пошук  
версія для друку
09.01.2006 | Тетяна Монтян
джерело: maidan.org.ua

Для тих, хто ще не знає, як працює «квартирна мафія»

Схожі повідомлення

Я прошу вибачення

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подало судовий позов проти Алли Тютюнник, Голови Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я та члена правління Української Гельсінської спілки з прав людини, а також громадсько-політичного незалежного тижневика „Вгору", що видається правозахисниками, про захист ділової репутації, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди

Марш-бросок со дна ада

"Мамо, мене тут кончають"

Конкурс для журналістів на здобуття польсько-української премії

Проект закон України Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні .

Районна газета “Край”. Городенка, Івано-Франківська область — проблеми роздержавлення преси

Коментар до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 14 жовтня 2010 року

Науковий коментар обставин прийняття і змісту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України»

ДО ПИТАННЯ ЩОДО ФУНКЦІЙ СПОСТЕРЕЖНОЇ КОМІСІЇ ЯК СУБ’ЄКТУ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ

   

Доти, доки в Україні:

– існують люди, які не здатні себе захистити (старенькі, самотні, діти, алкоголіки, наркомани, хворі та навіть просто бідні та «недалекі»), а ті, хто «па долгу служби» мав би захищати таких людей – корумповані, або й взагалі злочинці;

– панує повний законодавчий безлад в питаннях регулювання права власності та суміжних прав;

– правоохоронна та судова системи громіздкі, малоефективні та наскрізь корумповані масове шахрайство з нерухомістю, в тому числі зі смертельними фіналами, буде квітнути та приносити шалені прибутки.

Отже, загальна схема цього «бізнесу на крові» така:

1. Пошук жертви

2. Обробка жертви

3. Первинне відчуження та легалізація

4. Юридичне супроводження та «кришування»

1. Пошук жертви

Інформація про осіб з «групи ризику» збирається або за допомогою держустанов, які ведуть відповідний облік (це ЖЕКи, паспортні столи, міліція, БТІ, соціальні служби, лікарні), або за допомогою недержавних організацій, як навіть подекуди позиціїнують себе як «благодійні» (безкоштовні їдальні для безпритульних тощо).

Цю інформацію гуртом купляють «розвідники», які здійснюють попередній відбір і обирають конкретних жертв. (Як правило, відсіюються кандидати, у яких є родичі, або є підозри, що їх хтось зможе захистити). Останнім часом така розвідка робиться більш ретельно, щоб убезпечити шахрайство від провалу.

2. Обробка жертви

Перший спосіб – до жертви приходять «благодійники» і входять в довіру, другий спосіб – груба сила: викрадення, споювання, підпис документів «під дулом пістолета».

І там, і там кінцевою метою є підписання жертвою або доручення на розпорядження майном, або навіть договору купівлі-продажу (або дарування). Тільки в першому випадку все виглядає пристойно – «благодійники» приходять, як правило, під якесь свято, з подарунками – і так зав’язують стосунки. Інколи з жертвою «випадково» знайомляться на вулиці, в пивній. На етапі «обробки» дуже велику роль грають нотаріуси. Система обмеження кількості нотаріусів (квотування) була введена міністром Сюзанною Станік далеко не тільки для того, щоб заробляти на хабарах за ліцензії – таке нововведення призвело до того, що нотаріуси, ліцензії для яких купляють кримінальники, мусять їх відробляти, і тому саме через них проводяться сумнівні операції, необхідні для шахрайства. Пікантно, що імена цих нотаріусів знають як оперативні працівники, так і брокери, але зробити нічого не можуть. Дійсно, якійсь там алкоголік стверджує, що він скаржився нотаріусу на бандитів, які його змушують підписати договір, але нотаріус ліниво порадив йому «підписати та не шебуршитись»... Це ж п’янь підпарканна, а нотаріус – шанована людина зі зв’язками. Хіба простий, хоча і чесний мент може тут щось зробити? Не кажучи вже про саму жертву та її родичів – звичайних обивателів, яких всюди просто посилають подалі.

3.Первинне відчуження та легалізація

Перший продаж оформлюється на ім’я члена угрупування, роль якого на мові оперативників називається «перша прокладка». На цей момент більшість початкових власників квартир чомусь «раптово» гинуть – від старості, передозування, у «випадкових» вуличних пограбуваннях, від отруєння невідомою речовиною тощо. «Перша прокладка» – це людина, якій нема що втрачати (часто в цій ролі виступають цигани, багатодітні матері-алкоголічки та інші маргінали, яких і «засвітити», і «здати» не шкода); з іншого боку, ці люди - "прокладки» не здатні присвоїти цю квартиру, тобто «бортанути» справжніх хазяїв «бізнесу», бо вони знаходяться «на гачку» у членів угрупування – просто бандитів, а також співробітників міліції або прокуратури, і знають, що «в случає чєво» їх просто вб’ють.

Якщо за декілька місяців після першого відчуження з’ясовується, що жертву було обрано правильно (ніхто не заступився за жертву, залишену в живих, не з’явилися родичі вбитої жертви, а отже, не пишуться скарги «до Ющенка та Луценка») – квартира продається «добросовісним набувачам», тобто звичайним покупцям. Якщо ж з’являються родичі, що претендують на квартиру, або власник випадково вижив та «взявся за розум» – тоді використовується так звана «друга прокладка», якій квартира перепродується від імені «першої прокладки» «на пєрєдєржку». Це, як правило, член нижчої ланки бандитського угрупування, ще не «засвічений» в міліції, тобто такий, що має вигляд добросовісного набувача. Правда, квартиру він зазвичай «купує» за дорученням, без переглядів та прикидається «наївним та довірливим», граючи роль «та мене ж самого кинули». У цьому випадку «перша прокладка» «здається» міліції, і починається операція по «відмазуванню» нотаріусів тощо. «Друга прокладка», на час поки тривають судові справи (а це можуть бути роки), використовє квартиру для отримання максимального зиску. З відомих випадків: в таких квартирах влаштовуються борделі, перевалочні пункти для нелегальних мігрантів, наркоманські притони – тобто все, що приносить великий дохід. Тобто, з квартири намагаються за короткий строк отримати максимально можливий зиск та затягнути час (часто у людей, що хочуть повернути свої квартири, просто не вистачає коштів, щоб довгий час приймати участь у судових процесах, наймати адвокатів не лише кваліфікованих, але й здатних протистояти підкупу, а то й погрозам бандитів – і вони проти волі «попускаються»).

4.Юридичне супроводження та «кришування»

Вся ця схема не може працювати без прикриття з боку злочинців, які одночасно служать в міліції та в прокуратурі, а також без відповідного юридичного супровіду так званими «бандитськими адвокатами».

Так, часто саме бандити, які працюють оперативниками в міліції, займаються початковою розвідкою. Вони відповідають за те, щоб жертву було обрана правильно. Якщо вони помиляються – саме вони зобов’язані прийняти усі можливі міри, щоб завадити «спаленню» спільників, що були безпосередньо задіяні в «операції», та перешкодити поверненню квартир – навіть якщо це загрожує їм особисто «засвіткою» та викриттям.

Бандити-співробітники прокуратури під будь-яким приводом відмовляють жертвам чи їхнім родичам в порушенні кримінальних справ. Вони навіть залякують жертв та створюють у тих відчуття повної беззахисності та безпорадності, не боячись відкривати своє справжнє бандитське обличчя. Тому що таких прокурорів «кришують» ще вище – за чутками, в СБУ, а також окремі народні депутати. Навіть після порушення справи прокурор-учасник бандугрупування робить все для того, щоби її «розвалити», або щоби у цій справі «сіли» лише «прокладки». Більше того – часто прокурори на високих посадах чи міліцейські начальники слідчих відділів є справжніми керівниками злочинних угрупувань, які не лише «кришують», а й дійсно керують, отримуючи від квартирних шахрайств найбільшу «долю».

«Бандитські адвокати « – це адвокати з цілком легальними посвідченнями, але такі, що працюють в основному на різноманітні бандитські угрупування. Вони відповідають за все, що входить в звичайний юридичний супровід: затягують кримінальні справи, примушують мовчати «прокладок», намагаються корумпувати працівників міліції та прокуратури, що не є бандитами, а тих хто не піддається – намагаються відсторонити за допомогою надуманих скарг (такі скарги намагаються спрямувати для розгляду до прокурорів-бандитів) тощо. Цікаво буває спостерігати, як інтереси напівбомжуватих циган, що не вміють писати-читати, або інтереси алкоголічки представляють адвокати на джипах за 100 000 баксів. Зазвичай ці ж самі адвокати одночасно представляють в цивільних процесах інтереси псевдо-добросовісних набувачів («других», а інколи і «перших» прокладок» ).

Я веду зараз чотири аналогічних справи, і в двох з них початкові власники квартир загинули.

Задля справедливості мушу зауважити, що в основному бандити від нерухомості є істотами відносно «вмєняємими», і зазвичай, якщо жертва чи її родичі виявляються здатними себе захистити (ну, у кого не буває помилок? ;) ) – схильні швидше «домовитись» (повернути квартиру, а інколи навіть компенсувати збитки), ніж перти в лобову атаку. Мені неодноразово доводилося посередничати в таких домовленостях, і сторони розходилися задоволені одна одною.

Немає сенсу пояснювати людям, які вважають себе «санітарами міських джунглів», що вони вчиняють неправильно, відправляючи на смерть чи в кращому випадку на вулицю своїх співгромадян лише за те, що вони багато пиячать чи просто є старими та немічними – така у них життєва позиція. Тим більше, що таких, як я, вони вважають ідіотами, бо замість того, щоби за значно більше бабло «розводити лохів» – ми цим лохам навіщось допомагаємо, причому порівняно «забєсплатно». Боротись з ними на локальному рівні теж майже неможливо, бо наявність такої ситуації на ринку нерухомості скидається на державну політику, завдяки якій «годуються» ба-а-альшіє люді...

Але є серед цих «бізнесменів» і справжні відморозки, які «гласа розуму» не чують, борзометр в них зашкалює, і вони готові битись до кінця навіть за ті квартири, які є для них безнадійно втраченими, «здаючи» при цьому своїх людей, які в разі «домовленостей» могли б залишитись на волі.

Саме з цим типом бандитського угрупування і звела доля мою клієнтку Людмилу М. Її 86-річного батька, що впав в старечий маразм (є висновок експертизи), цигани знайшли в благодійній їдальні нардепа Леоніда Чернівецького, звозили з Березняків до нотаріуса Свириденка на інший кінець міста – на Оболонь (циган він потім «здав» міліції, але продовжує стверджувати, що «дєдушка бил как огурчік»), оформили генеральне доручення на одного з братів-циган Білієнко, а діда відвезли в будинок в передмісті, де за ним біля місяця «надзірала» стара циганка. Після того, як Людмила М. здійняла ґвалт з приводу зникнення батька, оперативні працівники Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві швиденько знайшли потрібних циган та звеліли їм повернути старенького. Цигани послухалися та здали його в лікарню, але потім, мабуть, вийшли на свою «кришу» та вирішили забрати діда назад, але лікарі не віддали. В підсумку старенького забрала дочка Людмила М., і помер він у неї на руках в лікарні Павлова ще в січні 2005 року. А тим часом квартиру від імені Білієнка «перепродали» ще одному цигану- «першій прокладці» – Єрьоменку, а потім – «другій прокладці» Семененку, вже щирому українцю, який б’є себе кулаками в груди та кричить, що є добросовісним набувачем. Брати Білієнко знаходяться під вартою, і справа після неймовірної кількості скарг на слідчого, якого навіть відсторонили від неї, нарешті нібито «йде» до суду. Порушили цю справу лише після депутатського запиту Валерія Асадчева, а до того в її порушенні неодноразово відмовляв «вічний» заступник прокурора Дніпровського району м.Києва нєкто Білоус. Вона триепізодна – крім Людмили М., потерпілим проходить ще один київський інвалід, у якого відібрали квартиру, але залишили в живих, а також бориспільський алкоголік, у якого забрали будинок, але просто не встигли споїти до смерті горілкою з невідомими «домішками», від яких від весь час хотів спати.

Людмила М. судиться за скасування доручення, виданого її недієздатним батьком, та всіх укладених на його підставі угод. Суд триває вже більше року, тому що його спритно затягує Семененко та його представник, а також представник ув’язненого Білієнка. Ці представники одночасно є адвокатами братів Білієнко у кримінальній справі та їздять на дуже гламурному джипі. Я не буду називати їхні прізвища в цій статті, але всім зацікавленим охоче повідомлю особисто. Може, комусь знадобляться ;)

Живуть зараз в квартирі різноманітні дівчата, з меблів там – лише телевізор та двоспальне ліжко ;), а також холодильник померлого дідуся, який жлобяра Семененко вирішив залишити собі, в той час як всі інші речі дідуся кудись вивіз, з приводу чого в порушенні кримінальної справи теж «чомусь» відмовлено. Насправді Людмила М. вселилася в квартиру ще в листопаді 2004 року, встановивши броньовані двері, але... співробітник міліції, майор Олександр Пархоменко, «розвівши» її як дитину, виманив ключі під приводом «влаштувати засідку для циган» – вселив туди Семененка!!! (Не знаючи мене в обличчя, після затримання братів Білієнків він говорив в моїй присутності слідчим «За что ето ви циган закрилі, у ніх же по дєлу состава нєт!»).

Людмила М., переконавшись, що суди в нашій країні можуть продовжуватись вічно, причому за її ж рахунок (Семененко безумовно непогано заробляє на дівчатках з двоспальним ліжечком), вирішила 1 січня 2006 року вселитись в квартиру, яка проходить по кримінальній справі як предмет злочинних посягань, на неї накладено арешт, але яка за документами поки що рахується власністю Семененка. Нещасна міліція, викликана в святковий день, втомившись від суперечок сторін, тупо опечатала двері, а учасників конфлікту запросили на наступний день для дачі пояснень. Ось там мені і не хотіли дозволяти прийняти участь в опитуванні Людмили М. та її чоловіка та навіть погрожували закрити «в броньовану камеру», але мені вдалося переконати міліціонерів, що вони не праві, і інцидент ми владнали.

Тепер Людмила М. та її чоловік чекають кримінального переслідування за незаконне проникнення в житло та самоуправство...

Тим часом, виникає дуже багато питань щодо «дивної» поведінки заступника прокурора Дніпровського району м. Києва Білоуса. Як анонімно повідомили мені деякі співробітники міліції, він фактично на постійній основі прикриває бурхливу діяльність шахраїв. Більше того, Білоус відкрито хвалиться своїми зв’язками десь «на верхах» і «пережив» величезну кількість своїх начальників. «Таня, - сказали мені міліціонери, – тут такі круті приходили, обіцяли з Білоусом розібратись, а толку...»

Я спробую підняти питання щодо майора Олександра Пархоменка через громадську раду при МВС, до якої входить представник «Майдану».

І ще одне – величезна подяка тим оперативникам та міліціонерам, які незважаючи на тиск з боку корумпованих керівників та спокуси з боку кримінальників, допомагають жертвам таких шахрайств. Якби не чесні правоохоронці, ситуація була б ще гіршою.

Я вважаю, що ситуацію можна покращити на законодавчому рівні таким чином:

– відмінити квотування нотаріусів та запровадити для них систему публічних іспитів;

– запровадити публічний реєстр нерухомості включно із земельними ділянками (з усією «історією» зміни власників та підстав зміни);

– ввести судову домовленість по всім видам злочинів, крім тяжких (домовленості потерпілих та злочинців під контролем суду);

– значно розширити кількість складів злочинів, по яким можливе приватне звинувачення – щоб постраждалі були більш незалежні від прокурорів, бо зараз жертви злочинів повністю залежать від бажання чи небажання прокурорів відкривати справу.

Схожі повідомлення

Я прошу вибачення

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області подало судовий позов проти Алли Тютюнник, Голови Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я та члена правління Української Гельсінської спілки з прав людини, а також громадсько-політичного незалежного тижневика „Вгору", що видається правозахисниками, про захист ділової репутації, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди

Марш-бросок со дна ада

"Мамо, мене тут кончають"

Конкурс для журналістів на здобуття польсько-української премії

Проект закон України Про порядок організації і проведення мирних масових заходів та акцій в Україні .

Районна газета “Край”. Городенка, Івано-Франківська область — проблеми роздержавлення преси

Коментар до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 14 жовтня 2010 року

Науковий коментар обставин прийняття і змісту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України»

ДО ПИТАННЯ ЩОДО ФУНКЦІЙ СПОСТЕРЕЖНОЇ КОМІСІЇ ЯК СУБ’ЄКТУ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДОТРИМАННЯМ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори