пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200601
15.01.2006 | Євген Захаров

ДВА ВБИВСТВА

Схожі повідомлення

Коментар до закону «день в СІЗО за два» 838-VIII

Державна пенітенціарна служба України та рекомендації Європейського комітету з запобігання катуванням (аналіз доповіді про візит 2013 року)

Система підготовки польської поліції (за матеріалами МВС України)

Виклад фактів №30. Система договорів Oрганізації Oб’єднаних Hацій в області прав людини

Концепція державної політики запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (Проект)

Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р.

Харківська правозахисна група констатує, що катування в Україні залишаються поширеним явищем

Європейське рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

"Ушаков та Ушакова проти України"

Для того, щоб НЕ катувати, не треба гроші мати

   

 

Знову змушений писати про смерті молодих людей внаслідок насильницьких дій. І знову мушу констатувати, що державні агенти намагаються фальсифікувати та сховати події цих вбивств, щоб уникнути відповідальності, і ще невідомо, чим ці історії закінчаться, оскільки жодних заходів впливу на хід слідства у нас немає. Подивіться, шановний читачу, самостійно, чи обґрунтовані такі сумні висновки. Заздалегідь перепрошую за довгі цитати з документів та медичні подробиці , але без них тут не обійдешся.

„Почав наносити удари рукояткою пістолета по голові...”?

 

Ця моторошна і трагічна історія почалася пізно ввечері 7 грудня. Ось що сказано в довідці від 11.12.2005, підписаної заступником начальника ХМУ УМВС України в Харківській області полковником міліції С.А.Онопрієнком.

„7.12.2005 в період часу з 23.00 до 24.00 оперуповноважені Червонозаводського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області капітан міліції Михайлов К.Г., старший лейтенант міліції Падалка А.В. та лейтенант міліції Колядін С.М. знаходились у клубі „Е-2”, розташованому по вул. С.Грицевця в м. Харкові. О 24.00 Колядін С.М. вийшов на вулицю, щоб спіймати таксі, а Михайлов К.Г. та Падалка А.В. затримались в приміщенні кафе... Після виходу з кафе на вулиці до Колядіна С.М. підійшли двоє невідомих чоловіків, які стали вимагати віддати їм цінні речі, що Колядін С.М. зробити відмовився, після чого один з невідомих, високий на зріст, з довгим волоссям, вдарив його кулаком в область грудної клітини. Колядин С.М. представився працівником міліції, однак невідомий дістав пневматичний пістолет та зробив декілька пострілів у нього та почав наносити удари рукояткою пістолета по голові, внаслідок чого Колядін С.М. впав на землю та почав кликати на допомогу. Невідомі продовжували бити його ногами та пістолетом по голові. В цей час до нього підбігли Михайлов К.Г. та Падалка А.В., а невідомі втекли, при цьому один з нападників впав. Після цього до них також підійшли двоє чоловіків, повідомили, що вони були очевидцями побиття Колядіна С.М. та запропонували свою допомогу. Пізніше було встановлено, що їх прізвища Жила С.В. та Морський С.В. Жила С.В. на своєму автомобілі відвіз Колядіна С.М., Михайлова К.Г., Падалку А.В. та Морського С.В. до Червонозаводського РВ, звідки Колядін С.М. був бригадою „швидкої допомоги” госпіталізований до 4-ї лікарні з ушибленою раною тіменної області...

Михайлов К.Г. разом з Падалкою А.В. та Жилою С.В. повернувся до місця події для проведення оперативно-розшукових заходів, під час яких на ринку по вул. С.Грицевця затримали Дуніча О.М., якого Жила С.В. впізнав як особу, яка наносила удари пістолетом по голові Колядіна С.М. Дуніча О.М. було доставлено до Червонозаводського РВ та вписано до книги відвідувачів РВ 08.12.2005 о 04.00. Під час огляду одягу Дуніча О.М... було виявлено та вилучено пневматичний пістолет... Оперуповноваженим ВКР Червонозаводського РВ старшим лейтенантом міліції Снурніковим Г.С. було складено протокол вилучення пістолету, який Дуніч О.М. в присутності понятих Жили С.В. та Морського С.В. підписати в категоричній формі відмовився. Також Дуніч О.М. відмовився давати будь-які пояснення.

В зв’язку з тим, що Дуніч О.М. скаржився на стан свого здоров’я, 08.12.2005 в приміщенні РВ судово-медичним експертом Даниленко Є.А. йому було проведено судово-медичне обстеження, за висновками якого на тілі Дуніча О.М. були виявлені чисельні гематоми та кровопідтіки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та виникли не менше ніж за 3 доби до огляду (акт № 4414С від 09.12.2005). Так як стан здоров’я Дуніча О.М. погіршувався, йому було викликано бригаду „швидкої допомоги”, яка доставила його до 4-ї лікарні, де 09.12.2005 о 12.00 він помер.

Михайлов К.Г., Падалка А.В., Колядін С.М. категорично заперечують факт застосування до Дуніча О.М. сили та заходів фізичного впливу, під час проведення судово-медичного обстеження Дуніч О.М. також скарг на дії працівників міліції не висловлював.”

Подивимось на акт судово-медичного обстеження № 4414С Дуніча Олега Михайловича, 1976 р народження, який „был доставлен 08.12.2005 г. в Червонозаводский РО с телесными повреждениями по факту преступления». Судово-медичний експерт Є.О.Даниленко так подає обставини справи та висновок судово-медичного обстеження:

„Свидетельствуемый заявил, что откуда у него телесные повреждения, он говорить не будет. Однако отметил, что ранее у него было хирургическое вмешательство по поводу трепанации черепа. Отмечает жалобы на головную боль, головокружение, мелькание мушек перед глазами. Методы психологического и физиологического воздействия не применялись.

Следует отметить, что у освидетельствуемого при контакте с ним ощущался запах алкоголя, также он отметил, что неоднократно ранее падал.

Свидетельствуемый заявил, что был доставлен в Червонозаводский РО около 04.00 час. работниками милиции по подозрению в совершении преступления...

...Прихожу к следующему заключению, что у него имеют место кровоподтеки на лице, туловище, конечностях...”

А ось що пише 12 грудня завідуючий філіалом №1 Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Ю.А.Дмитренко в листі начальнику УВБ в Харківській області полковнику міліції Баркову А.А.:

„На Ваш устный запрос сообщаю, что гр-н Дунич Олег Михайлович быд доставлен МСП-315 в больницу «скорой помощи» из Червонозаводского РО ХГУ пр. Гагарина 76, 08.12.2005 г. в 8.40 час. с диагнозом: закрытая черепно-мозговая травма, внутричерепное кровоизлияние, отек головного мозга, кома, тупая травма грудной клетки, переломы ребер слева, тупая травма живота, аспирация рвотными массами. Несмотря на проводимые лечебные мероприятия, состояние больного оставалось крайне тяжелым и 09.12.2005 г. в 11.30 час. зафиксирована остановка эффективного кровообращения. Реанимационные мероприятия без эффекта. В 12.00 час. констатирована биологическая смерть с диагнозом: тяжелая черепно-мозговая травма, субдуральная гематома левой гемисферы, контузия-размозжение базальных отделов левой височной доли, отек-дислокация головного мозга, множественные ушибы головы, лица, грудной клетки, конечностей. При поступлении в больницу «скорой помощи» алкоголь в организме гр-на Дунич О.М. не обнаружен...

Предварительные результаты: при исследовании трупа гр-на Дунич О.М. установлена тяжелая черепно-мозговая травма, повлекшая смертельный исход, множественные кровоподтеки на туловище и конечностях, перелом рожка щитовидного хряща, прямые переломы нескольких ребер слева, ушиб легких.

Причина смерти гр-на Дунич О.М.: тяжелая закрытая черепно-мозговая травма.”

Так де і коли отримав Дуніч тяжку черепно-мозкову травму, несумісну з життям? Очевидно, два акти судово-медичної експертизи зовсім не відповідають один одному. На мою думку, є дві можливості: або перший акт експертизи сфальсифікований (відзначимо, що експерт Даниленко пише, що „ощущался запах алкоголя”, а у посмертному акті експертизи вказується, що алкоголь в організмі Дуніча не знайдено), або Дуніч отримав цю травму після першої експертизи. Деталі тут виглядають дуже дивно: чому Дуніча затримали вночі на ринку, коли була зроблена перша експертиза в приміщенні РВ, якщо він був туди доставлений о 4-00, а о 8-40 його вже привезли в лікарню „швидкої допомоги”? Щоб доїхати з Червонозаводського РВ до лікарні потрібне хоча б півгодини. Отже, експертизу в РВ робили вночі чи рано вранці? Звідки ж так рано узявся судово-медичний експерт Даниленко? Але в будь-якому випадку справа виглядає таким чином, що травму, від якої помер Дуніч, він отримав від рук працівників міліції. Стверджувати, що він з такою травмою, отриманою за три доби до цих подій, напав на працівника міліції, бив його пістолетом по голові, втікав, тощо – це безглуздя.

Немовби троє названих працівників міліції одразу звільнилися, порушено кримінальну справу за фактом смерті. Слідство триває, хоча, видається, ця справа, за справжнім бажанням її розкрити, не є важкою.

„Причина смерті не встановлена”

Саме так написано в 9-му пункті лікарського свідоцтва №3033 від 21 грудня 2005 року про смерть Армєна Мелконяна, яка настала в СІЗО №27 (м. Харків) 17 грудня. Так обережно написав патологоанатом А.С.Линник, хоча в п.11 він вказує як безпосередню причину смерті „асфіксію” та „закрытие дыхательных путей рвотными массами”, а як інше важливе захворювання – „закрытая черепно-мозговая травма”. Як же вийшло, що молодий здоровий хлопець, якому в червні цього року виповнилося 21 рік, помер в СІЗО? Начальник СІЗО Сергій Ткаченко, як написала в газеті „Объектив-НО” журналіст Ганна Силаєва, стверджував, що Мелконян помер природною смертю. По словам Ткаченка, коли Мелконяну стало зле, лікар СІЗО викликав „швидку”, і хлопець помер на руках у лікарів. Але підтвердити цю інформацію в „швидкий” не змогли. Черговий лікар так і не знайшов в базі даних ані виклик 17 грудня в СІЗО, ані прізвище „Мелконян”. Нічого немає і в графі „Смерть” – ні „до прибытия”, ні „в присутствии”.

Близькі Мелконяна звернулися до мене з проханням про допомогу ввечері 21 грудня. Я був тоді в Києві і порадив по телефону наполягати на порушенні кримінальної справи по факту смерті та проведенні судово-медичної експертизи, а до того поховання відстрочити. Мене одразу насторожило, що розтин зроблено тільки на п’ятий день після смерті, і що прокуратура Жовтневого району м. Харкова не порушила кримінальну справу за фактом смерті Мелконяна, та й ще при такому лікарському свідоцтві. 22 грудня прокуратура не порушувала справу, а наполягала на похованні. Мені вдалося через підключення до цієї проблеми голови облдержадміністрації та його заступника з питань співпраці з правоохоронними органами домогтися, щоби була все ж таки порушена кримінальна справа і проведена судово-медична експертиза. 23 грудня справа була порушена, а судово-медична експертиза, як сказав мені по телефону заступник голови облдержадміністрації Сергій Стороженко, показала, що смерть була таки насильницькою. Цікаво, що тоді ж, 22 грудня, ми телефонували в Департамент з питань виконання покарань, де на питання, чому розтин зробили тільки на п’ятий день, відповіли, що це був вже повторний розтин. А де ж акт з результатами першого? Невідомо. За твердженням адвоката, на сьогодні, 14 січня, акт судово-медичної експертизи так і не потрапив до слідчого. Отаке швидке розслідування...

Система виконання покарань ще більше закрита, ніж міліція, дізнатися, що саме трапилося в СІЗО, просто неможливо. Людина, яка потрапила до цієї системи, знаходиться у повній залежності від адміністрації, і не має жодної можливості оскаржити її дії. Усі скарги на дії адміністрації установ виконання покарань або СІЗО, які ми отримували, були надіслані в обхід цензури...

Ці два вбивства знову з усією прямотою ставлять питання: як організувати нагляд за законністю дій правоохоронних органів, зокрема, як домогтися швидкого та ефективного розслідування заяв про катування та жорстоке поводження? Наш досвід показує, що прокуратура це завдання виконує вкрай погано. Потрібні інші механізми.

 
Схожі повідомлення

Коментар до закону «день в СІЗО за два» 838-VIII

Державна пенітенціарна служба України та рекомендації Європейського комітету з запобігання катуванням (аналіз доповіді про візит 2013 року)

Система підготовки польської поліції (за матеріалами МВС України)

Виклад фактів №30. Система договорів Oрганізації Oб’єднаних Hацій в області прав людини

Концепція державної політики запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (Проект)

Доповідь Українському Уряду щодо візиту в Україну, здійсненого Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК) з 1 по 10 грудня 2012 р.

Харківська правозахисна група констатує, що катування в Україні залишаються поширеним явищем

Європейське рішення Деснянського районного суду м. Чернігова

"Ушаков та Ушакова проти України"

Для того, щоб НЕ катувати, не треба гроші мати

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори