пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200526
12.10.2005

Відповідь на лист Володимира Чемериса з приводу загрози політичної реформи в Україні

   

Шановний пане Володимире, перш за все, ми вдячні Вам за відгук і коментар. Тепер щодо справи. Ваша позиція, зокрема, симпатія до парламентської республіки нам здається цілком зрозумілою з політичної та юридичної точок зору. В політиці, зрештою, кожен правий по-своєму. Ви не хочете авторитарного режиму, безконтрольної влади, корпоративізму при прийнятті рішень, корупції тощо. Ми не хочемо цього також, проте в нашому «Відкритому листі» й «Меморандумі» йдеться про дещо інше.

  Відверто кажучи, ми вважаємо, що введення політичної реформи може покінчити з керованістю нашої країни в цілому. На нашу думку, реформа жодним чином не означає переходу до парламентської республіки, як Ви на це щиро сподіваєтесь. Реформа залишає обрання Президента народом, що при парламентській республіці є не просто нелогічним, а ризикованим. «Нелогічний» для даної ситуації – надто легке слово. Адже насправді йдеться про створення потужного, оснащеного непідробною легітимацією двовладдя. Мільйони людей стоятимуть за Президентом, й так само мільйони – за парламентом і Прем’єр-міністром. І це буде далеко не абстрактне протистояння. Про персоналії в даному випадку не йдеться. Уявіть собі лишень на мить, що більшість парламенту («великого лобі» українського бізнесу) потягнеться разом з урядом до Росії, а Президент із своїм модерним секретаріатом – до Західної Європи й США. Щойно це окреслиться на виднокрузі, як Росія прокинеться й більше спати не буде. Ймовірно, вона почне діяти через бізнес, фінансово-промислові групи, тобто в обхід нашої демократії. Захід, як це вже не раз бувало, «візьме паузу.» І хоча всі усвідомлюють реальність подібного сценарію, зовнішня політика залишається за реформою у Президента, а внутрішня – у зліпленого парламентом уряду. З іншого боку, без інфраструктури місцевих держадміністрацій уряд небагатого вартий. Адміністративна ж інфраструктура відписана за реформою Президенту. Приймати управлінські рішення він не зможе, а реально блокувати їх – скільки завгодно.

Тепер щодо деяких з Ваших юридичних аргументів. Ми вважаємо, що невизнання postfactum «пакетного» голосування Конституційним Судом не означатиме втрати легітимності Президентом. Будь-яке й будь-як вчинене керування норм за послідовністю: 1) конституція, 2) ординарний закон можливе й діє автоматично. Будь-яке зворотне керування неможливе апріорі. Наприклад, якщо голосувати в один день, але нарізно Конституцію і закони, які їй суперечать, то останні просто в свій час не наберуть юридичної сили. Якщо ж той самий набір нормативних актів голосувати в «пакеті,» може не набрати юридичної сили Конституція. В цьому, зрештою, полягає вся різниця. Хотілося б ще раз наголосити на юридичній природі Основного Закону. Досить змінити одну з його статей, щоб одночасно «впали» сотні сторінок важко проголосованих раніше законів. Але наскільки ж абсурдною є зворотна ситуація «пакетного» голосування: досить погодитись з порядком видачі відкріпних посвідчень й в Україні зміниться форма правління!

Ви можете нагадати нам, що депутати перед голосуванням в грудні 2004 р. домовлялися, тобто укладали угоду про «пакет,» й що голосування, відтак, було чинним лише за умов «пакету.» Проте конституційне право – це галузь не приватного (як от цивільне), а публічного права, в якому «свобода договору» стосовно вищих державних інституцій практично не визнається. Простіше кажучи, в українському конституційному праві вільні угоди всередині органів державної влади не мають юридичної підтримки. З огляду на існуючі юридичні стандарти, голосування в «пакеті» конституційних поправок і звичайного закону є проявом або злої волі, або юридичної інфантильності та невігластва.

Парадокс подібної ситуації полягає в тому, що «пакетне» голосування знецінює «принижену» ординарним законом Конституцію, але не може знецінити нічим не принижений ординарний закон. Адже його залежність від Конституції є складовою частиною презумпції її вищої сили. Існує також формальний аспект: в конституційному переліку повноважень Верховної Ради (ст. 85 Конституції) про можливість укладання вільних угод стосовно порядку внесення змін до Основного Закону не згадується. До речі, не згадується про «бутерброд» з конституційних та ординарних поправок й у парламентському Регламенті.

З повагою,

Євген Захаров,

Всеволод Речицький

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори