пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200604
09.02.2006 | Олександр Степаненко

Органи місцевого самоврядування перетворюються на конвеєр видачі індульгенцій нечистим на руку депутатам (Нотатки та рефлексії з прес-конференції у прокуратурі)

Схожі повідомлення

Стратегія розвитку органів внутрішніх справ

Коментар до Закону України „Про інформацію“

Русский путь: от системы власти к режиму

Права людини в Україні - 2004. VI. ПРАВО НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ (ПРИВАТНІСТЬ)

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 89 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 29.08.2016 – 02.09.2016

Права людини в Україні - 2004. XXII. ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (ОКРЕМІ АСПЕКТИ)

Конституційне подання народних депутатів України до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення частини 1 статті 7, частини 2 статті 8 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”

Виклад фактів № 23. Небезпечна традиційна практика, що шкідливо відображається на здоров’ї жінок і дітей

Вторжение

Права людини в Україні - 2006. III. Право на свободу та особисту недоторканність

   

За даними Генеральної прокуратури України, кількість відмов у притягненні до кримінальної відповідальності депутатів місцевих рад, що підозрюються у скоєнні злочинів, сьогодні вже досягає 400. В абсолютній більшості випадків сесії рад відмовляють у задоволенні прокурорських подань. Тернопільська обласна рада поки що не задовольнила жодного з 5 подань про притягнення депутатів місцевих рад до кримінальної відповідальності. Верховна Рада України в свою чергу не розглянула жодної з відхилених обласними радами кримінальних справ і вочевидь вже не збирається переглядати власне рішення № 2854-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Тим часом масштабна епідемія «відпущення гріхів» народних обранців вже загрожує одночасною руйнацією системи українського правосуддя і місцевого самоврядування. Природно, не буде жодного дива, якщо внаслідок виборів 2006 року ми отримаємо ще більш криміналізовані місцеві ради.

Ця тривожна ситуація була предметом обговорення на прес-конференції Прокурора Тернопільської області Юрія Голуба, що відбулася 6 лютого у Тернополі. Прокурор прокоментував конкретні кримінальні справи щодо депутатів місцевих рад, які так і не потрапили до суду. Від жовтня 2005-го, коли внесено зміни до ст 30 Закону «Про статус депутатів місцевих рад», у результаті яких депутати набули недоторканості, органи прокуратури області порушили 20 кри­мінальних справ стосовно депутатів усіх рівнів. Лише 8 кримінальних справ скеровано до суду і за пред’явленими звинуваченнями оголошено вироки. Ще інших 5 справ суди закрили, оскільки ради не дали згоди про притягнення депутатів до кримінальної відповідальності. З цієї ж підстави закрито також 5 кримінальних справ, які були у провадженні прокуратури.

Серед фігурантів цього року заведених кримінальних справ було згадано директора Бережанської школи-інтернату, депутата районної ради. За висновком слідства, складаючи фіктивні документи про грошову допомогу для дітей, директор привласнив більше 3 тисяч гривень.

Не вдається притягнути до відповідальності заступника начальника Бережанського райвідділу міліції, якого звинувачують в отриманні хабара. «Правоохоронець» з Бережан виявився депутатом Пустомитівської районної ради Львівської області, а тамтешні народні обранці, звісно, не наважилися плямувати його міліцейський мундир. Найпарадоксальніше, що згадана особа у даний час все ще продовжує працювати на своїй посаді у Бережанському РВ УМВСУ!

Закрито кримінальну справу, заведену проти мера міста Скалат, яку звинувачено у хабарництві та інших злочинах. Закрито «з нереабілітуючих обставин», – цікаве формулювання, чи не так ?

У грудні 2005 року Тернопільська обласна рада відмовила у притягненні до відповідальності депутата Зборівської районної ради, голови правління ВАТ «Зборівгаз», який умисно ухилився від сплати до місцевого бюджету прибуткового податку з заробітної плати працівників на суму 50 тис. грн. Аналогічні звинувачення було висунуто прокуратурою проти чергового власника депутатського мандату, директора ТзОВ «Красіївське» Монастириського району. Як наслідок, справа також так і не потрапила до суду. Під час січневої сесії Тернопільської обласної ради колеги-депутати «захистили» від відповідальності директора ТзОВ «Вільна Україна» Бучацького району, який незаконно використовуючи майно пайовиків товариства, не нараховував 821 пайовику близько 187 тисяч гривень орендної плати. Того ж сесійного дня обласна рада відхилила подання прокуратури щодо депутата тієї ж Бучацької ради, директора ПАП «Промінь». За висновком слідства, внаслідок нецільового використання державного банківського кредиту, він спричинив збитки державі на суму 125 тисяч гривень...

Цікаво, що жоден з депутатів, яким висувалися звинувачення у скоєнні злочину, не визнавав себе винним. І жоден з них не міг пояснити, чому він не прагне довести власну невинність у судовому засіданні.

І лише один раз депутати місцевих рад Тернопільщини погодилися піддати кримінальному переслідуванню свого колегу. Винятково немилим їм виявився начальник управління архітектури Козівського району, який є депутатом селищної ради.

Підсумовуючи сказане, Юрій Голуб повідомив, що у прокуратурі готують подання про притягнення й інших депутатів, але оптимізмом при цьому не проймаються – депутатська кругова порука, як бачиться, є непробивною...

Зауважу, що у цьому сенсі унікальним – за ступенем лукавства – є поширений аргумент, яким послуговуються депутати, відмовляючи прокуратурі у притягненні до відповідальності їхніх «кунаків та абреків». Звучить це приблизно так: «Звісно, ми проти депутатської недоторканості! Але розглядати звинувачення у злочині – то не властива радам функція. Ми, мовляв, вам не суд, а тому – забирайте своє подання, ані за згоду, ані за «незгоду» ми не голосуватимемо!». Нагадує присновідоме «Ані миру, ані війни, а армію розпустити!», хіба ні ?

Та найбільше журналістських запитань, природно, викликала горезвісна справа Голови Тернопільської облради Анатолія Жукінського, тим більше що днями прес-служба ради повідомила: Голова повернувся до виконання посадових обов’язків.

У листопаді 2005 року у бюлетені «ПЛ» вже повідомлялося про відмову обласної ради задовольнити подання прокуратури щодо притягнення Жукінського до кримінальної відповідальності, якому органами слідства інкримінується протиправне привласнення бюджетних коштів у великих розмірах. Прокурор області повідомив, що у зв’язку з відмовою у наданні згоди обласною радою на притягнення Анатолія Жукінського до кримінальної відповідальності справу стосовно нього закрито на підставі все тієї ж статті З0 Закону «Про статус депутатів місцевих рад». З його слів, прокурорське подання до Парламенту поки що так і не потрапило на сесійний розгляд – «застрягло» (???) у комітетах Верховної Ради. У зв’язку із закриттям кримінальної справи скасоване і відсторонення Жукінського від посади. Юрій Голуб наголосив: справу закрито з тих самих «нереабілітуючих обставин». А це означає: якщо зміниться законодавство, кримінальне пересліду­вання, можливо, поновлять. Як засвідчив прокурор, Анатолій Жукінський частину заподіяної обласному бюджету матеріальної шкоди вже компенсував «добровільно», а іншу частину відмовляється сплатити, мотивуючи, що не винен». Втім, не прагне доводити у суді. Останнім журналістським запитанням було: чи може голова облради, з якого все ще не знято звинувачення у розкраданні бюджетних грошей, знову балотуватися у депутати ? Виявляється, що так.

Комедія скінчилася. Завіса, оплески...

У кожної нормальної людини, природно, виникає запитання: невже самі депутати Тернопільської облради не зажадають від свого Голови пояснень щодо обставин його справи та повернення у крісло керівника вищого представницького органу області? Невже нікому з них не хотілося б наголосити на неприйнятності цієї ситуації з правової та морально-етичної точки зору ? Невже усі разом повинні зробити вигляд, що жодної проблеми не існує, що можна толерувати розкрадання коштів платників податків у особливо великих розмірах ?

Прикро, але доводиться визнати, що лише кілька депутатів при розгляді на останніх сесіях питань про недоторканість з’являлися на трибуні з настирливим повторенням «Pereat munus, fiat Justitio» (Правосуддя має відбутися, хоч би перевернувся світ). Прикро, але Президія обласної ради вже двічі відмовилася прийняти пропозицію депутата С. про дострокове припинення повноважень Голови Тернопільської обласної ради Жукінського, який протягом 9 місяців «не забезпечує здійснення наданих йому повноважень, не надає раді жодної інформації щодо своїх намірів та спроможності повернутися до роботи, а також щодо готовності доводити власну невинність у суді».

Нарешті, вже тиждень на столі редактора часопису облради з гордою назвою «Свобода» лежить відкритий лист того ж депутата до Жукінського – з пропозицією добровільно скласти з себе повноваження Голови обласної ради. Рішення щодо його оприлюднення у газеті все ще не прийнято...

Схожі повідомлення

Стратегія розвитку органів внутрішніх справ

Коментар до Закону України „Про інформацію“

Русский путь: от системы власти к режиму

Права людини в Україні - 2004. VI. ПРАВО НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ (ПРИВАТНІСТЬ)

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 89 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 29.08.2016 – 02.09.2016

Права людини в Україні - 2004. XXII. ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (ОКРЕМІ АСПЕКТИ)

Конституційне подання народних депутатів України до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення частини 1 статті 7, частини 2 статті 8 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”

Виклад фактів № 23. Небезпечна традиційна практика, що шкідливо відображається на здоров’ї жінок і дітей

Вторжение

Права людини в Україні - 2006. III. Право на свободу та особисту недоторканність

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори