MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘Суди’ над полоненими: у ‘ДНР’ до тривалого ув’язнення засудили десятьох ‘азовців’Відновлення і реабілітація після полону — Уряд ухвалив постановуЗвільнення від відбування покарання за станом здоров’яДосягнення цілей — це правильні питанняУряд запровадить тимчасове посвідчення громадянина України Катування священників, знищення храмівСім місяців під землею та півстоліття на повернення викрадених дітей — підсумки тижня Чем занимается и кому нужен военный капеллан? Понад 113 тисяч воєнних злочинів від початку повномасштабного вторгнення РФПриречені на муки: проблеми звільнення з місць позбавлення волі через тяжкі захворюванняПризначення пенсії у зв’язку із втратою годувальникаВправа ‘очищення розуму’Комітет ООН з прав дитини засудив порушення прав українських дітей з боку РФЗакінчення виконавчого провадження: які є підстави для цього?Іл-76, масований обстріл, незаконне всиновлення українських дітей — підсумки тижняСвідка Єгови, якого звинувачували в ухиленні від військової служби, виправдали у суді У 2023 році в Україні розпочали 3622 кримінальні провадження щодо домашнього насильства Как европейская сеть помогает украинским заключенным? Грубі порушення міжнародного права і воєнні злочини‘Люди пришли за едой, а их намеренно обстреляли’

Розмова з Енн Епплбом, авторкою книги “Історія ГУЛАГу”.

04.04.2006    джерело: www.radiosvoboda.ua
“Моя книга написана на основі архівних матеріалів, я показую “Архіпелаг ГУЛАГ” як з погляду його жертв, так і з погляду тих, хто рухав цю тоталітарну репресивну машину – представників апарату”.

Київ, 3 квітня 2006  – Книгу американської дослідниці Енн Епплбом (Anne Applebaum) «Історія ГУЛАГу», щойно перекладеної українською, у багатьох країнах світу вважають дуже серйозним чинником формування історичної пам’яті. Сама авторка вважає, що її монографія допоможе подолати радянський спосіб мислення і дії у сучасній Україні. На запитання кореспондентки «Радіо Свобода» Богдани Костюк – Яку роль відіграли українці в системі ГУЛАГу? – Енн Епплбом відповідає: – Українців – як громадян Радянського Союзу – ви побачите у моїй книзі неодноразово: серед них були керівники та охоронці концтаборів, керівники тоталітарної репресивної машини – і також ті, хто з цією машиною боровся. Особливо гостра боротьба, яку очолювали українці, точилась у 1940-ві роки, після Другої світової війни. Саме українські в’язні очолили, згідно з архівними документами, низку повстань у Норильську та у казахстанських таборах. Тому можна стверджувати, що у цьому плані українці відіграли особливу роль.

 Чому так сталося, чому більшовики фактично на очах світу змогли знищити мільйони своїх співвітчизників?
 – На це існує кілька причин. Ще перед Другою світовою війною, після перемоги більшовицької революції та утворення СРСР на Заході точилися гострі дискусії щодо трагедії радянського комунізму, щодо тих жахливих речей, які мали місце у СРСР. Так, у 1920-ті роки ви побачите обговорення, що проводили представники європейських лівих політичних сил, оскільки більшовицька тоталітарна машина на той час вже знищила лівий рух. А у тридцяті роки, західна інтелігенція використовувала соціалістичні ідеї, ідеалізувати їх, іноді, можна вважати, що і крала ідеї соціальної рівності і братерства народів. Митці мандрували до Радянського Союзу у пошуках зразків та ідей, які вони зможуть використати у своїй творчості. А у сорокові роки, коли радянська Росія стала однією з переможниць у війні, не можна було з політичних міркувань критикувати її репресивну машину. І все стало на свої місця лише у п’ятдесяті роки, з початком «холодної війни.

 Читачі в Україні добре знають «Архіпелаг ГУЛАГ» Олександра Солженіцина. Що нове є у Вашому дослідженні, на відміну від книги відомого російського автора?
 
Я належу до іншого покоління, я не належу до жертв чи до представників ГУЛАГу, я представляю інше суспільство. Моя книга написана на основі архівних матеріалів, я показую «Архіпелаг ГУЛАГ» як з погляду його жертв, так і з погляду тих, хто рухав цю тоталітарну репресивну машину – представників апарату. Я розповідаю про їхнє бачення системи, що вони думали про свою роботу, як вони сприймали тих, хто знаходився під їхнім наглядом, під їхньою владою. Це справді інший тип книги. Книга Солженіцина написана тим і для тих, хто розумів, про що йдеться, і знав ситуацію зсередини. Моя монографія написана людиною західною і більше розрахована на читача, котрий не знає усієї історії ГУЛАГу і кому я сподіваюся цю історію розповісти.

www.radiosvoboda.ua

 

 Поділитися