пошук  
версія для друку
04.05.2006
джерело: www.imi.org.ua

Українські мас-медіа: позитивні тенденції на фоні негативних явищ

   

2005 рік став найкращим роком для роботи українських журналістів та медіа. У зв»язку з виборчою кампанією, вже нині, за підсумками першого кварталу, можемо казати, що 2006 буде значно проблемнішим роком. Однак, тенденції на лібералізацію умов для роботи журналістів продовжуються і досі.
У 2005 році українські медіа та журналісти працювали у нових політичних умовах. На початку року в Україні змінилася влада, і нові керівники держави задекларували дотримуватися принципів свободи слова та ЗМІ.
ІМІ проводив моніторинг порушень свободи слова в Україні за тією ж методикою, які і в попередні роки.
Головне досягнення 2005 – це реальне зменшення фактів тиску на журналістів та чимало нових фактів у резонансних справах проти журналістів.
Це доводить порівняльна таблиця порушень свободи слова в останні роки. 

2002

2003

2004

2005

Загиблі та зниклі журналісти

3

4

0

0

Арешти та затримання

8

2

Побиття, напади, залякування

23

34

47

16

Перешкоджання виконувати обов’язки, цензура

46

27

52

14

Економічний, політичний, непрямий тиск

30

37

60

12

Позови до ЗМІ та журналістів

37

15

19

13

Позови ЗМІ та журналістів

29

15

4

6


Реальним досягненням є відсутність фактів вбивств журналістів, їх арештів та затримання. 2 зафіксованих затримання журналістів були поза межами України.
На початку року було чимало фактів тиску на редакторів державних та комунальних видань, що була пов»язана зі зміною влади в регіонах, тоді як більшість керівників цих видань були залежними від представників старої влади. Водночас, після загострення уваги громадськості до цієї проблеми, що була порушенням трудового законодавства в Україні, починаючи з травня, таких фактів більше не фіксувалося.
Зменшилася також і кількість позовів до журналістів, а деякі представники влади навіть відмовилися від вже поданих позовів. Отже, зареєстровані факти порушень свободи слова та зменшення їх кількості, у порівнянні з минулим роком, свідчать про зниження рівня конфліктності у стосунках преси та влади. Факти тиску та погроз на адресу журналістів з боку представників влади ще мали місце, але це стосувалося окремих чиновників та окремих регіонів, а не цілеспрямованої державної політики.
Маємо декілька фактів недопуску журналістів на заходи за участю представників влади, але всі вони мотивовані технічними причинами. Відтак можемо констатувати значно вищий рівень відкритості нової влади. Хоча окремі її представники часом демонструють неповагу до роботи журналістів. Найбільш конфліктними регіонами у стосунках преси та влади залишаються Вінниччина, де триває перманентний конфлікт губернатора з комунальним виданням Вінниччина, Одещина, Закарпаття та Рівненщина.
Серед негативних висновків найпершим є те, що жодна резонансна справа проти журналістів та ЗМІ у 2005 році так і не була остаточно розкрита, а винні засудженими. Це стосується, зокрема справ вбивств Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова. Хоч ІМІ вдалося добитися перегляду справи загибелі журналіста Володимира Єфремова, повторне розслідування затяглося на досить тривалий термін і не дало відповіді на питання про те, чи була пов’язана його загибель з професійною діяльністю та зі справою Гонгадзе зокрема.
Однак, особлива проблема – відсутність реального поступу у більшості справ, порушених за зверненнями журналістів. Попри заяви влади про особливий контроль злочинів проти журналістів та медіа і оновлення керівництва міліції, більшість справ так і залишилися нерозкритими. Інститут масової інформації звертається до керівників правоохоронних органів з пропозицією взяти під особистий контроль хід розслідувань, що стосуються журналістів та медіа.
Головною подією в інформаційному просторі країни можна вважати реальне покращення у стосунках преси та влади а також ліквідацію цензури на центральному державному рівні. Натомість більшість конфліктів мали місце в регіонах, де ситуація залишається далеко не такою, як в загальноукраїнських ЗМІ.
Підсумовуючи вищесказане, варто відзначити, що попри беззаперечні здобутки влади у медійній сфері, система, яка би гарантувала стабільність такої ситуації так і не створена. Немає реальних розслідувань резонансних кримінальних справ, без чого довіра до декларацій влади є неповною; не ухвалені ключові закони для інформаційної сфери – про прозорість власників медіа, гарантії невтручання власників в редакційну політику, суспільне мовлення, тощо; не вирішене питання щодо шляхів роздержавлення держаних та комунальних медіа. Без таких інструментів, будь-які позитивні зміни у цій сфері можуть в результаті виявитися тимчасовим явищем.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори