пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200534
27.12.2005 | Сергій Зінченко, м. Кривий Ріг

Про права криворіжців – у бібліотеці

   

Члени криворізької організації «Просвіта» відзначили цього року День прав людини проведенням спільного заходу в приміщенні міської бібліотеки № 7, котрий відкрив і провів заступник голови міської організації «Просвіта» Володимир Налужний. Зокрема, він розповів про те, як криворіжці сприймали зміст документу «Загальна декларація прав людини», коли наприкінці восьмидесятих вперше прочитали його в газеті «Известия», і сьогодні. З цього приводу він зазначив, що сподівання були набагато оптимістичнішими, ніж реалії сьогодення. Про те, що це так, свідчили й виступи рядових просвітян та членів правозахисної організації: Анатолія Білого, Миколи Саєнка, Леоніда Самойленка, Наталії Івашкевич, автора цих рядків та інших учасників семінару «Право і політика».

Наприклад, Анатолій Білий поділився своїм досвідом протистояння в суді місцевим чиновникам (в основному, стосовно порушення прав людини у безперервних конфліктах, створюваних працівниками житлово-комунального господарства). Не могли, звичайно ж, учасники семінару уникнути і того, як у Кривому Розі постійно порушуються права виборців, особливо під час минулорічної кампанії по виборах Президента України. Фактично всі виступаючі вважали, що й наступного року на виборах буде застосовано адміністративний ресурс. Але найбільше дісталося місцевій владі за те, що реально про свободу слова в Кривому Розі говорити не можна, її просто немає. Так, наприклад, газета міськради «Червоний гірник» повністю залежить від забаганок місцевого керівництва, а тому повна свобода в ній належить тільки місцевим чиновникам та тим, з ким ці чиновники «дружать». Представники місцевої влади постійно твердять про нібито десятки газет, в яких розповідається про життя та проблеми криворіжців. Але реально можна говорити про дві газети (і то не повною мірою), де є в матеріалах щось живе і де написане справді має відношення до реального життя місцевих жителів, – це приватні газети «Вестник Кривбасса» та «95 квартал». При цьому наклад «Червоного гірника», передплату якого нав’язують місцевим жителям, в десятки разів більший, ніж у кожної з названих.. А про яку свободу слова можна говорити на місцевому підрозділі державного телерадіомовлення, коли там уже десятий рік витворяє, що захоче, виконуючий обов’язки (!) генерального директора Юрій Півень. За час свого керівництва він винищив дух творчості й встановив (крім уже названого) цілий ряд сумних за своїм змістом рекордів. Зокрема, при виконуючому обов’язки керівнику працює вже четвертий голова профкому, тільки після голодування одного з журналістів тут було прийнято колдоговір і правила внутрішнього трудового розпорядку, а також на десятому році незалежності України змінили на вході табличку з радянською символікою на державну. Тут більше десяти років журналістка Олена Маковій не могла вийти в прямий ефір, з «ласки» керівництва протягом п’яти років не могла потрапити на засідання міськвиконкому та прес-брифінги, які там проводились. Врешті, після того, як вона пропрацювала всі три тури членом дільничної виборчої комісії від Віктора Ющенка, їй послідовно винесли кілька неправомірних доган, а потім звільнили з роботи.

Всі учасники цього семінару підтверджували те, що стан з дотриманням прав людини в Кривому Розі неблагополучний.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль