без громадянства:

жертви політичних репресій, які реабілітовані (ч.6 статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»);

ветерани війни (ч.2 статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війні і гарантії їх соціального захисту»);

жертви незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (п.4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»);

психічно хворі особи, яким надається психіатрична допомога (ч.3 статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу»);

біженці або шукачі притулку, щодо яких вирішується питання про надання статусу біженця (статті 18, 20 Закону України «Про статус біженців», а також ч.4 статті 5 Закону України «Про соціальні послуги»);

неповнолітні батьки (стаття 156 Сімейного кодексу);

особи, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити догляд за ними (ч.4 статті 5 Закону України «Про соціальні послуги»);

особи, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, або у зв’язку зі стихійними лихами, катастрофами (ч.4 статті 5 Закону України «Про соціальні послуги»);

діти та молодь, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї (ч.4 статті 5 Закону України «Про соціальні послуги»).

Правової допомоги потребує також велика кількість мешканців України, які є малозабезпеченими. Але чинне законодавство не передбачає надання допомоги з боку держави у цивільних та адміністративних справах. Безоплатна правова допомога надається лише в кримінальних справах і лише адвокатами. Згідно зі статтею 47 КПК особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть призначити захисника через адвокатське об’єднання у разі, якщо його участь є обов’язковою відповідно до статті 45 КПК, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника, а також коли бажає запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може цього зробити.

Для того, щоб з’ясувати реальне становище з оплатою праці адвокатів за надання ними юридичної допомоги у кримінальних справах за рахунок державного бюджету, ХПГ звернулася з інформаційними запитами до Міністерства юстиції України, територіальних управлінь юстиції, Державної судової адміністрації України (ДСАУ) та її територіальних управлінь, апеляційних судів. Ми запитували, які суми було передбачено бюджетом для надання юридичної допомоги адвокатами за призначенням, які кошти було реально отримано і як вони були витрачені. Дані, отримані у відповідях на інформаційні запити, можна підсумувати таким чином.

До набрання чинності Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 №3018-ІІІ кошти на оплату послуг адвокатів за участь у розгляді кримінальних справ за рахунок держави передбачались у кошторисах на утримання місцевих та апеляційних судів, у яких розглядались зазначені справи. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 03.12.1997 №265 «Про запровадження нової бюджетної класифікації України» фінансування видатків на оплату праці адвокатів здійснювалося за кодом економічної класифікації видатків 1139 «Оплата інших видатків». Цей код синтетичний: за ним фінансувалися також видатки на проїзд та проживання потерпілих та свідків під час судового розгляду, послуги експертів під час слідства, видатки на охорону, страхування, видатки на оплату професійних послуг тощо.

Як повідомило Міністерство юстиції, за кодом 1139 у 2001 році апеляційні суди отримали 365,1 тис. грн. (67.5% від передбаченої бюджетом суми), у 2002 році – 296.2 тис. грн. (75% від плану). Місцеві суди отримали в 2001 р. 79.9 тис. грн. (3.6% від плану), у 2002 році – 927,9 тис. грн. (41.7% від плану). Розподіл фінансування для апеляційних судів між 27 регіонами України та реально витрачені суми представлені в другому, третьому, четвертому та п’ятому стовпчиках табл. 1. Ці дані ХПГ отримала з апеляційних судів. На жаль, 8 апеляційних судів – міста Києва та Донецької, Львівської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Хмельницької й Чернігівської областей – грубо порушили Закон України «Про інформацію» і не відповіли взагалі на наш інформаційний запит, хоча він навіть надсилався повторно. Апеляційний суд Закарпатської області переслав наш запит до територіального управління ДСАУ, яке відповіді нам не надіслало. Апеляційні суди Севастополя та Вінницької й Тернопільської областей не повідомили про суми, отримані за кодом 1139 (це позначено в таблиці знаком ?????), а просто написали, що послуги адвокатів не оплачувалися. Повідомлення про відсутність фінансування позначено в таблиці знаком ***. На нашу думку, зібрані, хоча й неповні, дані дають підстави для певних висновків. Перший: вражають мізерні розміри сум, виділених за кодом 1139. Фінансування судів просто жалюгідне, і при таких обставинах говорити про незалежність судів важко. Другий: система надання безоплатної правової допомоги в кримінальних справах в Україні до середини 2004 року була практично відсутня, а починаючи з середини 2004 року – продемонструвала свою повну неефективність. Цю систему необхідно будувати заново.

Починаючи з 01.01.2003, відповідно до Закону «Про судоустрій України» функції щодо фінансування та матеріально-технічного забезпечення судів було покладено на ДСАУ, а тому кошти Мінюсту на здійснення оплати послуг адвокатів на 2003 рік та перші 6 місяців 2004 року бюджетом не були передбачені. Відповідно, у ці 18 місяців праця адвокатів за призначенням з бюджету не оплачувалася. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 17.06.2004 №1801-ІУ ці видатки на другу половину 2004 року передбачалося профінансувати за окремою бюджетною програмою 3601160 «Надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави». За цією програмою, як повідомила ДСАУ, бюджетом було передбачено в 2004 році 1915,3 тис. грн., а Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» суму було збільшено до 1960.9 тис. грн.

На виконання зазначеної державної програми з липня 2004 року Державним казначейством України щомісячно проводилося фінансування територіальних управлінь юстиції для здійснення виплат адвокатам. Отримані та виплачені управліннями юстиції суми за липень-грудень 2004 року показані в двох останніх стовпчиках табл.1. Ці дані отримані з територіальних управлінь юстиції. На жаль, чотири обласні управління юстиції – Волинське, Кіровоградське, Рівненське та Черкаське – не відповіли на наш запит взагалі. Київське обласне управління юстиції порадило звернутися за інформацією, яку ми запитували, до Міністерства юстиції. Луганське та Миколаївське обласні управління юстиції не повідомили про суми, отримані з бюджету. Звертає увагу відсутність фінансування з бюджету АРК за бюджетною програмою 3601160. Куди ж були спрямовані відповідні кошти? Неординарне вчинило Одеське обласне управління юстиції: воно просто перерахувало усю отриману суму – 165 600 гривень – до адвокатського об’єднання «Одеська обласна колегія адвокатів». Про подальшу долю цих коштів управління не повідомило.

Чим же можна пояснити, що навіть ті малі суми, які були спрямовані на оплату праці адвокатів в кримінальних справах, були витрачені тільки на третину, і решта повернулася до бюджету? Частково відповідальні за це адвокати, які просто відмовляються працювати за рахунок держави. Про це свідчить картина використання коштів в різних регіонах країни. Як можна побачити, в деяких областях виділені кошти використані повністю, а в деяких – зовсім не витрачалися. Але, на нашу думку, головна причина – умови оплати.

Щоб це з’ясувати, звернемось до Постанови Кабінету міністрів України №821 від 14 травня 1999 р., яка затверджує «Порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави». Відповідно до цього Порядку, підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допомоги є постанова особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі. На підставі цих двох документів – постанови та довідки про участь адвоката у справі – адвокат складає третій документ: довідку-розрахунок про розмір коштів, які підлягають виплаті адвокату, цей документ і використовується для проведення оплати із бюджету. Оплата праці здійснюється в розмірі 15 гривень за повний робочий день, а якщо адвокат був зайнятий у справі неповний робочий день, то оплата провадиться пропорційно до затраченого часу, виходячи з денної ставки 15 гривень.

Отже, призначення адвоката для надання допомоги в кримінальних справах цілковито залежить від органів, які провадять дізнання або слідство, або суду, а оплата його праці настільки мала, що, скоріше за все, адвокати часто просто не хочуть витрачати час на оформлення необхідних паперів для отримання коштів. Як вказано у відповіді Дніпропетровського обласного управління юстиції, у другому півріччі 2004 року до управління надійшло 249 документів на оплату на загальну суму 18 191 грн., тобто середній заробіток адвоката за працю по одній кримінальній справі становить приблизно 73 гривні за працю протягом майже п’яти повних робочих днів. Чи варто дивуватися, що існуюча система надання правової допомоги в кримінальних справах практично не працює?

Табл.1

Регіон України (область)

Отримано, грн.

Виплачено, грн.

Отримано, грн.

Виплачено, грн.

2001

2002

2001

2002

07-12.2004

07-12.2004

АРК

 9 000

14 380

 3 048

 8 315

***

 0

Вінницька

?????

?????

 0

 0

 37 800

 16 903.26

Волинська

 6 480

 12 200

 0

 0

Дніпропетровська

30 951

22 375

2272.5

2606.25

107 000

 18 191.00

Донецька

226 200

 21 723.00

Житомирська

7 750

9 180

 75

 150

 18 000

 853.00

Закарпатська

Переслав

Запит

 7 500

 0

Запорізька

 2 836

14 080

 0

 1 050

 68 100

 28 400

Івано-Франківська

***

***

 0

 0

 12 000

 210

Київська

14 313

11 240

 975

 555

Відписка

Кіровоградська

 675

 1485

 675

 1485

Луганська

14 700

14 220

11 060

10 810

 ?????

 5 609

Львівська

 24 000

 24 000

Миколаївська

 ?????

 150

Одеська

 165 600

Перераховані ООКА

Полтавська

10 500

11 720

 561

 195

 7 871

 7 871

Рівненська

13 000

 7 440

 0

 0

Сумська

19 460

30 300

 255

 600

 13 800

 570

Тернопільська

?????

?????

 0

 0

 4 200

 0

Харківська

 96 900

 0

Херсонська

18 045

 9 840

Разом

100 грн.

 49 200

 0

Хмельницька

 14 700

 161

Черкаська

 9 000

9 160

 2 148

 426

Чернівецька

12 600

 8 600

 0

 240

 7 500

 0

Чернігівська

 9 600

 2 600

М. Київ

 28 200

 7 000

М. Севастополь

?????

?????

 0

 0

 7 500

 0

Загалом

169 310

176 220

21069.5 12.44%

26532.25 15.1%

905 671

299 841.26 33.1%

Проект «Журналісти Херсонщини – за вільний доступ до інформації»

Упродовж кількох років Херсонська міська Асоціація журналістів (далі – ХМАЖ) «Південь» працює над покращенням доступу до інформації.

Торік восени було проведене перше соціологічне дослідження, яке з’ясувало, що місцевим медіа важко добитися від чиновників згоди на інтерв’ю. А про те, щоб телевізійники могли вільно знімати під час судового засідання, годі було й говорити.

Журналісти друкованих та електронних ЗМІ об’єднали свої зусилля. Провели кілька спільних акцій, під час яких «навчали» держслужбовців поважати права журналістів на доступ до інформації та професійну діяльність. Зокрема, дуже резонансною була акція «Півдня», коли журналісти вирішили контролювати прозорість судового процесу над медіа-адвокатом Я.Ващуком. Тоді мені особисто довелося розповідати охоронцям Дніпровського райсуду, чому я маю право знімати суд як ззовні, так і всередині. А Світлана Смаль, координатор проекту ХМАЖ «Південь» «Журналісти Херсонщини – за вільний доступ до інформації», подарувала судді Вікторії Ратушній витяги із законів, які регламентують гласність судового процесу та обов’язки ЗМІ надавати соціально важливу інформацію. І це спрацювало: наступного дня нам перешкод у роботі вже ніхто не чинив.

Набутим досвідом журналісти ділилися на правових семінарах у багатьох регіонах України.

І ось наприкінці проекту «Журналісти Херсонщини – за вільний доступ до інформації», реалізованого «Півднем», проведене ще одне соціологічне дослідження. Його науковим керівником був завідувач кафедри філософії й соціології Херсонського національного технічного університету (далі – ХНТУ), кандидат соціологічних наук, доцент Володимир Коробов. Соціологи запитали досвідчених місцевих журналістів, чи змінилася інформаційна політика органів державної влади та місцевого самоврядування за останні півроку. Експерти відзначили, що на стосунки чиновників і журналістів за цей період вплинуло багато чинників: «Помаранчева революція», правова просвіта, акції «Півдня». І в цілому ситуація покращилася, відбулись певні зміни у бік поліпшення співпраці. Проте частина опитаних вважає, що зміни у владі носять лише «косметичний» характер, а бюрократія все ще прагне поставити під свій контроль канали виробництва, зберігання й поширення інформації. Як і раніше, журналістам відмовляють у наданні інформації по телефону, без узгодження з керівництвом чи прес-службою, відмовляють в усному інтерв’ю, продовжують «відфутболювати». Соціологи говорять про так званий інформаційний «саботаж» чиновників, коли журналісти не отримують прямих відмов ні в усній, ні в письмовій формі, але чиновники майстерно ухиляються від надання інформації.

Як і раніше, закритими лишилися прокуратура, СБУ, міліція, митниця, міськрада та її виконком. Найнедоступнішими для журналістів є питання, пов’язані з фінансами, земельними ресурсами, нерухомістю, бюджетними коштами та коштами фондів.

Втім, добре, що за таких несприятливих умов для виконання професійних журналістських обов’язків у Херсоні з’явилася «реальна профспілка», що бореться за прозорість влади, за створення своєрідної журналістської «соборності». За висновками соціологів, «Південь» фактично став «комітетом захисту прав споживача інформації від владних структур». Як підкреслив голова ХМАЖ «Південь» Андрій Матросов, «виховну» роботу із державними службовцями ця організація вестиме доти, поки вони не почнуть поважати інформаційні права людини.

Наталя Мельникова, член ХМАЖ «Південь»

Уривки із звіту про результати соціологічного дослідження

«Інформаційна робота органів місцевої влади та самоврядування. Проблеми забезпечення інформаційної відкритості та ефективної взаємодії чиновників і журналістів»[1]

Питання, які були поставлені журналістам, надані в наступній таблиці. По кожній групі питань подаються приклади відповідей та їхнє узагальнення.

1.

Оцінка змін, що відбулися у взаємодії влади і журналістів протягом останнього півріччя та впливу на ситуацію проекту Херсонської міської Асоціації журналістів «Південь»

1.1.

Загальна характеристика змін

1.2.

Зміни, що відбулися внаслідок діяльності проекту ХМАЖ «Південь» «Журналісти Херсонщини – за вільний доступ до інформації"

1.3.

Вплив на ситуацію акцій журналістів, спрямованих на поліпшення доступу до інформації в судах Херсонщини, а саме: акції захисту прав медіа-адвоката Ярослава Ващука під час судового процесу та акції захисту професійних прав журналістів під час слухання в суді скарги Люби Єрьомічевої на порушення виборчого законодавства тодішнім головою облдержадміністрації Сергієм Довганем.

1.4.

Вплив на стосунки журналістів та депутатів облради акції масової подачі судових позовів журналістів на Херсонську обласну раду з приводу недопущення їх на позачергову сесію 24 листопада 2004 р.

1.5.

Оцінка журналістами ефективності засідань медіа-клубу «Південь» на теми доступу до інформації із залученням чиновників і представників прес-служб

1.6.

Оцінка журналістами правових семінарів, проведених IREX U-MEDIA і ХМАЖ «Південь».

1.7.

Оцінка журналістами впливу роботи юриста проекту ХМАЖ «Південь» «Журналісти Херсонщини – за вільний доступ до інформації» на їх професійну діяльність

2.

Рівень відкритості органів влади і самоврядування Херсонщини для ЗМІ

2.1.

Оцінка відкритості/закритості для ЗМІ Херсонщини державних установ та органів місцевого самоврядування

2.2.

Порушення прав журналістів на доступ до інформації з боку влади

2.3.

Причини закритості органів влади і державних установ

2.4.

Найтиповіші методи порушення чиновниками законодавства в інформаційній сфері

2.5.

Свіжі приклади того, коли журналіст намагався отримати інформацію для публікацій від чиновників і зіткнувся з проблемами

2.6.

Вплив особистих контактів на роботу журналіста з чиновниками з метою отримати необхідну інформацію

2.7.

Тіньові відносини журналістів з чиновниками в органах влади і самоврядування

2.8.

Оцінка застосовування інформаційного запиту

3.

Інформаційна робота органів влади і самоврядування

 

3.1.

Оцінка змін, що відбулися за останні півроку в інформаційній роботі органів влади і самоврядування на Херсонщині

3.2.

Оцінка роботи прес-служб органів влади і самоврядування

3.3.

Оцінка прес-конференцій представників органів влади

3.4.

Оцінка напрямків діяльності органів влади і сфери життя суспільства на предмет їх відкритості/закритості для журналістів

3.5.

Використання органами влади і самоврядування сучасних методів поширення інформації

4.

Оцінки рівня публікацій місцевих ЗМІ стосовно влади

4.1.

Оцінка рівня і інформаційної насиченості публікацій місцевих ЗМІ стосовно нової влади

4.2.

Інформація про діяльність оновлених органів влади на яку читачі очікують найбільше

1. Оцінка змін, що відбулися у взаємодії влади і журналістів протягом останнього півріччя та впливу на ситуацію проекту ХМАЖ «Південь».

 

1.1. Загальна характеристика змін

На думку більшості експертів, протягом останнього півріччя у взаємодії між владою та журналістами спостерігаються незначні зміни. Влада стала більш відкритою. Проте ця відкритість продовжує мати свої обмеження, специфіку і часто-густо є ситуативною. Крім того, позитивні зрушення торкнулися далеко не всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших державних інституцій.

По відношенню до змін експерти поділилися на дві групи: «песимісти» та «помірковані оптимісти». «Песимісти» вважають, що закритість влади в Україні – це її родова ознака, «помірковані оптимісти» вважають, що нові люди у владних структурах якщо не намагаються бути більш відкритими, то хоча б намагаються виглядати такими. Тобто частина експертів вважає, що зміни в інформаційній політиці влади носять «косметичний» характер. Частішими стали зустрічі з журналістами, прес-конференції. При цьому саме влада дедалі частіше стає їх ініціатором. Частина чиновників перестала уникати зустрічей з журналістами, перестала «ховатися» від них.

·  «Информация стала более доступной, во всяком случае в органах местного самоуправления и обладминистрации. В общем-то, там изменились руководители, все же зависит от человека, и получить информацию стало немножечко проще».

·  «Изменения произошли только на уровне областной власти. Областная власть стала более доступной, более открытой. Тем более, сейчас они ввели рассылку, в виде анонсов, графиков планируемых в администрации мероприятий. В этом смысле она стала открытее и доступнее. Однако, она стала такой в очерченных рамках: о том, о чем хотят – говорят, о том, о чём не хотят – не говорят. В принципе, все осталось по-прежнему. Горисполком, городские власти фактически остались такими же недоступными, как и раньше».

·  «Ситуация с доступом к информации несколько изменилась, как мне кажется, в лучшую сторону, но весьма незначительно. Демонстрируются попытки органов власти к тому, чтобы считалось, что доступ к информации максимален, но механизмы ее выдачи остались практически прежними и особых достижений в этом плане не заметно. Несколько улучшилась ситуация получения информации от Центра общественных связей областного УМВД. С остальными людьми в погонах – как практически невозможно было работать, так невозможно и сейчас».

З іншого боку, на думку експертів, ситуація змінилася, але внаслідок діяльності журналістів, які стали більш сміливими, вимогливими. Це, в свою чергу, було наслідком політичних змін у країні та активізації структур громадянського суспільства на місцях.

·  «Ситуация, конечно изменилась. Изменилось отношение журналистов к этой проблеме. Все политические события, естественно, дали внутренний толчок для того, чтобы быть более уверенными в себе. Появилась надежда, что можно изменить ситуацию с доступом к информации к лучшему. Появился энтузиазм, хотелось что-то поменять, участвовать в этих изменениях. Я думаю, что настроение оранжевой революции стало поводом для того появления энтузиазма».

·  «Я думаю, публікації з приводу того, що в суді має місце корупція, змусили суддів трошки занервувати, Іванищука (голова Апеляційного суду – Ред.) у всякому разі. Я вважаю дуже мужнім вчинок Михайла Новицького (шеф-редактор херсонської газети «Гривна» – Ред.), коли він сказав на прес-конференції : «...Анатолий Петрович, вы страшный человек, вас боятся многие, на вас трудно накопать, но мы будем стараться».

Аналізуючи висловлювання щодо причин змін в інформаційній політиці влади, можна дійти висновку, що така інформаційна політика владних структур – це, з одного боку, їх своєрідна захисна реакція на тиск з боку інших владних і бізнесових структур, і, в останню чергу, громадськості. З іншого боку, існує думка, що залучаючи журналістів до обговорення тих чи інших питань, посадові особи у такий спосіб вирішують свої власні проблеми у боротьбі з опонентами, а журналістів просто «використовують» як посередників у цій боротьбі.

·  «Я знаю, що наш Апеляційний суд взагалі раніше ніколи не запрошував до себе пресу, ніколи ніяких прес-конференцій, а цього року він раптом «розродився» прес-конференцією. Мабуть все-таки його допекли, там же стояли пікети весь час. Думаю, що це швидше був захист, тому що після того ні разу не було прес-конференцій… Я думаю, що це було обумовлено ситуацією».

1.2. Зміни, що відбулися внаслідок діяльності проекту ХМАЖ «Південь» «Журналісти Херсонщини – за вільний доступ до інформації»

Щодо впливу діяльності ХМАЖ «Південь» на відносини між владою і журналістами, експерти зайняли три основних позиції, які можна проранжувати за частотою згадувань (де 1 – це найбільш поширена думка, а 4 – найменш поширена):

1.  Діяльність «Півдня» вплинула на характер взаємодії ЗМІ і влади, в певній мірі змінила у бік відкритості (принаймні формальної) інформаційну політику влади і змінила відносини між журналістами і чиновниками, підвищила кваліфікацію журналістів.

2.  Діяльність «Півдня» зробила журналістський корпус більш впевненим, більш вимогливим, підвищила його професійність, але не зробила більш відкритою владу, яка зайняла міцну оборонну позицію по відношенню до ЗМІ.

3.  Діяльність «Півдня» зробила журналістський корпус більш впевненим, більш вимогливим, підвищила його професійність, але влада і далі продовжує ігнорувати ЗМІ.

4.  Діяльність «Півдня» не вплинула істотно на інформаційну ситуацію в Херсоні. Всі зміни, що відбулися у цій сфері – це результат Помаранчевої революції та кадрових змін у владних структурах.

Однією з найбільших заслуг діяльності проекту є поява «реальної профспілки» журналістів, які борються за прозорість влади, за ствердження своєрідної журналістської «соборності». Журналісти стали більш згуртованими в питаннях стосунків із владою. «Південь» фактично став осередком «комітету захисту прав споживача» інформації від владних структур. Суттєвим є і те, що таким чином «Південь» презентує ситуацію в Херсонській області на загальноукраїнському рівні – цьому сприяє електронна складова проекту.

 

1.3. Вплив на ситуацію акцій журналістів, спрямованих на поліпшення доступу до інформації в судах Херсонщини, а саме: акції захисту прав медіа-адвоката Ярослава Ващука під час судового процесу та акції захисту професійних прав журналістів під час слухання в суді скарги Люби Єрьомічевої на порушення виборчого законодавства тодішнім головою облдержадміністрації Сергієм Довганем

Вплив перелічених акцій на інформаційне поле, на думку опитуваних, був неоднозначним. Якщо говорити про самий журналістів, то безперечно ці акції були чудовою нагодою «попрактикуватися», набути неоцінимий досвід «правових баталій» між владою та ЗМІ. Додатковим ефектом цієї «практики» було те, що журналісти відчули себе справжньою «четвертою владою», а чиновники стали більш обачливими, бо тепер змушені думати про наслідки свого свавілля, за яке протягом довгого часу вони не несли відповідальності.

Якщо говорити про сферу впливу цих акцій, то вона, на жаль, обмежується тільки судами. На думку більшої частини експертів і судова влада не стала більш відкритою. Протягом цих акцій журналісти спромоглися «відвоювати» тільки те, що їм належало за законом: право бути присутніми під час засідань суду, право користуватися диктофонами і камерами тощо. На інші вимоги судова влада відреагувала формально: створила прес-службу, яка зрештою не зробила її більш відкритою. На інші гілки влади ці акції суттєво не вплинули. Принаймні безпосередньо. Але, за свідченнями експертів вони заставили замислитися не тільки посадових осіб, що представляють органи на які безпосередньо були спрямовані ці акції, але й інших чиновників.

 

1.4. Вплив на стосунки журналістів та депутатів облради акції масової подачі судових позовів журналістів на Херсонську обласну раду з приводу недопущення їх на позачергову сесію 24 листопада 2004 р.

На думку більшості експертів, акція не мала корінного впливу на депутатів Херсонської обласної ради, про що свідчить і продовження цієї акції в суді. Сама акція більш вплинула на відносини журналістів з судовою владою. Проте відсутність прямої реакції не означає, що її взагалі немає. Експерти вважають, що ця акція мала своєрідний «виховний» характер і працювала не стільки на минуле, скільки на майбутнє.

 

1.5. Оцінка журналістами ефективності засідань медіа-клубу «Південь» на теми доступу до інформації із залученням чиновників і представників прес-служб

Оцінюючи ефективність медіа-клубу «Південь», журналісти схвально висловлювалися, передусім, на адресу його ідеї: запрошувати на його засідання представників влади і обговорювати актуальні проблеми. Проте чиновники виявилися не готовими до такої співпраці. Причому чим більше ранг посадовця, тим менше існує шансів побачити його на медіа-клубі. На думку журналістів – це своєрідна ознака остраху, який чиновники мають перед журналістською аудиторією. Кваліфікація, хист і певною мірою досвід херсонських журналістів дозволяє їм «витягнути» з чиновника ту інформацію, яку він не хотів би оприлюднювати. Тому майже єдиним шансом для чиновника не «сесть в калошу» є відмова від участі у засіданні.

Проблема «невідвідування», «прогулів» чиновниками засідань медіа-клубу має свої наслідки:

1.  Відсутність діалогу. Читач ознайомлюється з думкою тільки однієї сторони. З одного боку, це цілком «легітимно» в ситуації відмови, з другого боку така форма роботи не є конструктивною, хоча знову таки не з вини журналістів.

2.  Невідповідність змісту запрошення змістові засідання. Це знижує популярність медіа-клубу вже з боку журналістської спільноти.

3.  Сам медіа-клуб може використовуватися як знаряддя політичної боротьби, піару зацікавленими особами.

1.6. Оцінка журналістами правових семінарів, проведених IREX U-MEDIA і ХМАЖ «Південь»

Всі журналісти одностайно позитивно оцінили семінари. Семінари «скорочують» час журналістам для вивчення права, незнання якого дуже часто перешкоджає плідній роботі журналістам з владою. Надзвичайно корисною була і практика розбору конкретний випадків, безпосередніх справ. Семінари виявилися корисними не тільки для молодих журналістів, для журналістів з районів, але й для журналістів зі стажем. Тим більше, що більшість херсонських журналістів не мають базової журналістської освіти, а ті, хто мають її, не пройшли курс журналістського права.

Семінари сприяли також формуванню мережених зв’язків між журналістами, ініціативних груп, діяльність яких скерована якраз на боротьбу за прозоре суспільство.

·  «Зараз багато такого, що я знаю, але все рівно я йду на семінари, тому що завжди є свіжий приклад. І вони подають приклади судових справ. Я вважаю, що це озброює журналістів. Зараз у нас багато молодих журналістів. Як отримати інформацію? Як можна писати? Як не можна? Я вважаю, що це дуже хороша школа, дуже хороша школа».

·  «Самостоятельно сесть и прочесть закон – это довольно тяжело, это первое. И второе, на семинарах приводятся конкретные примеры, по конкретным статьям и ты уже в принципе стараешься не допускать ошибок, которые допускали твои коллеги».

·  «Опять же, появилось чувство плеча, уверенности, что я не одна такая не равнодушная (я считаю себя не равнодушной), что есть единомышленники в этом вопросе и что вместе мы можем влиять на ситуацию».

·  «Я бы так сказала, у нас во время общения появилась инициативная группа особо яростных борцов за доступ к информации и, в общем-то, мы часто, даже, несмотря на то, что работаем в разных изданиях и достаточно жестко конкурируем на информационном рынке, выступаем вместе, сообща».

·  «Во-первых, вырос уровень грамотности, лично моей – проводился семинар и я считаю, круг вопросов, который обсуждался, был, в общем-то стандартный. Раньше я об этом слышала, но с опытом приходит какое-то новое осознание одной и той же темы».

Серед конкретних знань, отриманих на семінарах опитувані виділяли передусім правову освіту, вміння кваліфіковано складати запити, скарги, заяви, посилатися на відповідні закони.

·  «Помогли в том смысле, что мы стали составлять запросы более обоснованные, т.е. есть необходимые ссылки на закон».

·  «Безпосередньо, приклади, де показують з приводу якої публікації був судовий позов – який програний, який виграний. Показують, як можна писати, роздають зразки публікацій в газетах, примушують задуматися, чому так не можна було подавати, за що тут можна притягнути до суду. Вважаю, що такі розбори конкретних прикладів, публікацій і судах по них(«як ви вважаєте, чому тут виграли суди, а чого тут програли?») примушують журналіста аналізувати».

 

2.  Рівень відкритості органів влади і самоврядування Херсонщини для ЗМІ

2.1. Оцінка відкритості/закритості для ЗМІ Херсонщини державних установ та органів місцевого самоврядування

Найбільш закритими для ЗМІ залишилися суди та силові структури: прокуратура, СБУ, міліція, митниця. Таємниця слідства залишається основною причиною/приводом закритості силових структур:

·  «Суды и прокуратура. Вот у них есть возможность не предоставлять информацию, ссылаясь на служебную тайну, на тайну следствия, на конфиденциальную информацию».

·  «Как говорится: «У кого, что болит, тот про то и говорит». Т.е. мы за последние три-четыре месяца достаточно много давали публикаций по судебной власти. Поэтому мы больше общались с ними, поэтому у меня больше об этом информации есть. Т.е. в нашем случае – это судебная. Потом прокуратура, потом идет горисполком, потом милиция».

·  «Если говорить о государственных органах, которые я считаю наиболее закрытыми, то это, по прежнему, силовые организации. Это прокуратура, это СБУ, это, в меньшей мере, милиция».

·  «От до прокуратури у мене є питання, тому що при Кузьменкові (прокурор Херсонської області – Ред.) нас не збирають. А Федір – це прес-служба, так – «те не можна, те не можна», і бурчить без кінця, що той те написав, той те написав. А сам ідеш туди просити, і все рівно вони тобі те, що ти просиш не дадуть».

·  «Може в суді. Вони ж там нічого не будуть тобі казати ... поки не винесуть рішення... Ти щось пишеш, підійшов до судді і попросив « розкажіть», «... нет, все, ждите решения...». І у прокуратурі, я вважаю, будуть тобі хитрити, мудрити, юлити, і ти від них ні чорта не доб’єшся конкретно».

Від журналістів приховується інформація процесуального, медіального характеру. Суди, силові структури оприлюднюють готові результати, а все інше залишається у тіні:

·  «Суди..., вони не приховують інформацію, але ті відповіді, що дають, не влаштовують. От я, наприклад, попросила рішення по одній із справ, мені дали тільки ухвалу, а регулятивну частину, де йдеться на підставі чого її винесено, мені не дали».

Певні покращення експерти констатують у інформаційній політиці Херсонської ОДА, ЦГЗ УМВС, податкової службі:

·  «У податковій створили приймальню, засипали запрошеннями. Але у них це почалося десь після Помаранчевої революції, Ємченко ще почав».

·  «У міліції прес-служба завжди працювала на належному рівні. Звинувачувати їх у тому, що вони не дають те, що тобі потрібно, а дають те що їм потрібно? Вони завжди посилаються на таємницю слідства».

Неоднозначно оцінюють експерти діяльність Херсонського міськвиконкому і Херсонської міської ради в інформаційному полі. З одного боку, міськвиконком і міськрада залишилися фактично закритими структурами (не можливо дізнатися про механізми прийняття рішень міськвиконкому та міськради), з іншого боку досить часто звучало схвалення піар-акцій служби міськвиконкому, що відповідає за зв’язки з громадськістю:

·  «Міськвиконком десь на тому рівні залишився, їх не можна було назвати закритими».

·  «Горисполком стал более открытым и в том числе благодаря тому, что пришел новый начальник пресс-службы. Т.е. пришел более профессиональный человек, который меньше боится совершать неправильные поступки из-за незнания. Гораздо проще стало общаться, хотя у него тоже есть трудности общения с чиновниками горисполкома».

·  «Просто усовершенствовали и сделали более доступным как-то. А сказать, что я могу прийти к заместителю городского головы, поинтересоваться кто там, грубо говоря, построил автозаправку или поставил «ромашки» в городе – нет. Т.е. они якобы так вот, визуально да, а по существу – открытости все равно нет».

·  «Депутату горсовета не дают решений городского совета, сессий даже не дают, они засекречены для депутата. Что говорить о каких-то журналистах? Им просто не отсылают, они не получают, где-то затерялось.... Не возможно достучаться ни к облгосадминистрации, ни к милиции, ни к СБУ, ни к налоговой...».

Одним з основних недоліків міськвиконкому є відсутність реакції на публікації у пресі, що зрештою є характерним і для інших органів влади:

·  «Газета «Вгору» на первой странице раздолбала их по поводу того, что диоксином травят. Что-то изменилось, собрал Сальдо каких-то специалистов ведущих из МЧС, провели ли они анализы? Ничего абсолютно не случилось и всячески будут камуфлировать вот это происшествие».

Експерти констатують і прояви формальної, декларативної відкритості деяких органів влади: створення прес-служб, проведення прес-конференцій які фактично не надають нової інформації:

·  «Ежемесячно нас приглашают на пресс-конференции в таможне, но толку от этих пресс-конференций я не вижу никакого… Мы просили таможню несколько раз, чтобы нас повезли на пограничный пункт и показали, как работает таможня. Это было бы интересно, это был бы взгляд изнутри, но по сей день мы ждем. Они делают то, что им указал Киев».

·  «Госадминистрация очень закрыта. Они не хотят предоставлять информацию, которую сами не подготовили. А очень часто они готовят либо неполную информацию, либо даже не соответствующую действительности. Приходится перепроверять – получить информацию либо косвенную, либо второстепенную, которая может подтвердить. Вот с этим проблема».

 

2.2. Порушення прав журналістів на доступ до інформації з боку влади

Більшість порушень прав журналістів носить опосередкований характер. Можна говорити про феномен інформаційного «саботажу» чиновниками. Журналісти не дістають прямих відмов на отримання інформації ні в усній, ні в письмовій формі, чиновники й далі майстерно ухиляються від надання інформації.

·  «У міськраді журналістам абсолютно не озвучуються питання, не роздаються проекти рішень сесій. ...Ти сидиш на сесії, проекти не роздали, а тобі треба писати, які ж вони депутати, обранці наші, для громади приймають важливі рішення, а ти зовсім не знаєш про що йде мова. Тому що так, Володимир Сальдо «...так проекти на руках роздані?...Голосуємо.» І все. І всі запрошені в залі сидять, журналісти сидять не знають про що іде мова, аж потім, десь там може через тиждень, поки вони вже все це зроблять, ти можеш все отримати».

До кінця не вирішена проблема надання права журналістам вести аудіо- і відеозапис на судових засіданнях, фотографувати:

·  «Суди, наприклад, рідко коли дають право фіксувати чимось, крім блокнота (це треба йти до обласного судді, щоб суддя під час процесу дозволив користуватися фотоапаратом). Ти представляєшся, що ти журналіст і дістаєш диктофон, чи фотоапарат, то тобі як правило забороняють це робити».

Існують й негативні тенденцій у взаємодії між владою і журналістами. Передусім це стосується районних видань (Білозерка, Скадовськ). Органи державної влади намагаються втручатися в діяльність редакцій місцевих видань, здійснюють фінансовий тиск на редакції.

·  «Державні адміністрації, особливо в районах, знову намагаються втручатися в газети і знову намагаються встановити цензуру».

2.3. Причини закритості органів влади і державних установ

Серед причин закритості органів влади та державних установ зазначалися: тиск згори (як з боку місцевого керівництва, так і з Києва), страх чиновників більш нижчих рангів та звань надавати інформацію без узгодження з керівництвом, відсутність кадрових змін (на місцях, зокрема, в органах місцевого самоврядування, радах, залишилися ті самі люди), відсутність системних змін у місцевій владі, некомпетентність деяких журналістів (або побоювання їх), які можуть викривлювати факти і перешкоджати перебігу справ.

·  «Я попробовала все-таки получить его личное мнение в отношении реформы, будет она таки или нет. Потому что 3 часа проводится семинар, а как может проводиться семинар, если даже депутаты Верховного Совета еще не видели полностью весь проект ? Как же можно проводить семинар и пояснять что-то главам районных администраций? Как я понимаю, идет давление сверху, что нужно принять, поэтому собираются».

·  «Поменялись только лица, одни на другие, а система та же осталась».

·  «Как объясняют судьи – журналисты в своих публикациях очень часто некорректно пишут о том, что происходит, с их точки зрения. И своими публикациями они влияют на решение судей, на ход процесса».

·  «Для того чтобы получить какие-то данные иногда нужно доходить как минимум до заместителя мэра. Начальники отделов ссылаются на какие-то существующие запреты на общение и от них информацию, чаще всего, получить невозможно, они просто боятся».

·  «То есть окончательная информация – это приоритет высших эшелонов власти».

 

2.4. Найтиповіші методи порушення чиновникамизаконодавства в інформаційній сфері

Найтиповіші методи порушення чиновниками законодавства в інформаційній сфері залишилися тими самими, які були зафіксовані під час попереднього етапу дослідження. Серед них: відмова надати інформацію, відмова надати інформацію без узгодження з керівництвом чи прес-службою, надання інформації не у повному обсязі, відмова від усного інтерв’ю, «відфутболювання», небажання давати коментарі по телефону тощо.

·  «Даже не смотря на то, что звонишь ответственному за прессу в этом ведомстве, чиновник может не дать информацию».

·  « «…вот я не могу, я занят, …», или нет начальника, звоню подчиненному, а подчиненный говорит, без начальника не могу дать эту информацию».

·  «Стремятся не давать информацию, либо давать не в полном объеме. Самые типичные: отказ от устного интервью, по устному запросу – говорят давайте письменный. Бывает отказывают давать интервью без согласования с пресс-службой, постоянно ссылаются не то, что « нам запрещено»«.

·  «Уход от прямых ответов, затягивание – «позвоните туда», «отфутболивание», т.е. нежелание брать на себя ответственность».

·  «Буквально пару недель назад я работал над судебной темой, которая требовала несколько слов из уст судебного исполнителя. Я до него дозвонился, но ему крайне не понравился мой звонок «я Вас не знаю» и так далее, и так далее. Обещал перезвонить, разобравшись. Я дал свои редакционные телефоны, что легко проверить, назвал фамилию. Он не перезвонил. Я дозвонился до начальника областного управления юстиции. В принципе, мы с ним не знакомы, но, тем не менее, он сразу же ответил».

2.5. Свіжі приклади того, як журналіст намагався отримати інформацію для публікацій від чиновників і зіткнувся з проблемами

·  «Вчера была сессия горсовета, выступает главный врач «Тропинки» и говорит «Кто это снимает в нашем зале из телевизионщиков и почему они снимают?» Журналистка встает и говорит: «Есть закон о телевидении и радиовещании, много других законов, по которым телевидение должно снимать вот здесь вас как депутата, вы публичная личность». «Нет, они не должны здесь снимать». Вот попробуй, докажи. Человек, родившийся в той системе, абсолютно унаследовал все методы руководства, все».

·  «По какому поводу он подал (по поводу отставки зам. губернатора Осиннего)? Почему в отставку? Никто же не скажет, все абсолютно понурив головы говорят: «да, он ушел, по-моему, на больничный, по-моему, где-то»… Вот такая зона молчания везде».

·  «Вот когда была пробка под Николаевским шоссе, люди 40 минут стояли, пытались выяснить кто виноват, почему не оповестили ГАИ, население и так дальше, в ответ слушала: «…подумаешь, 40 минут постояли в пробке…», вот так вот. Но я больше, чем уверена, что если бы я хотела получить информацию в Городском управлении транспорта, наткнулась бы на такой же ответ».

·  «На недавней сессии горсовета был такой вопрос: депутаты создали комиссию и исследовали правомерность передачи земли под пляж в «Лилее» на ХБК новым арендаторам. Было сказано, что результаты работы этой комиссии будут озвучены в закрытом режиме».

·  «Последние заседание закончилось тем, что судья был крайне недоволен тем, что вызванные по нашему ходатайству свидетели не посчитали нужными явится в зал суда. Это были, во-первых, чиновники, а, во-вторых, депутаты, т.е. наши народные избранникии полностью отстранились и не желают с нами говорить».

·  «Был цикл публикаций о прокуроре Новотроицкого района и мы ездили в Новотроицк, разговаривали с прокурором. Потом нас обзванивал пресс-секретарь прокурора области и настойчиво хотел, чтобы мы отразили позицию его руководства. В последствии мы договорились задавать те же самые вопросы: « была проверка Генеральной прокуратуры, к каким результатам она привела?», нам сказали, что «конечно же, независимо от результатов мы Вам дадим всю информацию» и мы все еще ее ждем».

·  «Сальдо Владимир Васильевич – самый свежий случай. Я гонялась за ним полторы недели, регулярно звонила по телефону его секретарю. Мне необходимо было получить информацию, которую он пообещал в интервью дать, а мы с ним так и не смогли встретиться, даже по телефону пообщаться, т.е. он постоянно был вне досягаемости. Он либо отсутствовал в кабинете, либо у него было совещание. И так я звонила буквально полторы недели через каждые два часа … Я с ним так и не смогла встретиться.»

·  «Знову чиновники, знову голови держадміністрацій, а подекуди і районні, голови районних рад намагаються підім’яти під себе пресу. Знову таки, те що було при тій владі – один до одного: залякування, шантаж, затягування фінансування газет.»

Серед свіжих прикладів домінували ті, що торкалися справ, які відбулися недавно, а зокрема сесії міськради. Окремо згадувалися сюжети, що пов’язані з діяльністю силовиків.

 

2.6. Вплив особистих контактів на роботу журналіста з чиновниками з метоюотримати необхідну інформацію

Особисті контакти залишаються універсальним «пропуском» в державні установи та гарантією отримання інформації, принаймні її більш швидкого отримання. У кожної газети, кожного журналіста є якісь «свої» канали, особисті контакти, якими вони й користуються.

·  «Уже у газет, в связи с тем, что эти организации остаются закрытыми, создалась своя методика работы. Никто не надеется, никто не уповает, они ищут свои источники получения информации».

·  «Особисті контакти, якісь особисті стосунки, особисте попереднє спілкування. Десь грає роль довіра, авторитет журналіста».

·  «Доверие чиновника к журналисту; доверие к средству массовой информации, в котором выйдет публикация; актуальность проблемы тоже, если чиновнику интересно засветиться с любой точки зрения, то конечно активно идут на контакт и готовы давать информацию; наверное, личное уважение тоже имеет значение».

·  «По своему опыту скажу, что если звонишь чиновнику, который узнает тебя по голосу, то это положительно влияет. И какой никакой ответ или обещание подготовить ответ, по крайней мере, звучит».

·  «В принципе, влияет профессионализм журналиста, его вес, его знания. Его вес определяется популярностью в городе, популярностью издания, в котором он работает, его правовая подготовка».

Однак, журналісти самі вказували, що інформацію добуту таким шляхом не завжди можна використати для публікації, бо на неї неможливо посилатися.

Виходячи з тверджень експертів можна зробити висновок, що в Херсоні з’явилася нова форма роботи журналістів (саме журналістів, а не окремого журналіста) з чиновниками, як «виховання» чиновників: чиновнику весь часам нагадують про права журналіста, посилаючись на закони, вдаючись до акцій протесту, передаючи справу до суду тощо. Наразі вплив цього метода не є абсолютно ефективним, проте існують факти, що внаслідок такої «дресури» чиновники дещо змінили своє ставлення до журналістів.

 

2.7. Тіньові відносини журналістів з чиновниками в органах влади і самоврядування

Тіньові відносини між журналістами та чиновники можна класифікувати в такий спосіб:

1.  Тіньові відносини в рамках рекламного матеріалу, статей іміджевого характеру, які не завжди виходять у відповідній рубриці чи під відповідним «грифом» або викривлюють інформацію про чиновника – дають винятково позитивний імідж. Чиновник може розплачуватися грішми або інформацією, що цікавить журналіста.

2.  Тіньові відносини з інформантами внаслідок яких журналіст ділиться з інформантом гонораром або в інший спосіб винагороджує його.

3.  Тіньові відносини «плата за мовчання», коли журналіст використовую інформацією для шантажування чиновника.

4.  «Кумівство».

·  «Это платная журналистика, от которой уже давно отказались во многих странах. Которая, в свое время, была и в Прибалтике, в Польще. Но там, то ли народ другой... Вот, например, в «Газете Выборчей», где мне довелось стажироваться, там над каждым рекламным материалом написано, что это реклама или политическая реклама. Потому что если умный человек поймет, что это реклама, написана как редакционная статья, он просто перестанет покупать эту газету. У нас же абсолютно все сочетают».

·  «У него очень большая сеть информаторов и он просто делится с ними гонораром. А кроме этого он ещё использует информацию как шантаж. Вот, например, раскопал что-то с помощью своих информаторов, приносит материалы и говорит «вот видишь статья, я её опубликую, или давай…», т.е. вот это я слышала от чиновника, про шантаж».

·  «Наверняка, они(теневые отношения) распространены. Просто каждый в меру своих этических каких-то соображений, каждый по-своему интерпретирует. Кто-то считает, что, написав про кого-то хорошо он сделает приятное тому чиновнику и может взамен рассчитывать на какую-то более интересную информацию».

·  «Теневые отношения журналистов с источниками информации в органах власти были – это факт, и есть – это факт. И не факт, а мое предположение – они будут. Вот почему журналисты соглашаются на эти отношения? Опять таки, это один из способов получения информации».

·  «Покупка информации может быть. Это существует у нас в городе, я слышала об этом. А теневые – это скорее вот кумовство наше неискоренимое. Но, с другой стороны, лично я этим стараюсь не пользоваться, потому что если я даю критический материал, то использование личные контакты для получения информации неэтично. Потому что, получается, подставить человека не могу, сослаться на него не могу и выходит информация от него для меня бесполезна».

·  «А навпаки таке буває, щоб чиновники спробували підкупити журналістів, написати що треба? Думаю, що так, таке є. Вони знаходять собі спонсорів, звичайно не зі своєї кишені платять. Дуже поширене явище, коли вони кажуть, що нам треба щоб так було, запрошують для розмови.»

·  «Вы понимаете, здесь термин «подкуп» несколько, я считаю, не однозначен. Ведь вполне может идти ситуация о так называемой имиджевой статье. То есть та или иная структура заказывает имиджевую статью, естественно это статья создает положительный имидж. Это все предусмотрено элементарными правилами журналистики. И все это в соответствии с законом под рубрикой «политическая реклама» или «имиджевая информация» печатается, это нормально. Читатель, видя это, должен понимать, что это материал платный – это нормально. Главное, что читателя не обманывают и пишут, что это информация имиджевая, что является синонимом – платная».

·  «Смотря, что считать теневыми отношениями, если я например дружу с «Водолеем» – это наш областное управление экологии, это не значит, что он мне дает информацию, которую он не дает никому, это лишь означает, что если я что-то прошу, то для меня это будет немножко быстрее, чем для кого-то, вот и все.»

2.8. Оцінка застосовування інформаційного запиту

Інформаційний запит, як інструмент отримання інформації від чиновника має свої переваги і недоліки. Порівняно з попереднім дослідження відношення до інформаційного запиту у журналістів змінилося на краще, хоча не змінилася реакція на інформаційний запит з боку чиновників. Втягуючись у судові тяжби, процес «виховання» чиновника журналісти просто змушені використовувати цей інструмент, проте для оперативної і змістовної журналістики він і далі не завжди придатний. Інформаційний запит часто-густо використовується не як інструмент для отримання інформації, а як інструмент «тиску», як документ потрібний для того, щоб доказати щось у суді, чи в іншій установі.

·  «Мы часто пользуемся этим. Когда не требуется особой оперативности, ибо ответ на этот запрос можно ожидать до 30 дней. Так вот, когда не требуется оперативности – это нормальный способ и я действительно считаю его эффективным. Почему? Потому что не ответить на него – это уже чревато. Обычно такого не бывает. Отвечают».

·  «Технологически это растянуто во времени, нужно работать над тем, чтобы эта информация получалась каким-то образом раньше. Но существуют документы, которые вы иначе не получите».

·  «Він може такий трошки клопітний, затратний у часі, але користуюсь».

·  «Ничего не изменилось даже за последнее время. Для меня это неэффективный способ работы, хотя в некоторых случаях официальный ответ дает некоторую защиту, что действительно это было».

·  «Совершенно напрасно писать им запрос. Эти запросы 100% будут отписками и пресс-центры существуют для того, чтобы писать отписки. Использовать это в газете совершенно нельзя».

3.  Інформаційна робота органів влади і самоврядування

3.1. Оцінка зміни, що відбулися за останні півроку в інформаційній роботі органів влади і самоврядування на Херсонщині

На думку частини експертів, півроку – це недостатній термін, протягом якого може відбутися щось суттєве.

·  «Власть так быстро меняется… Вот пришел Силенков, … говорят до жатвы не доживет. Прийдет новый губернатор. Что он заменит? Пресс-центр новый станет. Это на западе, меняется команда, но игроки, которые службу возглавляют, у которых уже есть опыт остаются на месте. У нас же всех метлой».

Оцінюючи зміни, експерти вказували, що, не звертаючи уваги на окремі позитивні зрушення, оновлені органи влади і державні установи зберегли у своїй інформаційній роботі риси, що були притаманні старій владі:

·  «Я считаю, что своеобразные месячные отчеты нужно составлять не только с условием «Слава нам», но объективно. Ообъективности я не вижу».

·  «Они очень любят сухие отчетные фразы, по-прежнему».

·  «В принципе, таких глобальных изменений я пока не вижу. Местные органы самоуправления у нас какие были такие и остались. Те же все кадры».

Експерти знову таки звертали увагу на косметичний характер змін, на намагання «сподобатися» населенню, ЗМІ тощо:

·  «Новые люди, которые пришли, хотели работать, что-то менять, быть открытыми, прозрачными и доступными. А потом, наверное, сама система, в которой они работают, ставит их в некоторые рамки. Я вспоминала про то, как работает наша областная администрация – каждый из заместителей губернатора в разное время обратился в «Гривну» с предложением о сотрудничестве. Мы откликнулись на один из таких призывов о сотрудничестве, журналист пошел на разговор, но, к сожалению, этот разговор был скорее желанием чиновника выплеснуть свои амбиции и свою точку зрения, просто засветить «какой я умный и хороший». Т.е. понимания, что является общественно значимой и интересной информацией, у него не было. Было просто желание появиться в газете».

·  «В общем, с точки зрения фактичности выполняется, придраться не к чему, сказали встречаться – встречаемся, но суть этих встреч и их полезность очень спорная… Создается какая-то действительно искусственная суета.»

Представники місцевих влад намагаються слідувати «київським» взірцям:

·  «Я проанализировала полностью, в течении первого месяца как сработали пресс-службы каждой из структур, в том числе обладминистрация, налоговая, таможня, прокуратура. Лейтмотив какой: в общем-то, все настроены «сверху». Указание было дано, что необходимо быть более открытыми, быть ближе к людям, общаться с журналистами, часто встречаться».

3.2. Оцінка роботи прес-служб органів влади і самоврядування

Оцінка робота прес-служб викликала розшарування експертів. Передусім це стосується оцінки роботи прес-служб Херсонської ОДА і Херсонського міськвиконкому. Стосовно роботи прес-служби облдержадміністрації більшість опитуваних висловися позитивно: змінилися форми роботи, служба оперативно працює з інформацією, налагоджено систему оповіщення. Робота прес-служби міськвиконкому оцінювалася інакше: прес-служба є досить відкритою, проте це не забезпечує відкритості чиновників міськвиконкому, прес-служба (принаймні окремі особи) змушені «боротися» за відкритість зі співробітниками власної ж структури. Істотна частина експертів з групи «песимістів» вважає, що зміни не торкнулися і цих прес-служб, вони і далі не спроможні відповідати вимогам журналістів і громадськості. Одна з основних вад їх роботи – це дуже вибіркова подача інформації.

Із прес-служб силових структур найбільш позитивно оцінювався ЦГЗ УВМС.

·  «Эти пресс-центры, которые они создали, скорее не для информирования органов массовой информации, а для тог,о что бы, воздвигнуть некий барьер между прессой и, например, прокуратурой. Вот человек звонит прокурору, отлавливает как-то на мобильном телефоне или на каком-то другом, он говорит: « У нас есть пресс-центр, обратитесь туда». Обращаются к Федору Самойленко (пресс-секретарь областного прокурора – Ред.), он говорит: «Я не знаю, я не уполномочен, подождите» и начинает «валять Ваньку» и всячески фильтровать эту информацию».

·  «Никто не возьмется сделать так, чтоб все службы, все управления, все государственные структуры работали так – позвонили и сказали «спасибо, сейчас, через час, через два, через день, через два, через три дня мы подготовим справку, где ответим на все Ваши вопросы» – нет такого».

 

3.3. Оцінка прес-конференцій представників органів влади

Позитивні тенденції в тому, як відбуваються прес-конференції експерти вбачають в роботі Херсонської ОДА. Хоча вони також зберегли вади «старої влади»: тенденційність подачі інформації, відсутність діалогу (журналісти не завжди, навіть на прес-конференції, можуть поспілкуватися з владою), акцент не на процесі, а на результаті, недостатня аргументація і підтвердження фактів, цифр тощо.

·  Они хотят озвучить нужные им барабанные какие-то факты: «Вот мы хорошо работаем, у нас все нормально!».

·  «Нас естественно приглашают на пресс-конференции, с другой стороны все-таки если хочешь какого-то эксклюзива, то придется попотеть».

Між тим, прес-конференції, що проводилися в останні півроку, на думку деяких експертів, були ініційовані не з причин реалізації нової інформаційної політики, а як реакція на загрозу власним становищу та інтересам.

 

3.4. Оцінка напрямків діяльності органів влади і сфери життя суспільства на предмет їх відкритості/закритості для журналістів

Найбільш закритими для журналістів є всі питання пов’язані з фінансами, земельними ресурсами, нерухомістю, використанню бюджетних коштів, коштів різних фондів.

·  «Навскидку – городская власть. Например, часто проводятся тендеры. Проводятся абсолютно закрыто. Вот продажа земельных участков – затеялась свара между «Гипроградом» и архитектором Ходиным. Оказалось, что поляна возле «Трех штыков», на которой, когда-то мечтали построить классный европейский микрорайон, уже продана на мелкие участки. Кем продана, когда – никто ничего не знает. Вот яркий пример, возле драмтеатра стоит турецкий балаган. Когда его отдали, кому продали, кто-либо знал? Сейчас же так все проходит».

Не більш прозорими залишаються економічні питання, зокрема питання банкрутства, приватизації підприємств, видавання чи позбавлення ліцензій на купівлю та вивіз металобрухту, втручання влади в бізнес:

·  «С приходом губернатора, который очень жестко себя поставил в плане борьбы с незаконным вывозом песка, метала. Эта информация раньше была закрыта до невозможности. Сейчас, это табу с нее снято и приятно настораживает, что информация об этих ранее закрытых темах, она вся исключительно положительная – вот было 10 пунктов, мы их закрыли, наказали, осталось 2 и теперь все у нас хорошо. Хотя в прессе, ясное дело, идет полемика, даже насчет того же песка, у нас в газете появляются статьи, которые показывают вторую точку зрения. Да, конечно, очень хорошо, что борются, но из этого следует, что борются скорее не с самим фактом разграбления природных богатств, а с конкретными фирмами, решают свои бизнес интересы.»

Серед сюжетів, що не зустрічалися в попередньому дослідженні – кадрова політика, непрозорість в кадровій політиці оновлених органів влади, вони також не є прозорими:

·  «Кадровая политика, это и сейчас остается, потому что абсолютно не понятно».

·  «Нашему губернатору многие «докоряли» кадровыми назначениями. Т.е. не последовательные были кадровые назначения, назначал спорных людей, но у него были свои резоны это делать и он их пояснил. И тут нельзя однозначно оценить. Он сам все-таки признается, что некоторые назначения оказались неудовлетворительными».

3.5. Використання органами влади і самоврядування сучасних методів поширення інформації

Найбільш активною у використанні сучасних методів поширення інформація є Херсонська ОДА. Позитивні зміни відбулися в цьому напрямку і в міськвиконкомі. Проте ці методи не позбавлені тих вад інформаційної політики, про які мова йшла вище.

З боку експертів є нарікання, що інформація, яка розсилається облдержадміністрацією поки що фрагментарна, не завжди відповідає вимогам інформативності і достовірності. Це свідчить про те, що процес опанування облдержадміністрацією сучасних методів поширення інформації ще не завершився.

·  «Лучше – да, безусловно. Во-первых, идет рассылка, особенно от Дементия (Дємєнтій Бєлий, руководитель пресс-службы облгосадминистрации – Ред.) причем на столько полная рассылка, что другой раз можно себе позволить не ходить на пресс-конференцию, все равно все будет».

·  «И потом они (пресс-служба горисполкома, прим. руководителя исследования) тоже присылают ленту новостей, во всяком случае, мы теперь знаем, что происходит в горисполкоме, чем занимается мэр».

·  «Вот, единственно, новые методы пытается использовать обладминистрация. Она рассылает практически ежедневно информацию о том, что у них находится на сайте. Обновленную информацию стали рассылать журналистам и в редакции. Вторая форма – они стали рассылать анонсы событий. Дают контактные телефоны под каждым событием. Рассылают графики приемов…Это достаточно удобно».

·  «Очень налажено дело по использованию электронных рассылок в налоговой администрации, у пожарников и МВД».

·  «На сайті облдержадмістрації виходить спотворена інформація про Долину (гендиректор ХОДТРК)».

·  «Рассылка ежедневно, обновляются сайты, это то положительное, что можно отметить».

4.  Оцінки рівня публікацій місцевих ЗМІ стосовно влади

4.1. Оцінка рівня і інформаційної насиченості публікацій місцевих ЗМІстосовно нової влади

За оцінками експертів в херсонських ЗМІ з’явилося більше матеріалів про центральну владу. Насиченість матеріалами про нову місцеву владу є достатньою. Виросла критичність текстів, публікації стали більш сміливими. Але деякі херсонські ЗМІ («ВІК», «Грані») не позбавилися упередженості та однобокості у своїх публікаціях про владу. Багато матеріалів присвячено «старій» та «новій старій владі»:

·  «Сейчас положительным моментом для журналистов является то, что с удовольствием раскрывают негатив, который сделала предыдущая власть. Это сейчас очень модно. Ну и пример тому – все дела, связанные с Ходаковским (председатель облсовета) Что делал облсовет течении многих лет, почему же сейчас он взялась анализировать свои же собственные решения и находить в них ошибки, неправильные какие-то вещи».

·  «Более смело начали критиковать. Но я думаю, что это будет какое-то время. Особенно после смены власти на общегосударственном уровне: появление нового Президента, нового премьер-министра. Достаточно более смелые были публикации, критические публикации появились в отношении властей. Но, со временем, потихоньку это пойдет на убыль… Вот раньше было как – были провластные СМИ, которые давали информацию о власти, потом были СМИ оппозиционные, потом на какое-то время все это смешалось – все стали критиковать власть. Сейчас опять идет размежевание. Те, кто были оппозиционными, вновь возвращаются в свою оппозиционность, а те, которые были провластными, вновь становятся провластными. Была вспышка, а теперь все возвращается на круги своя».

·  «Ну, естественно. Если в пору выборов все СМИ ярко пропагандировали идеи бело-голубых и некоторые переходили черту журналистской этики, обливали грязью «оранжевых», то сейчас они повернулись на 180º и осваивают другое поле деятельности. Это уже вопрос совести».

·  «Эти изменения есть. Я должен подчеркнуть, что они, с моей точки зрения, связаны в немалой степени с приближающимися выборами в Верховную Раду. Поэтому идет обострение ситуации на политическом фронте и как отражение, идет обострение ситуации на страницах газет. Появляется все больше и больше критических статей по отношению или к конкретным людям, или к конкретным общественным организациям».

·  «Пишут, показывают, рассказывают. Если говорить о радио и телевидении – много. Уровень – «всяк кулик свое болото хвалит». Мне, наверное, хотелось бы сказать, что именно в моей «Гривне», ну, я не скажу максимально высокий, но, по крайней мере, достаточно профессиональный подход к оценке работы новой власти. Кое-что, то, что я читаю в других газетах по этому поводу, мне нравится. Кое-что мне не нравится, но я прекрасно понимаю, что моя оценка субъективна».

Частина респондентів вважає, що суттєвих змін в місцевій пресі по відношенню до влади не відбулося:

·  «Собственники средств массовой информации, как были, так и остались. Поэтому тот настрой, который был тот и остался».

·  «Нет, все осталось так же, я считаю. Ты заплатил, на тебе объективность – хороший, не заплатил – ах ты «кака». Т.е. я не вижу изменений».

 

4.2. Інформацію про діяльність оновлених органів влади на яку читачі очікують найбільше

Херсонські читачі, на думку опитаних, цікавляться конкретною інформацію, такою яка безпосередньо торкається їх життя. Люди очікують прочитати, як виконуються або не виконуються передвиборні та інші обіцянки.

З політичних та «навколополітичних» сюжетів найбільш очікуваним є сюжет про покарання представників старої влади.

Окремий інтерес представляє інформація комунального характеру, інформація про соціальні послуги, виплати, пільги тощо. Цікавою є ї інформація, яку найважче отримати від органів влади: економічного та фінансового характеру.

Деякі журналісти вказують на яскраву особливість херсонських читачів, їх несхожість з іншими регіональними групами читачів. Очікування херсонських читачів, з якими вони звертаються до журналістів не завжди логічні і адекватні, тому існує проблема виховання читацької культури, розширення прямого діалогу журналістів із читачами.

·  «Я не думаю, что кто-то из читателей хочет прочесть о том какой хороший наш мэр города, который нам заасфальтировал столько-то дорог, потому что заасфальтировал-то 30%, а осталось – 70%. Я думаю, нашим читателям по-прежнему хочется, что бы власти указывали, скорее, на то, что они не сделали, нежели писали о том, что уже сделали. Хотя я считаю, что должно и то и другое присутствовать».

·  «Большинство читателей волнуют не политические проблемы, а бюджетные показатели, которые влияют на количество инвестиций, рабочих мест. Их интересует, почему не работает ХБК, почему у них в доме вода по графику, а не круглосуточно».

·  «Я думаю, что информацию об устранении нарушения прав и привлечение к ответственности виновных в нарушениях».

·  «По звонкам читателей в редакцию могу сказать, что интересуют вопросы социальной защиты, т.е. где какие льготы, где какая помощь оказывается, вот в таком плане. Не смотря на то, что пенсию увеличили практически в трое за последний год, все равно спрашивают, где доплаты, где можно льготы получить».

·  «Як витрачаються гроші, як викорінюється корупція, як караються чиновники за хабарництво. Оцього очікують люди».



[1] Науковий керівник дослідження – Володимир Коробов, завідувач кафедри філософії і соціології ХНТУ, кандидат соціологічних наук, доцент, представник Центру ім.. О. Разумкова в Херсонській області, виконавці – Микола Гоманюк, старший викладач кафедри філософії і соціології ХНТУ, Лариса Владімірова, викладач кафедри філософії і соціології ХНТУ, Тетяна Галіч, викладач кафедри філософії і соціології ХНТУ. Дослідження проведено 4 травня – 13 червня 2005 року із використанням експертних інтерв’ю серед журналістів Херсонщини. Воно здійснено в рамках проекту ХМАЖ «Журналісти Херсонщини – за вільний доступ до інформації» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Офісу з питань демократичних і соціальних перетворень, Бюро по країнах Європи та ННД Агентства США з міжнародного розвитку, керівник проекту – Андрій Матросов

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори